Ухвала суду № 33520933, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ К-41188/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКраЗ» у формі Відкритого акціонерного товариства

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року

у справі № 2а-1648/10/1670

за позовом Холдингової компанії «АвтоКраЗ» у формі Відкритого акціонерного товариства

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Холдингова компанія «АвтоКраЗ» у формі Відкритого акціонерного товариства (позивач) звернулась до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 000002/1550/0/1068 від 07 квітня 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ХК «АвтоКраЗ» у формі ВАТ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та прийняти нове рішення у справі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавшись доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оціни обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку ХК «АвтоКраЗ» у формі ВАТ з питання своєчасності подання платіжного доручення до установи банку на перерахування належної до сплати орендної плати за землю за грудень 2009 року, за результатами якої складено акт № 1140/15-522/05808735 від 26 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000002/1550/0/1068 від 07 квітня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 29 790,45 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю за грудень 2009 року в розмірі 297 904,47 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначається до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до статті 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-III передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено судами, ХК «АвтоКраЗ» у формі ВАТ подано до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, в якій визначено річну суму орендної плати в розмірі 3 566 983,69 грн., з них за грудень 2009 року в розмірі 297 904,47 грн.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відтак, з огляду на встановлений судовими інстанціями факт затримки позивачем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати з землю за грудень 2009 року в розмірі 297 904,47 грн. на двадцять п'ять календарних днів, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКраЗ» у формі Відкритого акціонерного товариства відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Бухтіярова І.О.