Постанова № 33524254, 17.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 903/602/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 03 липня 2013 року по справі №903/602/13 (суддя Бондарєв С.В.)

за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави від імені Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 14 799,21грн.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - Рункевич І.В. служб. посв. №001247 від 22.08.2012р.;

від позивача - Кобук О.М. дов. №3835 від 08.10.2012р.;

від відповідача - ОСОБА_5 діє відповідно до договору про надання правової допомоги від 19.07.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави від імені Ковельської міської ради в особі Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 14 799,21грн., в т.ч. 7 466,43грн. заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р., згідно договору №311 на відпуск теплової енергії від 01.08.2006р., 7 242,38грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.12.2012р. по 10.06.2013р. згідно п.15 договору, 10,22грн. суми індексу інфляції за період з листопада 2012р. по квітень 2013р. та 80,18грн. 3% річних за період з 16.11.2012р. по 10.06.2013р. згідно ст.625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03 липня 2013 року позов задоволено (а.с.39-40).

Стягнуто з Відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 7 328 грн.38 коп., в тому числі 7 242 грн. 38 коп. - пені, 5 грн. 82 коп. - інфляційних, 80 грн.,18 коп. - 3 % річних та 1 720 грн. 50 коп.. судового збору.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст. ст. 275, п. 6 ст. 276, 230-232 ГК України, ст. 625 ЦК України, ч.1 ст.1 ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що договір №311 від 01.08.2006р. на відпуск теплової енергії не підписувала. Зазначає, що за спожиту теплову енергію розрахувалася в повному обсязі, тому ніяких боргових зобов'язань перед позивачем немає.

Вважає, що місцевий господарський суд безпідставно стягнув з неї пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р. було відновлено строк на апеляційне оскарження та призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було подано до суду клопотання, в якому скаржник просить призначити по справі судову почеркознавчу експертизу. Крім того, одночасно апелянтом подана заява, в якій останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду відхиляє клопотання про призначення судової експертизи з наступних підстав:

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи. Представник скаржника необгрунтував неможливість його подачі до місцевого господарського суду. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів справи відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке вручене відповідачу 20.06.2013р., тоді як розгляд справи в суді першої інстанції був призначений на 03.07.2013р.. З огляду на вищевикладене, у скаржника було достатньо часу для подачі своїх заперечень.

Колегія суддів відхиляє заяву апелянта про відкладення розгляду справи, оскільки в судове засідання з'явився повноважний представник апелянта ОСОБА_5, що діє відповідно до договору про надання правової допомоги від 19.07.2013р.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник апелянта підтримує доводи апеляційної скарги.

Представники органу прокуратури та позивача заперечують доводи апеляційної скарги з підстав викладених в оскаржуваному рішенні та письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Дослідивши докази у справі судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила:

01 серпня 2006р. між Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" та Підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №311 на відпуск теплової енергії, згідно з яким позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги по теплопостачанню, а відповідач оплачувати їх на умовах і в строки, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. надав відповідачу послуги по теплопостачанню на суму 7 473,53грн., що стверджується рахунками №0311-10 від 24.10.2012р. на суму 722,02грн., №0311-11 від 07.11.2012р. на суму 1 227,49грн., №0311-12 від 06.12.2012р. на суму 1 227,49грн., №0311-01 від 11.01.2013р. на суму 1 227,49грн., №0311-02 від 06.02.2013р. на суму 1 227,49грн., №0311-03 від 05.03.2013р. на суму 1 227,49грн., №0311-04 від 18.04.2013р. на суму 614,06грн. та не заперечено відповідачем.

Пунктом 13 договору передбачено, що відповідач зобов'язувався проводити розрахунки згідно рахунків, оплата яких проводиться до 15 числа наступного місяця.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли згідно договору на відпуск теплової енергії від 01.08.2006р. №311.

Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Пунктом 6 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Тарифи на послуги затверджені рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 428 від 13.10.2011р.

Заборгованість за спожиту теплову енергію на час звернення з позовом до суду 12.06.2013р. становила 7 466,43грн., проте 21.06.2013р. відповідач сплатив борг в сумі 7 466,00грн. (згідно квитанції від 21.06.2013р. на суму 7 466,00 грн.), після чого позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 7 242,38грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.12.2012р. по 10.06.2013р. згідно п.15 договору, 5,82грн. суми індексу інфляції за період з листопада 2012р. по квітень 2013р. та 80,18грн. 3% річних за період з 16.11.2012р. по 10.06.2013р. згідно ст.625 ЦК України.

Пунктом 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється,-про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно зі ст.230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно ч.1 ст.1 ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення , належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. За несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 15 договору №311 встановлено, що при порушенні строку оплати послуг позивача відповідач сплачує йому пеню у розмірі 1% від суми простроченого боргу за кожен день прострочки платежу.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 7 242,38 грн. за період з 16.12.2012р. по 10.06.2013р. в такому розмірі.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Колегія суддів зауважує, що 21.06.2013р. відповідач сплатив борг в сумі 7 466,00 грн. (згідно квитанції від 21.06.2013р. на суму 7 466,00грн.), тому розмір пені 7 242, 38 грн. не відповідає вимогам співрозмірності, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі. При цьому, колегія суддів враховує те, що відповідачем було виконано свої зобов'язання перед позивачем та сплачено суму основного боргу.

З огляду на викладене, оскаржене рішення в частині зменшення пені підлягає зміні, та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені в сумі 3621,19 грн. (тобто зменшення розміру на 50%) є співмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Стосовно вирішення судом першої інстанції спору в частині розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо стягнення 5, 82 грн. суми індексу інфляції за період з листопада 2012р. по квітень 2013р. та 80,18грн. 3% річних за період з 16.11.2012р. по 10.06.2013р. та вважає дані вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати в даному випадку у зв'язку із зміною судового рішення та за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача за відсутності вини позивача.

Зокрема, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 99, п.3 ст.83, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 03 липня 2013 року по справі №903/602/13- задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 03 липня 2013 року по справі №903/602/13 - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в частині стягнення пені в наступній редакції: Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Підприємства теплових мереж "Ковельтепло", (м.Ковель, вул.Володимирська, 97а, код ЄДРПОУ 30514446) 3707,19 грн., в т.ч. 3621,19.-пені, 5,82 грн.-суми індексу інфляції та 80,18грн.-3% річних. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

3. Матеріали справи №903/602/13 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.