Ухвала суду № 33526068, 10.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/705/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Каленюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агротехніка» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Приватне підприємство «Агротехніка» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 26.09.2012 року № 0001072201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Агротехніка» задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Агротехніка» є юридичною особою, зареєстрованою 16.01.2001 року Васильківською районною державною адміністрацією.

У період з 03.09.2012 року по 05.09.2012 року службовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Агротехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Нью Діл» за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року та ТОВ «Праймері профіт» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 82 500,00 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 22 500,00 грн., за квітень 2012 року на суму 60 000,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 793/22-01/31265469 від 12.09.2012 року, на підставі якого Васильківською ОДПІ Київської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року №0001072201, яким ПП «Агротехніка» визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 103 125,00, в тому числі 82 500,00 грн. - за основним платежем та 20 625,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

З акту перевірки позивача вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Брістоль Менеджмент» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України стали акти ДПІ у Печерському районі м. Києва:

- № 2180/22-4/37448731 від 03.07.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праймері профіт» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року», з якого вбачається, що 12.06.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва отримало від ВПМ Броварської ОДПІ Київської області ДПС висновок від 11.06.2012 року № 21502//07-10 щодо наявності ознак нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» за березень 2012 року.

Так, з висновку ВПМ Броварської ОДП1 Київської області ДПС вбачається, що ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» за юридичною адресою не знаходиться. Згідно баз даних ДПС України на підприємстві працює 1 працівник, складські приміщення відсутні.

Крім цього, перевіркою було встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» за березень 2012 року по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємству-покупцем ТОВ «Праймері профіт» в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України.

Відповідно до наданих первинних документів ТОВ «Праймері профіт» є постачальником ПП «Агротехніка»;

- № 2202/22-4/37448752 від 04.07.2012 року «Про неможливість проведенню зустрічної звірки ТОВ «Нью Діл» з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Структурум-груп», ТОВ «Карбонові технології» за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року та з ПП «Автохімзв'язок» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року», з якого вбачається, що у ТОВ «Нью Діл» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період 01.02.2012 року по 30.04.2012 року, які підпадають під визначення пп. «а», пп. «б» п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до первинних документів ТОВ «Нью Діл» є постачальником ПП «Агротехніка».

На думку апелянта, вказані докази свідчать про те, що усі господарські операції між ТОВ ПП «Агротехніка» та ТОВ «Нью Діл», ТОВ «Праймері профіт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду наступне.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегією суддів встановлено, що 14.03.2012 року між ПП «Агротехніка» (Покупець) та ТОВ «Праймері Профі» (Продавець) було укладено договір № 127-12, відповідно до якого ТОВ «Праймері Профі» продає, а ПП «Агротехніка» купує запчастини до обприскувача у кількості вказаної у заявці ПП «Агротехніка».

Відповідно до п. 5 даного Договору, при передачі запчастин до обприскувача ТОВ «Праймері Профі» зобов'язаний надати ПП «Агротехніка» розрахунок-фактуру, видаткову накладну на товар та податкову накладну.

Факт виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-150 від 16.03.2012 року, № РН-212 від 23.03.2012 року, № РН-192 від 19.04.2012 року, № РН-245 від 24.04.2012 року, № РН-266 від 25.04.2012 року, № РН-319 від 30.04.2012 року, № РН-262 від 25.05.2012 року, № РН-284 від 28.05.2012 року, № РН-290 від 29.05.2012 року, № РН-311 від 30.05.2012 року, податковими накладними № 212 від 23.03.2012 року, № 150 від 16.03.2012 року, № 192 від 19.04.2012 року, № 245 від 24.04.2012 року, № 266 від 25.04.2012 року, № 319 від 30.04.2012 року, № 262 від 25.05.2012 року, № 284 від 28.05.2012 року, № 290 від 29.05.2012 року, № 311 від 30.05.2012 року та виписками по рахунку.

26 березня 2012 року, між ТОВ «Нью Діл» ПП «Агротехніка» було укладено договір № 128-12, відповідно до якого ТОВ «Нью Діл» продає, а ПП «Агротехніка» купує запчастини до обприскувача в кількості вказаної у заявці ПП «Агротехніка».

Згідно п. 5 даного Договору, при передачі запчастин до обприскувача ТОВ «Нью Діл» зобов'язаний надати ПП «Агротехніка» розрахунок-фактуру, видаткову накладну на товар та податкову накладну.

Факт виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-255 від 28.03.2012 року, № РН-212 від 20.04.2012 року, № РН-237 від 23.04.2012 року, № РН-276 від 26.04.2012 року, № РН-333 від 31.05.2012 року, податковими накладними № 255 від 28.03.2012 року, № 212 від 20.04.2012 року, № 237 від 23.04.2012 року, № 276 від 26.04.2012 року, № 333 від 31.05.2012 року та виписками по рахунку.

Доказів того, що складені позивачем та ТОВ «Нью Діл», ТОВ «Праймері профіт» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства апелянтом надано не було.

Крім цього, аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст вищезазначених договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а апелянтом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також, колегія суддів зазначає, що по своїй суті акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.07.2012 року № 2180/22-4/37448731 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праймері профіт» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року» та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.07.2012 року № 2202/22-4/37448752 «Про неможливість проведенню зустрічної звірки ТОВ «Нью Діл» з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Структурум-груп», ТОВ «Карбонові технології» за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року та з ПП «Автохімзв'язок» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року» та викладені в них обставини взаємовідносин контрагента позивача з ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ», ТОВ «Структурум-груп» та ТОВ «Карбонові технології» стосуються виключно відносин цих осіб та не мають правового значення при вирішенні даної справи.

Крім цього, колегія суддів вважає, що позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими суб'єктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (третій ланцюг взаємовідносин).

Щодо відсутності у ТОВ «Нью Діл» та ТОВ «Праймері профіт» необхідного майна, основних фондів, виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, то колегія суддів зазначає, що той факт, що у підприємства відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Нью Діл», ТОВ «Праймері профіт».

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, Васильківською ОДПІ Київської області ДПС надано не було, в матеріалах справи не міститься.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко В.Ю. КлючковичГоловуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.