Ухвала суду № 33520937, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ К-40776/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

у справі № 2-а-793/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 08»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 08» (позивач) до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення № 0000652330 від 15 травня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ресурс 08» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Нововодолазька МДПІ у Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Харківській області проведено перевірку автозаправної станції № 33, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 3568/20/40/23/36074578 від 13 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000652330 від 15 травня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 684 816,50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з реалізацією паливно-мастильних матеріалів на загальну суму в розмірі 342 408,25 грн., які не обліковані в установленому порядку.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено виключено з огляду на відсутність на момент проведення перевірки в господарській одиниці оригіналів товарно-транспортних накладних, які б підтверджували надходження товарно-матеріальних цінностей.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Порядок обліку паливно-мастильних матеріалів на автозаправній станції передбачений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, (далі - Інструкція).

Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 розділу 10 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора автозаправної станції та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить автозаправна станція.

Згідно з підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 розділу 10 Інструкції на підставі товарно-транспортної накладеної та акта приймання (у разі його наявності) оператор автозаправної станції має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на автозаправну станцію за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту автозаправної станції за формою № 17-НП.

Підпунктами 10.4.1, 10.4.3 пункту 10.4 розділу 10 Інструкції передбачено, що на автозаправній станції здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на автозаправній станції здійснюється за формою змінного звіту автозаправної станції № 17-НП.

Після завершення зміни оператором автозаправної станції складається змінний звіт автозаправної станції за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими товарно-транспортними накладними здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на автозаправній станції.

Відповідно до підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 розділу 10 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною автозаправною станцією, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті автозаправної станції за формою № 17-НП.

Згідно з пунктом 16.1 розділу 16 Інструкції матеріально відповідальні особи автозаправної станції ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Як встановлено судами, на автозаправній станції № 33, що належить позивачу, на момент проведення перевірки облік товарних запасів за місцем їх реалізації вівся у порядку, встановленому чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, що підтверджено журналом обліку нафтопродуктів та змінними звітами за формою № 17-НП.

При цьому слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних на автозаправній станції не належить до кваліфікуючих ознак складу правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки відповідно до приписів Інструкції товарно-транспортні накладні на отримані нафтопродукти передаються до бухгалтерської служби підприємства та не підлягають зберіганню на автозаправній станції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що наявні на автозаправній станції № 33, що належить позивачу, нафтопродукти на загальну суму в розмірі 342 408,25 грн. були належним чином на момент проведення перевірки оприбутковані, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Бухтіярова І.О.