Ухвала суду № 33535005, 17.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/9782/2012 Провадження № 22-ц/795/2159/2013 Головуючий у I інстанції -Супрун О.П. Доповідач - Шарапова О. Л.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШарапової О.Л.суддів:Литвиненко І.В., Страшного М.М.при секретарі:Примачок Ю.О.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на земельну ділянку, треті особи: ОСОБА_4, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_11,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2012 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов»язати ОСОБА_7 звільнити та привести до придатного для використання за цільовим призначенням стану земельну ділянку, розташовану під будівлею та належну їй на праві власності, шляхом знесення даної будівлі, а також стягнути з відповідача заподіяні збитки в сумі 177 грн. 71 коп. та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0.1533 га по АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 866753. Відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій розташована нежитлова будівля, що підтверджується актами перевірки дотримання земельного законодавства, складеними Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області. Самовільним зайняттям земельної ділянки їй, як власнику землі, спричинені матеріальні збитки та заподіяні моральні страждання

В листопаді 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати незаконним рішення Чернігівської міської ради від 29 грудня 2004 року про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім.»я ОСОБА_8 08 квітня 2005 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26 квітня 2007 року в частині купівлі-продажу земельної ділянки; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_8 25 травня 2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з договором дарування від 22 лютого 2006 року він прийняв у дар 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 1480 кв.м. Ця частина жилого будинку з надвірними будівлями належала його батьку з 1978 року і після отримання в дар цього нерухомого майна , він добудови не проводив. В 2004 році його батько підписав ОСОБА_8 акт погодження меж земельної ділянки, оскільки вона мала намір приватизувати свою присадибну земельну ділянку; батько вважав, що погоджує межі по фактичному користуванню. Після цього ОСОБА_8 на підставі рішення Чернігівської міської ради від 29 грудня 2004 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку. В квітні 2007 року ОСОБА_8 частину своєї земельної ділянки відчужила ОСОБА_9, але при цьому не підписувався акт погодження меж земельної ділянки; в травні 2007 року ОСОБА_8 отримала новий Державний акт на право власності на земельну ділянку. Починаючи з 2007 року ОСОБА_8 почала чинити йому перешкоди в обслуговуванні господарських споруд, які частково знаходяться на земельній ділянці, яка передана відповідачці у приватну власність. Проте, ці господарські споруди збудовані його батьком у 80 - х роках і батько відкрито ними користувався; батько не відмовлявся від земельної ділянки , на якій розташовані ці споруди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволені частково: зобов'язано ОСОБА_7 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 0,0010 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_8 на праві власності, шляхом знесення нежитлових будівель ОСОБА_7 у відповідності з додатками № 1 та № 2 до Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 11 квітня 2013 року; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити та залишить без розгляду зустрічний позов.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції взяв за основу акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 11 квітня 2013 року, але в акті довжина земельної ділянки визначена 36 м 90 см, а в державному акті довжина земельної ділянки становить 36 м 85 см. Апелянт вказує на те, що ОСОБА_8 не заперечувала проти введення в експлуатацію господарських споруд, зведених батьком, які частково знаходяться на її земельній ділянці. Апелянт зазначає, що звернення ОСОБА_8 до суду з позовом суперечить приписам законодавства щодо самочинного будівництва. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, який необхідно рахувати з дня введення нежитлових будівель в експлуатацію. Апелянт вказує на те, що ОСОБА_8 надавала згоду на введення нежитлової споруди в експлуатацію, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_8 є власником земельна ділянка площею 0,1533 га, по АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 866753, виданим 25 травня 2007 року відділом земельних ресурсів та самоврядного контролю Чернігівської міської ради; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В акті Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 08 травня 2012 року зазначається, що ОСОБА_7, який мешкає по АДРЕСА_2, самовільно зайняв частку земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_8, загальною площею 0,0022 га, яку загородив дерев'яним парканом та на частині якої розташована нежитлова будівля (сарай) ОСОБА_7

Постановою Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 05 червня 2013 року ОСОБА_7 був визнаний винним у скоєнні правопорушення , передбаченого ст.. 53-1 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 170 грн. у зв»язку з тим, що самовільно зайняв частку земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка на правах власності належить гр. ОСОБА_8, загальною площею 0,0022 га, яку загородив дерев'яним парканом та на частині якої розташована нежитлова будівля (сарай).

Вказана постанова є чинною.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 08 квітня 2010 року встановлено, що ОСОБА_7 земельна ділянка у користування чи у власність не виділялась.

В акті Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 11 квітня 2013 року зазначається, що ОСОБА_7 самовільно зайнята земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка на правах власності належить гр. ОСОБА_8, площею 0,0010 га.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 самовільно зайняв частину земельної ділянки ОСОБА_8, що підтверджується постановами Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області; надання ОСОБА_8 згоди на прийняття в експлуатацію нежитлових будівель ОСОБА_7, які частково розташовані на її земельній ділянці, не позбавляють права останню звернутися до суду з відповідним позовом; самовільне зайняття земельної ділянки спричинило ОСОБА_8 моральні страждання; розрахунок заподіяних збитків не відповідає приписам законодавства.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 земельна ділянка у власність або у користування не передавалась, що підтверджується рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 08 квітня 2010 року.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на земельну ділянку не оскаржується.

З рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 не заперечувала проти введення в експлуатацію господарських споруд, зведених батьком, які частково знаходяться на її земельній ділянці не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки така згода не перешкоджає ОСОБА_8 звернутися до суду з позовом про захист прав власника земельної ділянки.

Доводи апелянта про те, що звернення ОСОБА_8 до суду з позовом суперечить приписам законодавства щодо самочинного будівництва, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки на правовідносини, що виникли між сторонами, приписи законодавства щодо самочинного будівництва не поширюються.

Доводи апелянта про те, що суд не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, який необхідно рахувати з дня введення нежитлових будівель в експлуатацію, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки порушення прав ОСОБА_8 , як власника земельної ділянки, є триваючим.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 надавала згоду на введення нежитлової споруди в експлуатацію, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням правових норм. Крім того, ОСОБА_8 є власником земельної ділянки з 2005 року, а здача нежитлових будівель в експлуатацію проведене в січня 2006 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім.»я ОСОБА_8 є чинним та є чинною постанова Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 05 червня 2013 року, якою ОСОБА_7 був визнаний винним у скоєнні правопорушення , передбаченого ст.. 53-1 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 170 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2013 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: