Постанова № 33532448, 12.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2013 року Справа № 904/5740/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача

суддів: Паруснікова Ю.Б., Тищик І.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В., довіреність № 14-61 від 22.03.13, представник;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 року у справі № 904/5740/13

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до: Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго",

м. Нікополь Дніпропетровської області

про: стягнення 2 463 788 грн. 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 року у справі № 904/5740/13 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 2 130 028,20 грн., пеню в розмірі 95 582,64 грн., збитки від інфляції у сумі 6 550,73 грн.; 3% річних в сумі 27 309,31 грн., 7% штрафу у сумі 114 347,88 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 49 275,78 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору № 14/2599/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України в частині оплати отриманого газу, наявністю заборгованості за період з 31.10.2011 року по 31.12.2012 року в розмірі 2 130 028 грн. 20 коп., правом позивача на стягнення штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу та пені згідно п. 7.2 договору, 3% річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України.

Користуючись наданим ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та 233 Господарського кодексу України правом зменшити розмір неустойки, суд задовольнив клопотання відповідача та приймаючи до уваги майновий стан сторін, враховуючи статус відповідача та ступінь виконання ним зобов'язання, суд зменшив розрахований позивачем розмір пені та штрафу на 30%.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що підстави для зменшення штрафу та пені у суду були відсутні, ним не враховано особливості майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні.

Просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені та штрафу, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача спростовує доводи апелянта, просить залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З наявних в справі доказів вбачається, що між позивачем та відповідачем існують господарські відносини на підставі договору №14/2599/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року.

Відповідно до п.1.1 договору позивач, як постачальник, зобов'язується передати покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору та на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, що наявні у матеріалах справи, відповідач отримав природний газ на суму 2 743 163 грн. 50 коп.

Враховуючи положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, положення п.6.1 договору щодо строків оплати, часткову сплату відповідачем вартості отриманого газу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушення виконання зобов'язання відповідачем є доведеним та заборгованість в розмірі 2 130 028 грн. 20 коп. підлягає стягненню.

Право позивача на стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також право на стягнення штрафу у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. за прострочення понад 30 (тридцять) днів передбачено п.7.2 договору.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Вирішуючи питання щодо зменшення на 30% нараховані позивачем пеню та штраф, передбачені п.7.2 договору, суд врахував майновий стан обох сторін, статус відповідача, діяльністю якого є експлуатація об'єктів теплопостачання та надання тепла споживачам, умови договору щодо використання придбаного відповідачем природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати (п. 1.2 договору). Також враховано судом ступінь виконання боржником зобов'язання.

Вказані обставини колегія суддів також розглядає як виняткові, на підставі яких суд має право (в тому числі і за власної ініціативи) зменшити належні до сплати штрафні санкції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суб'єктивною думкою позивача щодо тлумачення положень ст.233 Господарського кодексу України та обставин справи.

Щодо стягнення судом інфляційних втрат та 3% річних, то обґрунтованість цих вимог передбачена положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, а проведений позивачем розрахунок є вірним.

Отже, при розгляді апеляційної скарги апелянт відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України не спростував доводи оскаржуваного ним судового рішення.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 року у справі № 904/5740/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.В. Тищик

Суддя: Ю.Б. Парусніков