Ухвала суду № 33521120, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ К/800/34925/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Шипуліна Т. М. Малюги Ю. В. Счастливенко Ю. Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової службина постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2012 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 рокуу справі№ 2а-5597/11/5/0170за позовомДержавної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової службидо Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»простягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2012 року у справі № 2а-5597/11/5/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України, пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач проти вимог та доводів заявника заперечує, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Ялті Автономної Республіки Крим документальної планової перевірки Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.3010 року, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки № 347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011 року, яким зафіксовано порушення відповідачем ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах, здійснених з постачальником - ТОВ «ТБ «ЦИТРИНУС» та з покупцями ДП Санаторій «Україна», ДП «Клінічний санаторій «Місхор», ДП «Санаторій «Ай-Петрі», ДП «Санаторій «Лівадія», ДП «Санаторій «Орлине гніздо», ДП «Санаторій «Ясна поляна», ДП «Санаторій «Курпати», ЗАТ «Санаторій «Утьос», ЗАТ «Клінічний санаторій «Парус», ЗАТ «Санаторій « 30 років Жовтня», ДП «Спеціалізований спинальний санаторій ім. М. Н. Бурденко», ДП «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида», ДП «Клінічний санаторій «Примор'є», ДП «Санаторій «Победа», ДП «Санаторій «Прибой», ДП «Санаторій для дітей з батьками «Ударник», ДП «Автотранспортне підприємство», ДП «Центральна курортна поліклініка», ДП «Грязе-лікування «Майнаки», ДП «СГП «Урожайне», пп. 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Державна податкова інспекція у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з позовом про стягнення з ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» суми збитків, завданих державному бюджету України за нікчемною угодою з ТОВ «ТБ «Цитринус» договором поставки від 10.03.2010 року в розмірі 27 803 818,90 грн.

Підставою для такого звернення стали висновки податкового органу про те, що по договору поставки товару від 10.03.2010 року між ТОВ «ТБ «Цитринус» (постачальник) та ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (покупець), товар фактично не поставлявся, придбання такого товару не відбувалося, у зв'язку з чим право на податковий кредит та валові витрати у платника податків не виникає, оскільки не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не доведено наявність визначеної законом компетенції для звернення до суду із вимогами про стягнення збитків завданих державному бюджету України за нікчемною угодою.

Крім того з посиланням на ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства судами зазначено, що під час розгляду справи № 2а-5186/11/0170/2 встановлено, що висновки про завищення ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» валових витрат на загальну суму 25 357 594,00 грн., завищення валового доходу на загальну суму 27 426 687,00 грн. є неправомірними.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, під час розгляду справи №2а-5186/11/0170/2 встановлено, що висновки про порушення ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», зафіксовані в акті перевірки № 347/23-1/02647220/40, зроблені податковим органом при неповному з'ясуванні обставин справи, що підтверджується експертним висновком № 37 від 10.01.2012 року судово-економічної експертизи, згідно якого платник фактично отримав від ТОВ «ТД «Цитринус» товар на суму 30 429 114,05 грн. (в тому числі ПДВ на суму 5 071 520,02 грн.).

Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2012 року у справі № 2а-5186/11/0170/2, яка в апеляційному порядку оскаржена не була, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ДП «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Ялта в Автономній Республіці Крим щодо встановлення порушень у висновках акта документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року від 04.03.2011 року № 347/23-1/02647220/40.

Така позиція судів при вирішенні № 2а-5186/11/0170/2 ґрунтуються на експертному висновку № 37 від 10.01.2012 року судово-економічної експертизи.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення збитків в цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій стверджують про протиправність доводів податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ТБ «Цитринус», з посиланням на оцінку висновку судово-економічної експертизи у справі № 2а-5186/11/0170/2 та реальність спірних господарський операцій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки доводи судів при розгляді справи № 2а-5186/11/0170/2 є оціночними судженнями щодо результатів судово-економічної експертизи, а не обставинами, що не підлягають доказуванню в розумінні ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спростовуючи доводи позивача щодо недодержання вимог ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суди зазначили, що позивачем не доведено вказаних висновків.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Проте в порушення зазначених положень суди обмежились посиланнями на висновок судово-економічної експертизи, в той час як вирішуючи даний спір, необхідно було дослідити доводи позивача про нікчемність правочину з посиланням на відповідні первинні документи, встановити факт укладення договору з ТОВ «ТД «Цитринус», наміри сторін в момент його укладення, обставини його виконання.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що позивачем не доведено у встановленому порядку наявність визначеної законом компетенції для звернення до суду із вимогами про стягнення збитків завданих державному бюджету України за нікчемною угодою в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що невірне формулювання податковим органом своїх вимог, як стягнення збитків, не впливають на правову кваліфікацію порушення судом, а тому не може бути самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, встановити обставини, пов'язані з укладенням та виконанням спірного договору, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі № 2а-5597/11/5/0170 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Т. М. Шипуліна