Постанова № 33532365, 04.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року 810/4200/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сластунов К.Б. (за довіреністю)

Гораль О.П. ( за довіреністю)

від відповідача: Башта М.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна" Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2013 року № 0000042300, № 0000052300, № 0000062300, № 0000101702 та № 0000072200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Азеліс» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 13.2 статті 13 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, пункту 160.2 статті 160, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Кийавіа», ТОВ «Агростройперспектива».

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азеліс Україна» зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 9 липня 1999 року та перебуває на податковому обліку у Державнії податковії інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 13 травня 2013 року по 5 червня 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів на виконання наказу від 30 квітня 2013 року № 423 та на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Азеліс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 27 червня 2013 року № 410/22-01/30472967 (т.1 а.с.26-59).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Азеліс»:

- вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» занизило суму податку на прибуток на загальну суму 2976804,75 грн. ( в тому числі: за 2 квартал 2010 року - 118103,71 грн., за 3 квартал 2010 року - 36509,29 грн., за 4 квартал 2010 року - 80241,73 грн., за 1 квартал 2011 року - 33564,97 грн., за 2 квартал 2011 року - 11520,50 грн., за 3 квартал 2011 року - 22999,99 грн., за 4 квартал 2011 року - 16308,76 грн., за 1 квартал 2012 року - 1667239,16 грн., за 2 квартал 2012 року - 433394,34 грн., за 3 квартал 2012 року - 363646,77 грн. та за 4 квартал 2012 року - 193275,52 грн.);

- вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» було занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1185402,00 грн. (в тому числі: за жовтень 2010 року - 58,00 грн., за січень 2011 року - 293686,00 грн., за квітень 2011 року - 79117,00 грн. за червень 2011 року - 300121,00 грн., за лютий 2012 року - 170430,00 грн., за березень 2012 року - 48215,00 грн., за серпень 2012 року - 293775,00 грн.)

- встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 511806,00грн.;

- пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку при здійсненні виплат нерезиденту у вигляд процентів за позиками компанії-нерезиденту «Azelis France SAS»(Франція) (« Azelis CEE Holding a.s.)(Чеська Республіка) у розмірі 15 % на загальну суму 77487,53 грн.;

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого ТОВ «Азеліс Україна» занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 58903,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 3699909,00 грн.( в тому числі за основним платежем на 2976805,00 грн. та за штрафними санкціями на 723104,00 грн.), податкове повідомлення-рішення № 0000052300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на додану вартість на 1313523,00 грн.( в тому числі за основним платежем на 1185402,00 грн. та за штрафними санкціями на 128121,00 грн.), податкове повідомлення-рішення 0000062300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 511806,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000101702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на доходи фізичних осіб у сумі 70816,00 грн.(в тому числі за основним платежем на 58903,00 грн. та за штрафними санкціями на 11913,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000072200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація) у сумі 96859,41 ( в тому числі за основним платежем на 77487,53 грн. та за штрафними санкціями на 19371,88 грн.(т.1 а.с.91,92,95,96,97).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, ТОВ «Азеліс Україна» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889- VІ, Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Щодо твердження представників позивача про помилковість висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів про заниження ТОВ «Азеліс Україна» податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем показників податкового кредиту був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку)

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що ТОВ «Азеліс Україна» придбано у ТОВ «Кийавіа» авіаквитки на загальну суму 10214,82 грн., що не пов'язані з веденням господарської діяльності. Представниками позивача не надано суду документального підтвердження факту необхідності авіа перельоту у ті країни, в які придбані квитки, а також не надано посадкових квитків, які підтверджують фактичний переліт особи, на яку було придбано квиток.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Азеліс Україна» було завищено суму податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Кийавіа» на загальну суму 1702,47 грн.

Також, ТОВ «Азеліс Україна» нараховано податок на додану вартість на митну вартість відповідно до вантажно-митних декларацій, який було сплачено на митниці та відображеноо в складі податкового кредиту в рядку 12.4 «Обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам» декларації з податку на додану вартість.

Проаналізувавши ціни та кількісні показники придбаного товару в розрізі митної, фактурної (інвойсної) вартості, відповідно до вантажно-митних декларацій за 1 одиницю товару, в розрізі ціни продажу товару за 1 одиницю товару, відповідно до видаткових накладних, виданих покупцям та в розрізі ціни продажу товару за 1 одиницю товару, відповідно до видатних податкових накладних, відповідно до податкових накладних по податку на додану вартість, які складають податкові зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна», судом встановлено відхилення кількісних показників, а саме, між кількістю реалізованого товару, визначеного в видаткових накладних на відвантаження товару, виданих покупцям та кількістю товару, визначеного в виданих податкових накладних, що складають податкові зобов'язання позивача у сумі 744548,42 грн. (т.4 а.с.20-24)

Також, відповідно до матеріалів справи, встановлено відхилення вартісних показників між вартістю товару за 1 одиницю товару зазначеного у видаткових накладних на відвантаження товару, виданих покупцям та кількістю товару, зазначеного в виданих податкових накладних, які складають податкові зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Азеліс Україна")(т.4 а.с.20-24).

Встановлено, що ТОВ «Азеліс Україна» складало податкові накладні покупцям (в частині одержання авансів від покупців та відвантаження товару покупцям) не складаючи двох податкових накладних, а саме на суму передоплати та на суму відвантаження та не відображало податкові зобов'язання по кожній операції, що позбавляє ТОВ «Азеліс Україна» права на нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що висновок Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» є законним. Податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000052300 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо твердження позивача про хибність висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункт 4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням

платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його

працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ТОВ «Азеліс Україна» було перераховано за авіа квитки за працівників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не виробничого призначення у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму 110246,40 грн., в період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 113143,40 грн., у період з 1 грудня по 31 грудня 2012 року на суму 136067,59 грн.

Оскільки представниками позивача не надано суду документального підтвердження факту необхідності авіа перельоту у ті країни, в які придбані квитки, суд приходить до висновку, що ТОВ «Азеліс Україна» занижено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 58903,00 грн. Податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000101702 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо твердження позивача про помилковість висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд звертає увагу на наступне.

Згідно пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг"; г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця); д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону; є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Пунктом 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Судом встановлено, що 29 листопада 2005 року між ТОВ «Арно Україна» (Позичальник) та нерезидентом Фірмою «Azelis Frаnce Sas» (Позикодавець) укладено договір позики №Б/н.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Азеліс Україна» під час погашення позики не було сплачено податок, який утримується на користь бюджету при виплаті доходів нерезиденту( «Azelis Frаnce Sas» у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 77487,53 грн. (в тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 28364,78 грн. ( 15% податку від загальної суми винагороди 189098,53 грн.) та за 1 квартал 2012 року на загальну суму 49122,75 грн. ( 15% податку від загальної суми 327485,01 грн.).Таким чином, враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000072200 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Твердження позивача щодо неправомірності висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункт 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до матеріалів справи, 5 січня 2012 року між позивачем та ФОП ОСОБА_10 укладено договір-доручення № 01/12/13 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, згідно умов якого Довіритель (ТОВ «Азеліс Україна») доручає, а Повірений (ФОП ОСОБА_10) зобов'язується за рахунок Довірителя організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і закордонних країн(т.2 а.с.6-8).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні виписано: акти виконання (надання) транспортно-експедиційних послуг (т.2 а.с.46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94), банківські виписки (т.2 а.с.96-131).

Разом з тим, суд зазначає, що надання транспортно-експедиційних послуг на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідних договорів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання господарських зобов'язань, що були визначені умовами договору про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 5 січня 2012 року № 01/12/13.

Так, відповідно розділу 3 договору про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні ТОВ «Азеліс Україна» зобов'язане письмово направити заявку експедитору (ФОП ОСОБА_10), при навантаженні/вивантаженні звірити кількість і стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю і станом вантажу, занесеним у товарно-транспортну накладну.

У свою чергу, ФОП ОСОБА_10 (експедитор) зобов'язана: вчасно передавати транспортній організації заявку на організацію міжнародних автомобільних перевезень чи на надання інших послуг, зазначених у договорі.

Суд звертає увагу на те, що виходячи зі змісту укладеного між ТОВ «Азеліс Україна» та ФОП ОСОБА_10 договору про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, належними доказами факту виконання робіт (надання послуг) є відповідні документи, складення яких обумовлено умовами самого договору.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, судом витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання зобов'язань за господарським договором з ФОП ОСОБА_10, у тому числі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, журнали зважування товару, заявки на отримання товару тощо. Позивачем вимог ухвали не виконано. При цьому, на запитання суду, представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту виконання ФОП ОСОБА_10 умов договору про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, зокрема: заявок на перевезення вантажів, довіреностей та листів на ім'я керівника господарства, елеватора на відвантаження вантажів, суд дійшов висновку про недоведеність факту виконання вказаного договору та використання у господарській діяльності позивача наданих ФОП ОСОБА_10 послуг.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318 ТОВ «Азеліс Україна» не виписувало на ім'я ФОП ОСОБА_10 довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що вказує на неможливість отримання ФОП ОСОБА_10 товарів при здійсненні послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні.

Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні.

Дослідивши додані до матеріалів справи докази, суд приходить до висновку, що податковим органом під час проведення перевірки було допущено арифметичну помилку при підрахунку загальної суми на основі додатку № 7. Так, загальна сума у додатку № 7 до акту перевірки становить 1298747,38 грн., однак додавши числові показники у графі «сума, без ПДВ» , судом встановлено, що загальна сума складає 1071464,02 грн.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Азеліс Україна» та «HR Consulting», в особі ФОП ОСОБА_4, 26 січня 2012 року укладено договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу № 26/0112, згідно умов якого, ОСОБА_4 (виконавець) зобов'язується здійснювати за заявкою Замовника (ТОВ «Азеліс Україна») послуги з надання замовникові працівників для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних із виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) (т.2 а.с.135-142).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг з пошуку та підбору персоналу виписано: акти здачі-приймання виконаних робіт (т.2 а.с.146-161), банківські виписки (т.2 а.с.162-182).

Разом з тим, суд зазначає, що надання послуг з пошуку та підбору персоналу не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідних договорів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання господарських зобов'язань, що були визначені умовами договору про надання послуг з пошуку та підбору персоналу від 26 січня 2012 року № 26/0112.

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення актів здачі-прийому виконаних робіт до договору від 26 січня 2012 року № 26/0112, зважаючи на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності формування показників валових витрат, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

У випадку надання послуг з пошуку та підбору персоналу, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт ( одиниця виміру господарської операції).

Разом з тим, у наданому позивачем акті здачі-приймання робіт від 31 березня 2012 року № 31/0312 вказано лише загальну назву послуг «підбір персоналу» та зазначено її вартість. У інших актах здачі-приймання робіт до договору від 26 січня 2012 року № 26/01/2012 вказані лише посади підібраних працівників, та не зазначено їх прізвищ, що також робить неможливим встановлення факту виконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язань за господарським договором.

Пунктом 2.2. договору про надання послуг з пошуку та підбору персоналу встановлено, що по кожній вакансії заповнюється технічне завдання, яке є невід'ємною частиною договору. Технічне завдання містить назву вакансії, вимоги до кандидатів, термін надання послуг.

Згідно пункту 4.3 ФОП ОСОБА_4 зобов'язується надати звіт на кожного кандидата ( від 3 до 5 осіб по одній вакансії у вигляді структуризованого резюме.

Звітів на кожного кандидата технічних завдань та інших документів, які б могли підтверджувати факт надання ФОП ОСОБА_4 послуг з пошуку та підбору персоналу позивачем суду не надано, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції.

Разом з тим, судом встановлено, що посадовими особами податкового органу, при складанні додатку № 5 до акту перевірки допущено помилку, а саме: внесення до реєстру отриманих актів від агентства «HR Consulting» не існуючі акти ( від 2 серпня 2010 року № УСО-000551 на суму 1600,00 грн., від 10 листопада 2010 року № УСО-000787 на суму 48000,00 грн., від 20 січня 2011 року на суму 24000,00 грн.,від 3 липня 2012 року № УСО-000581 на суму 8302,59 грн., від 8 липня 2012 року № УСО-000642, від 30 вересня 2012 року № УСО-000861 на суму 7036,95 грн., від 3 вересня 2012 року № УСО-000781 на суму 73210,00 грн., від 31 жовтня 2012 року № УСО-000892 на суму 7232,95 грн., від 30 листопада 2012 року № УСО-001037 на суму 1760,74 грн. та від 31 грудня 2012 року № УСО-008890 на суму 1622,17 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом при складанні додатку № 5 до акту перевірки протиправно збільшені грошові зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на прибуток підприємств на 181067,99 грн.

Також, 1 квітня 2008 року між ТОВ «Азеліс Україна» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг № 4, згідно умов якого Замовник (ТОВ «Азеліс Україна») доручає, а Виконавець (ФОП ОСОБА_5.) зобов'язується надати послуги з практичної допомоги в наборі, друкуванні та копіюванні ВМД.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг виписано: акти виконання робіт (т.2 а.с.197-220), банківські виписки (т.2 а.с.221-237).

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення актів виконаних робіт, зважаючи на наступне.

Позивачем складено первині документи з порушенням вимог пункту 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зокрема, в актах виконаних робіт (т.2 а.с.197-213) зазначено лише загальну назву послуг «консультативні послуги, практична допомога в набору, друкуванні, копіюванні ВМД, кур'єрські послуги» та її вартість(вартісний вираз) та не зазначено, які саме консультативні послуги надавались ФОП ОСОБА_5, які вантажно-митні декларації набирались та копіювались (зміст та обсяг господарської операції, відсутні відомості також щодо годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), що робить неможливим встановлення факту виконання ФОП ОСОБА_5 зобов'язань за господарським договором.

29 червня 2011 року, між ТОВ «Азеліс Україна» та ТОВ «Агростройперспектива» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на території України № 290601, згідно умов якого ТОВ «Азеліс Україна» (Замовник) доручає, а ТОВ «Агростройперспектива» (експедитор) зобов'язується за рахунок замовника надати транспортно-експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажу автомобільним транспортом ( т.1 а.с.153-154).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування виписано: акти виконаних робіт (т.1 а.с.155-160).

Суд звертає увагу на те, що виходячи зі змісту укладеного між ТОВ «Азеліс Україна» та ТОВ «Агростройперспектива» договору про транспортне експедирування, належними доказами факту виконання робіт (надання послуг) є відповідні документи, складення яких обумовлено умовами самого договору.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «Азеліс Україна» не виписувало на ім'я ТОВ «Агростройперспектива» довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що вказує на неможливість отримання ТОВ «Агростройперспектива» товарів при здійсненні транспортного експедирування.

Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт не є належним доказом здійснення господарських операцій за договором про транспортно-експедиційне обслуговування, оскільки в них вказані лише загальне найменування послуг «експедиційні послуги» та відсутня інформація щодо місць приймання та видачі товару (найменування вулиці, номеру будинку), розшифровки маршруту за яким здійснювалось перевезення, данні щодо прізвища, ініціалів та повноважень особи, яка прийняла роботи за актом, кількості відпрацьованих годин, методики розрахунку тарифу, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, позивачем не надано накладних, актів приймання-здачі або інших аналогічних документів, які б свідчили про передачу товару працівникам ТОВ «Агростройперспектива». Отже, відсутнє документальне підтвердження отримання ТОВ «Агростройперспектива» продукції для перевезення, документи на товар, а також докази подальшої передачі товару вантажоодержувачам.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування між ТОВ «Азеліс Україна» та ТОВ «Агростройперспектива».

Отже, з урахуванням матеріалів справи факт виконання умов договорів: від 29 червня 2011 року № 290601, від 26 січня 2012 року № 26/0112, від 1 квітня 2008 року № 4та від 5 січня 2012 року № 01/12/13 не підтверджується.

Таким чином, суд констатує, що податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000042300 є протиправним в частині донарахувань податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у сумі 408351,35 грн. та за штрафними санкціями у сумі 80990,59 грн.

Ураховуючи вищезазначене, суд констатує, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 13.2 статті 13 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, пункту 160.2 статті 160, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Кийавіа», ТОВ «Агростройперспектива» законним та обґрунтованим.

Тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів від 26 липня 2013 року № 0000052300, № 0000062300, № 0000101702 та № 0000072200 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що належною формою захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів від 26 липня 2013 року № 0000042300 в частині донарахувань податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у сумі 408351,35 грн. та за штрафними санкціями у сумі 80990,59 грн.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Свяошинському районі Головного Управління Міндоходів від 26 липня 2013 року № 0000042300 в частині донарахувань податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у сумі 408351 ( чотириста вісім тисяч триста п'ятдесят одна) гривня 35 копійок та за штрафними санкціями у сумі 80990 (вісімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто) гривень 59 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2013 року.