Ухвала суду № 33529320, 03.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 50580/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.05.2011 року № 0001031700 в частині збільшення підприємству суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 100320,00 грн., в тому числі за основним платежем 80256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20064,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що відповідно до норм пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4, пп. пп. 9.6.1, 9.6.2, 9.6.4, 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не є податковим агентом фізичних осіб-засновників товариства, які самостійно здійснюють операції з інвестиційними активами та ведуть облік доходів і витрат за операціями з ними для визначення суми загально річного оподаткованого доходу, а відповідно у підприємства відсутні будь-які зобов'язання щодо визначення доходу, отриманого фізичною особою на кінець звітного податкового року, нарахування та утримання податку з інвестиційного прибутку фізичної особи.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТзОВ «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом по відношенню до майна вартістю 535040,00 грн., яке було внесено ОСОБА_1 до статутного фонду підприємства, однак не сплатило вказаного податку до бюджету. На думку апелянта, інвестування фізичної особи до статутного фонду господарського товариства майна є з її боку відчуженням такого майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.08.2008 року до 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2010 року № 1340/23/35969900.

В акті перевірки відповідач зазначає, зокрема, про порушення позивачем вимог п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за лютий 2009 року в сумі 80256,00 грн., пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. 6.3.1, 6.3.2. 6.3.3 п. 6.3, п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за березень-серпень 2009 року в розмірі 272,27 грн.

Свої висновки відповідач мотивує тим, що позивач, являючись відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом по відношенню до майна вартістю 535040,00 грн., яке було внесено ОСОБА_1 до статутного фонду підприємства, не сплатив вказаний податок. При цьому, на думку податкового органу, інвестування фізичної особи до статутного фонду господарського товариства майна є з її боку відчуженням такого майна, а підприємство, в свою чергу, повинне виконати свої обов'язки як податкового агента в частині утримання та перерахування до бюджету належної суми податку з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки та з врахуванням результатів адміністративного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення Державна податкова інспекція у Підволочиському районі Тернопільської області 04.05.2011 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001031700, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 100660,33 грн., в тому числі 80528,27 грн. основного платежу та 20132,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог зазначене податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на суму безпідставно застосованої податкової соціальної пільги за березень-серпень 2009 року в сумі 272,27 грн. основного платежу та 68,07 грн. штрафних (фінансових) санкцій не оскаржується, а оскаржується в частині збільшення підприємству суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 100320,00 грн., в тому числі за основним платежем 80256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20064,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу № 2 Загальних зборів учасників ТзОВ «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» від 02.02.2009 року, статутний фонд підприємства сформований, зокрема, за рахунок внеску фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 543807,00 грн., з яких 8767,00 грн. внесено грошовими коштами та передано рухоме майно на суму 535040,00 грн. відповідно до акту прийому-передачі майна в статутний фонд від 02.02.2009 року № 1.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 цього Закону облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції..

Згідно з пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Відповідно до змісту пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4, пп. пп. 9.6.2, 9.6.4 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, є інвестиційним прибутком, що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції.

Підпунктами 9.6.1 та 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 цього Закону передбачено, що за наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. Фінансові результати операцій з інвестиційними активами обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Враховуючи положення наведених вище норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи-резидента, є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна в розумінні ст. ст. 11 та 12 цього Закону.

Отже, в даному випадку ТзОВ «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» не є податковим агентом фізичних осіб - засновників, в тому числі ОСОБА_1, які самостійно здійснюють операції з інвестиційними активами та ведуть облік доходів і витрат за операціями з ними для визначення суми загально річного оподаткованого доходу, а відповідно у підприємства відсутні будь-які зобов'язання щодо визначення доходу, отриманого фізичною особою на кінець звітного податкового року, нарахування та утримання податку з інвестиційного прибутку фізичної особи.

Аналогічна позиція викладена у листі Державної податкової адміністрації України «Про надання роз'яснення» від 12.10.2009 року № 22292/7/17-0717, який був відкликаний лише 01.02.2010 року, тобто був чинним на час виникнення спірних правовідносин, та в листі Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 08.10.2009 року № 04-27/917.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі № 2а-1146/11/1970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 06.09.2013 року