Ухвала суду № 33534996, 18.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 744/217/13-ц Провадження № 22-ц/795/1787/2013 Головуючий у I інстанції -Попович В. В. Доповідач - Боброва І. О.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О., суддів:Іваненко Л. В., Шевченка В. М., при секретарі:Руденко О.М., за участю:представника позивача-відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити повністю.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 10.06.2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.02.2008 року задоволений, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»:

- заборгованість за кредитом в сумі 6655 грн.;

- заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 15214,95 грн.;

- штраф (фіксована частина)в розмірі 500 грн.;

- штраф (відсоткова складова) в розмірі 1093,50 грн.;

- судовий збір в сумі 234,63 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору № б/н від 14.02.2008 року недійсним та стягнення моральної шкоди - відмовлено повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_6 частково не погоджується із рішенням суду, оскільки вважає, що воно не відповідає вимогам діючого законодавства. На думку апелянта, норми матеріального та процесуального права судом застосовані неправильно, при неповному та невірному з'ясуванні обставин справи, що підтверджені доказами. Апелянт вважає, що позивач в супереч вимогам ст. 256, 257 ЦК України звернувся з позовом до суду з порушенням строку позовної давності термін якої сплив, а суд не надав цьому відповідної оцінки. В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_6 посилається на роз'яснення Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року.

Апелянт в судове засідання не з'явилася, про час розгляду справи була повідомлена належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та витяг з реєстру поштових відправлень на а.с. 110-113.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача-відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено, що 14.02.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на залишок заборгованості. В заяві позичальника ОСОБА_6 від 14.02.2008 року, окрім переліку банківських послуг, зазначено, що на час підписання заяви, особа, яка її підписала, ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Зазначене підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування (а.с. 5, 6-9).

Пунктом 9.12. Умов, передбачено, що картковий рахунок відкритий на невизначений строк і договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання та, якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін (а.с. 8).

Дані про припинення дії договору в матеріалах справи відсутні. Відповідач в період з 04.09.2008 р. по 20.02.2013 року здійснила 11 платежів спрямованих на погашення суми заборгованості, загалом на суму 1762,49 грн.

З огляду на викладене та ст.631 ЦК України, у суду першої інстанції не було підстав для застосування ст.267 ч.3 ЦК України. Договір між сторонами на даний час є чинним, що спростовує доводи апелянта з цього приводу.

Відповідно до ст.ст. 1048 - 1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами договору, а саме п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг (Правил користування платіжною карткою), клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Розмір комісії, порядок нарахування та сплати встановлено тарифами банку та п. 9.6. Умов та правил надання банківських послуг.

Пункт 8.6 Умов передбачає, що при порушенні Позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 120 днів Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (а.с. 6-9).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 20.02.2013 року складає 23 463,45 грн., в тому числі: 6655 грн. - заборгованість за кредитом, 15214,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1093,50 грн. - штраф (процентна складова). Наявність зазначеної суми заборгованості підтверджується відповідним розрахунком та випискою з кредитного рахунку, в якій відображений рух коштів по картковому рахунку (а.с. 4, 57,67).

Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази приводять апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи.

На спростування нарахованих позивачем сум відповідач ніяких доказів чи власних детальних розрахунків суду не надала.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апелянта, щодо роз'яснень Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року не заслуговують на увагу апеляційного суду виходячи з того, що кредитний договір, який був укладений між ОСОБА_6 та позивачем не є споживчим кредитом, так як з умов договору не вбачається встановлення цільового призначення кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», та відмовивши в позові ОСОБА_6.

Висновок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів апеляційного суду з ним погоджується.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: