Постанова № 33524248, 17.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 918/847/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Миханюк М.В. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача (за первісним позовом) - не з'явився

Від відповідача (за первісним позовом) - представник Михайлов В.О., дов.№03-05/3 від 02.01.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (за первісним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.07.13 р. у справі №918/847/13 (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення 226 517 грн. 54 коп., з яких 200 700 грн. 18 коп. - заборгованості, 15 526 грн. 63 коп. - пені, 401 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 9 889 грн. 33 коп. - 3% річних

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про визнання недійсним пункту 9.3 Договору №06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі №918/847/13 - позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" м. Рівне про стягнення 226 517 грн. 54 коп., з яких 200 700 грн. 18 коп. - заборгованості, 15 526 грн. 63 коп. - пені, 401 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 9 889 грн. 33 коп. - 3% річних задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 200 700 грн. 18 коп. (двісті тисяч сімсот гривень 18коп.) - заборгованості, 15 526 грн. 63 коп. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 63коп.) - пені, 401 грн. 40 коп. (чотириста одна гривня 40коп.) - інфляційних втрат, 9 889 грн. 33 коп. (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 33коп.) - 3% річних, 3956грн. 85коп. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 85коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" м. Рівне до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ про визнання недійсним пункту 9.3 Договору №06/11-881 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 30.08.2011 року задоволено частково.

Визнано недійсним пункту 9.3 договору №06/11-881 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 30.08.2011 року в частині визначення, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 573грн. 50коп. (п'ятсот сімдесят три гривні 50коп.) витрат по оплаті судового збору. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Відповідач (за первісним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі №918/847/13 - в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати. Прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що при прийнятті даного рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову господарським судом Рівненської області були неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що:

30 серпня 2011 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» був укладений договір на постачання природного газу №06/11-881 БО-28.

Відповідно до вимог п.4.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім цього, відповідно до п.7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п.4.1. Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

А згідно спірного п.9.3 договору строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Вказує на те, що судом першої інстанції вказаний пункт договору визнаний частково недійсним, зокрема, в частині формулювання, що "Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом".

Зазначає, що така позиція суду є суперечливою, оскільки за відсутності зустрічного позову відповідача, суд мав би відмовити позивачу в задоволенні нарахованої пені або залишити в цій частині позов без розгляду, оскільки позивач на момент подання до суду позовної заяви вже нарахував пеню всупереч діючого пункту 9.3 договору поставки природного газу, бо мав би нараховувати пеню як зазначено було в п.9.3 договору за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, а нарахував фактично з моменту прострочення виконання зобов'язання - з 21.09.2011 року.

Свої доводи апелянт обгрунтовує, тим, що відповідно до ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Апелянт зазначає, що в первісному позові для ТОВ «Рівнетеплоенерго» було нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців з моменту прострочення виконання зобов'язання - з 21.09.2011 року по 21.04.2012 року, що суперечить як було зазначено вище вимогам пункту 9.3. договору поставки, яким передбачено нарахування неустойки за шість місяців, які передують моменту звернення з позовом.

В своїх припущеннях скаржник керується тим, що відповідно до Інформаційного листа ВГСУ від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" встановлено, що частина шоста статті 232 ГК України передбачає порядок та строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України (див. статтю 256, пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України) (постанова від 27.04.2012 № 13/110-11).

Крім цього, згідно п.4 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11 та постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 15/065-11).

Відповідно до п.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

А згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що спірним пунктом 9.3. договору на постачання природного газу встановлено, що строк позовної давності по цьому договору та до вимог про стягнення неустойки за цим договором встановлюються тривалістю у три роки.

Крім того вважає, що місцевий господарський суд не зважив на доводи відповідача про те, що ці положення суперечать вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.258, 251, 256 ЦК України, а тому вказаний пункт договору мав бути визнаний судом недійсним, а нарахування пені повинно проводитись з урахуванням приписів п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Свої припущення обгрунтовує тим, що відповідно до ст.258 ЦК України для окремих видів зобов'язань встановлена спеціальна позовна давність, зокрема п.1 ч.2 цієї статті наголошує на тому що позовна давність строком в один рік застосовується до вимог про стягнення про стягнення неустойки (штрафу, пені). В даному випадку, вважаємо, що пункт 9.3. договору на постачання природного газу суперечить вимогам п.1, ч.2 ст.258 ЦК України, оскільки в даній статті немає відсилальної норми до умов договору чи закону, така вимога є остаточною.

Відповідно до п.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Однак, в даному випадку, договір про збільшення позовної давності має бути укладений сторонами у письмовій формі. Такого договору у письмовій формі сторони не укладали, відтак збільшення строку спеціальної позовної давності з боку ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є неправомірним.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.3.3. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Оскільки п.10.1. Договору на поставку природного газу №06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року встановлено термін дії договору в частині поставки до 30 вересня 2011 року включно (закінчення строку дії договору), а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення, то умова щодо встановлення трирічного строку позовної давності про стягнення неустойки за цим договором згідно п.9.3. є незаконною та суперечить вимогам п.3.3. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Згідно ст.258 ЦК України, строк позовної давності по стягненню пені встановлюється в один рік з моменту прострочення зобов'язання, а тому такий строк сплив ще 21.09.2012 року і ДК "Газ України" пропустив строк спеціальної позовної давності по стягненню пені за прострочення виконання зобов'язання, що судом першої інстанції залишено поза увагою.

Відповідно до п.2.6 Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

В судовому засіданні представник відповідач за первісним позовом (скаржник) підтримує доводи апеляційної скарги.

Представник позивача (за первісним позовом) в судове засідання не з'явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без його участі.

Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила.

30.08.2011р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" м.Рівне (Покупець) укладено договір №06/11-881БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

За умовами п.1.1 договору Постачальник зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що Постачальник передає Покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 87тис.куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 25тис.куб.м.; вересень - 62тис.куб.м.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м), приведений до стандартних умов.

За умовами п.3.1 договору ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3023,50грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість - 0%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 285грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1 000 м3 природного газу 3368,97грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 3425грн. 97коп.

Загальна вартість цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п.3.1.1. договору).

Згідно п.3.2 договору сторони домовились, що ціна за 1000м3 газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом.

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування газу територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами у порядку: за серпень 2011р. - протягом 3-х банківських днів з адати укладення цього договору; за вересень 2011р.: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплати у розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги поставки газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки газу: з 06.08.2011р. по 30.09.2011р.

Умовами п.5.2 договору визначено місце поставки газу: Постачальник передає газ Покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу Покупця або, за відсутності їх у Покупця, - на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства.

Право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.5.2.1 договору).

Згідно п.6.1.1 Покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, а згідно п.6.1.2. підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки.

У разі порушення Покупцем умов п.4.1 договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3.1 договору).

Пунктом 9.3 договору, сторони погодили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до п.10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та кріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склались між сторонами з 06.08.2011р. і діє у частині поставки газу по 30.09.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договір підписано представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

30.08.2011р. між сторонами складено додаток №1 та додаткову угоду№1 до договору №06/11-881БО-28 поставки природного газу.

На виконання умов договору позивач у серпні-вересні 2011р. передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 200700грн. 18коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.08.2011р. на суму 86331грн. 02 коп., від 30.09.2011р. на суму 114369грн. 16коп.

Акти прийому-передачі природного газу підписані повноважними представниками та скріплені відбитками печаток сторін.

Відповідач (за первісним позовом) своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу не виконав.

На час розгляду справи заборгованість відповідача перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ за отриманий у серпні-вересні 2011р. природний газ становить 200700грн. 18коп.

Враховуючи не сплату відповідачем (за первісним позовом) вартості отриманого природного газу в добровільному порядку, позивачем було подано позов до суду першої інстанції про примусове стягнення зазначеної суми.

Також позивачем, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань нараховано відповідачу відповідно до п.7.3.1. договору №06/11-881 БО-28 поставки природного газу 15526 грн. 63 коп. - пені, (з якої 6677грн. 70коп. - пені, нарахованої за період з 21.09.2011р. по 21.03.2012р. на суму заборгованості 86331грн. 02коп.; 8848грн. 63коп. - пені, нарахованої за період з 21.10.2011р. по 21.04.2012р. на суму заборгованості 114369грн. 16коп.) та відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 401 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, нарахованих з жовтня 2011р. по квітень 2013р., 9 889 грн. 33 коп. - 3% річних, нарахованих з 21.09.2011р. по 31.05.2013р.

У зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" м.Рівне просило суд першої інстанції визнати недійсним пункт 9.3 Договору №06/11-881БО-28 від 30.08.2011 року поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, посилаючись на те, що зазначений пункт договору суперечать чинному законодавству, а саме ст.258 ЦК України, ст.251 ЦК України, ст.256 Цивільного кодексу України.

Пунктом 9.3 договору №06/11-881БО-28 від 30.08.2011 року поставки природного газу, сторони погодили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Давши оцінку доказам у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції в тому, що зміст п.9.3 договору поставки природного газу №06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року в частині яка визначає, що "строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки" не суперечить приписам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та укладений з дотриманням визначеної законом форми правочину. З огляду на що, у зустрічному позові в частині позовних вимог про визнання недійсним п.9.3 договору поставки природного газу №06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року в частині яка визначає, що "строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки" місцевий господарський суд відмовив правомірно.

При цьому, стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч.2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 11.12.2012р. по справі про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.01.2012р. у справі №10/065-11.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також судова колегія погоджується з судом першої інстанції в тому, що останній прийшов до правильного висновку, що пунктом 9.3. договору поставки природного газу №06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року в частині яка встановлює, що "Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом", сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч.2 ст.260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки, пункт 9.3 договору поставки природного газу №06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року в частині яка встановлює, що "Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом", суперечить вимогам ст.ст.260, 261 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, цей пункт в цій частині підлягає визнанню судом недійсним, на підставі ч.1 ст.203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд правильно встановив, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню в частині позовних вимог про визнання недійсним пункт 9.3 договору поставки природного газу №06/11-881БО-28 від 30.08.2011 року в частині яка встановлює, що «Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом». У задоволенні решти зустрічних позовних вимог необхідно відмовити.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи те, що визнання недійсним пункту 9.3 договору поставки природного газу №06/11-881 БО-28 від 30.08.2011 року в частині яка встановлює, що "Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом" не має наслідком недійсності договору поставки природного газу №06/11-881БО-28 від 30.08.2011 року суд вирішує позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ заявлені на підставі зазначеного договору.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання за договором №06/11-881БО-28 щодо поставки природного газу виконав належним чином, проте відповідач за отриманий у серпні-вересні 2011р. природний газ не розрахувався.

Відповідно до вимог ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності у відповідача (за первісним позовом) заборгованості перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами прийому-передачі природного газу від 31.08.2011р. на суму 86331грн. 02коп., від 30.09.2011р. на суму 114369грн. 16коп.

Відповідачем (за первісним позовом) не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання природного газу.

Враховуючи те, що борг відповідача (за первісним позовом) перед позивачем на час прийняття судового рішення місцевим господарським судом не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача 200700грн. 18коп. боргу по оплаті за отриманий у серпні-вересні 2011р. природний газ підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем також було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15526 грн. 63 коп. - пені, (з якої 6677грн. 70коп. - пені, нарахованої за період з 21.09.2011р. по 21.03.2012р. на суму заборгованості 86331грн. 02коп.; 8848грн. 63коп. - пені, нарахованої за період з 21.10.2011р. по 21.04.2012р. на суму заборгованості 114369грн. 16коп.), нарахованої відповідно до п.7.3.1. договору №06/11-881 БО-28 поставки природного газу та 401 грн. 40 коп. - інфляційних втрат (розрахунок з жовтня 2011р. по квітень 2013р.), 9 889 грн. 33 коп. - 3% річних (розрахунок з 21.09.2011р. по 31.05.2013р.), нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.3.1 договору визначено, що у разі порушення Покупцем умов п.4.1 договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування пені проведено Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ з дотримання порядку визначеного ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Судовою колегією Рівненського апеляційного господарського суду не приймаються до уваги доводи скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" м.Рівне про сплив строку позовної давності, оскільки спростовуються пунктом 9.3 договору щодо встановлення трирічного строку позовної давності за домовленістю сторін.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи Відповідача (за первісним позовом) викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі Відповідач за первісним позовом (скаржник) не навів будь-яких заперечень по суті спору.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі №918/847/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі №918/847/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №918/847/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.