Постанова № 33532372, 11.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року 810/4374/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бичек В.А.(за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22 березня 2013 року № 0003362210 та № 0003372210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.10 статті 201, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Нагель-КВ».

Позивач стверджує, що придбав послуги у «Нагель-КВ» правомірно, , тому підстави для визнання укладеного договору нікчемним відсутні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У судове засідання, призначене на 11 вересня 2013 року, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" зареєстроване Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.39) та перебуває на податковому обліку у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 25 лютого 2013 року по 1 березня 2013 року, посадовими особами Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання наказу від 25 лютого 2013 року № 142 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нагель-КВ» за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 11 березня 2013 року № 133/22-10/35726423 (а.с.10-19).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з податку на додану вартість на суму 10833,33 грн. та вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, що привезло до заниження грошового зобов'язання ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з податку на прибуток на загальну суму 12458,00 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» показників податкового кредиту на валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Нагель-КВ».

На підставі висновків акту перевірки, 22 березня 2013 року Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00033502210, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з податку на додану вартість на 10833,33 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 2708,33 грн. (а.с.20) та податкове повідомлення-рішення № 0003372210, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з податку на прибуток на 12458,30 грн. (а.с.21).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2011 року між ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» та ТОВ «Нагель-КВ» укладено договір про надання інформаційно-технічних послуг № 126 (а.с.31-33). Згідно умов якого, Виконавець (ТОВ «Нагель-КВ») зобов'язується надавати Замовнику (ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат») послуги із обслуговування обладнання замовника, зокрема надання усних консультацій з - улаштування будівельної опалубки, конструктивної особливостей та методів установки опалубки, схем армування, укладання бетонної суміші, спеціальних методів бетонування, витримки бетону, замовник зобов'язується своєчасно оплатити послуги.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання інформаційно-технічних послуг № 126 виписано:акт приймання-передачі наданих послуг від 30 грудня 2011 року (а.с.34), податкова накладна від 27 грудня 2011 року № 8 на загальну суму 65000,00 грн. в тому числі ПДВ 10833,33 грн. (а.с.35).

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України, датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, 201.6. податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Судом встановлено та підтверджено актом перевірки від 11 березня 2013 року № 133/22-10/35726423, що директором ТОВ «Нагель-КВ» (контрагента ТОВ "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат") є ОСОБА_2

Саме від імені ОСОБА_2 підписано додані до позовної заяви первинні бухгалтерські документи за господарськими операціями між ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" та ТОВ «Нагель-КВ» та податкову накладну від 27 грудня 2011 року № 8.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, у провадженні СВ Броварської ОДПІ перебуває кримінальне провадження № 32012100130000001, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 листопада 2012 року. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, допитаний як підозрюваний ОСОБА_2 пояснив, що наміру реєструвати ТОВ «Нагель-КВ» не мав, про фінансово-господарську діяльність підприємства ТОВ «Нагель-КВ» не знав, договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних чи інших фінансово-господарських документів ТОВ «Нагель-КВ» не підписував.

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Нагель-КВ», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності послуг тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, наданих за договором про надання інформаційно-технічних послуг № 126 , суд зазначає наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором про надання інформаційно-технічних послуг № 126, укладеним з ТОВ «Нагель-КВ», зокрема, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури, тощо та документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності послуг, придбаних у ТОВ «Нагель-КВ», а саме: договори, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури, тощо

Позивачем вимог ухвали суду не виконано. При цьому, на запитання суду представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи, факт виконання робіт за договором про надання інформаційно-технічних послуг № 126 документально не підтверджується.

Суд не бере до уваги акт приймання-передачі наданих послуг від 30 грудня 2011 року, зважаючи на наступне.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

У випадку виконання робіт з надання усних консультацій з улаштування будівельної опалубки, конструктивної особливостей та методів установки опалубки, схем армування, укладання бетонної суміші, спеціальних методів бетонування, витримки бетону, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

У наданому позивачем акті приймання-передачі наданих послуг від 30 грудня 2011 року вказано лише загальне найменування робіт «надавання усних консультацій з питань улаштування будівельної опалубки, конструктивної особливостей та методів установки опалубки, схем армування, укладання бетонної суміші, спеціальних методів бетонування, витримки бетону» та їх вартість і не вказано обсягу робіт які були виконані годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), кількості працівників, які виконували роботи.

За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Нагель-КВ» виконувало роботи за договором про надання інформаційно-технічних послуг від 20 грудня 2011 року № 126.

Також, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності господарської мети й економічної обґрунтованості отримання інформаційно-технологічних послуг від ТОВ «Нагель-КВ» з улаштування будівельної опалубки, конструктивних особливостей і методів установки опалубки, схем армування, укладання бетонної суміші, спеціальних методів бетонування, витримки бетону, контролю якості бетонних робіт.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання інформаційно-технічних послуг від 20 грудня 2011 року № 126, отже відсутні належні докази здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.10 статті 201, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Нагель-КВ» законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22 березня 2013 року № 0003362210 та № 0003372210 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2013 року.