Ухвала суду № 33526073, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1121/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Бєлової Л.В., Ключковича В.Ю., Каленюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 1 348,52 грн., з яких: 367,00 грн. - фінансова санкція та 981,52 грн. - пеня.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою 16.03.2007 року державним реєстратором виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області.

Станом на 25.03.2013 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 348,52 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску зокрема є: роботодавці: фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) та фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої цієї статті (ч. 3 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та або не сплачена у строки, встановлені Законом, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, вважається недоїмкою.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Згідно абз. 3-5 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на адресу відповідача були направлені вимоги від 22.01.2013 року № Ф-32 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 4 572,42 грн., від 23.01.2012 року № Ф-06 про сплату боргу у розмірі 5 384,74 грн., від 23.01.2012 року № Ф-06 про сплату боргу в сумі 4 010,30 грн., від 29.01.2013 року № Ф-06 про сплату боргу у розмірі 5 384,74 грн.

Вказані вимоги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 були оскаржені до Черкаського окружного адміністративного суду. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року позов ФОП ОСОБА_5 було задоволено частково, визнано незаконними та скасовано вимоги Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області від 22.01.2013 року № Ф-32 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 4 572,42 грн., від 23.01.2012 року № Ф-06 про сплату боргу у розмірі 5 384,74 грн. та від 29.01.2013 року № Ф-06 про сплату боргу у розмірі 5 384,74 грн. В задоволенні вимоги про визнання незаконною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області від 23.01.2012 року № Ф-06 про сплату боргу в сумі 4 010,30 грн. ФОП ОСОБА_5 було відмолено.

В зв'язку з несплатою суми недоїмки у розмірі 4 010,30 грн. Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про її стягнення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року позов Черкаського окружного адміністративного суду було задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_5 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4 010,30 грн.

Доказів оскарження та скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року матеріали справи не містять, що дає підстави вважати, що остання набрала законної сили.

Відповідно до абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно п. 5 ст. 25 Закону № 2464-VI, вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (п. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Згідно п. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Золотоніського МУЮ Черкаської області Пилипенко Н.І. про закінчення виконавчого провадження від 08.04.2013 року, примусове стягнення суми заборгованості у розмірі 4 010,30 грн. за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області від 23.01.2012 року було здійснено в повному обсязі.

Разом з цим, повне погашення відповідачем заборгованості відбулось лише 06.02.2013 року, тобто із порушенням відповідачем граничного терміну сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим, Управлінням Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області було винесено рішення від 20.02.2013 року № 199, яким до ФОП ОСОБА_5 було застосовано фінансову санкцію в сумі 367,00 грн. та нараховано пеню в сумі 981,52 грн.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, рішення від 20.02.2013 року № 199 було отримано відповідачем 23.02.2013 року. Однак, станом на 02.04.2013 року кошти по зазначеному рішенню відповідачем сплачені не були.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не було надано доказів на підтвердження неправомірності дій та вимоги відповідача, а відтак заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Л.В. Бєлова В.Ю. КлючковичГоловуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Бєлова Л.В.

Ключкович В.Ю.