Ухвала суду № 33520927, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/33955/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Бухтіярової І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Фонтекс-Агро»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року

у справі № 2а/2570/4384/2011

за позовом Приватного підприємства «Фонтекс-Агро»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року позов Приватного підприємства «Фонтекс-Агро» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002582320 від 03 червня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року та залишення в силі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Фонтекс-Агро» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2011 року та лютий 2011 року при проведенні господарських операцій з Приватним підприємством «Пересувна механізована колона № 43», за результатами якої складено акт № 288/23/37022009 від 12 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001792320 від 19 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 444 379,00 грн. (2 755 503,00 грн. - основний платіж, 688 876,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, у зв'язку з чим остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002582320 від 03 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 755 504,00 грн. (2 755 503,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Пересувна механізована колона № 43», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору № 19 від 01 липня 2010 року на поставку паливно-мастильних матеріалів, укладеного між ПП «Фонтекс-Агро» та вказаним контрагентом.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у постачальника позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а також відсутність вказаного суб'єкта господарювання за юридичною адресою.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про повне задоволення позову та, як наслідок, відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження позивачем належними доказами наявності поставок товарів від ПП «Пересувна механізована колона № 43» в січні та лютому 2011 року, що свідчить про те, що спірний правочин здійснений без мети настання реальних наслідків, а відтак в силу приписів частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, та таким, що спрямований на надання податкової вигоди з метою штучного формування ПП «Фонтекс-Агро» податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому суд вказував на недоліки податкових накладних (неточний номер договору, відсутність номеру та дати підписання договору), виписаних на адресу позивача ПП «Пересувна механізована колона № 43», а також ненадання позивачем договору на перевезення вантажу, укладеного з перевізником, та рахунків на оплату партій товару.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Фонтекс-Агро» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ПП «Пересувна механізована колона № 43» нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин), на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Податковий кредит, сформований позивачем за січень 2011 року та лютий 2011 року, відповідає податковим зобов'язанням контрагента за вказані звітні податкові періоди, що підтверджується довідкою ліквідатора ПП «Пересувна механізована колона № 43» № 21/09/1 від 21 вересня 2011 року та не заперечується податковим органом.

При цьому слід зазначити, що певні допущені при складанні податкової накладної недоліки не роблять її недійсною, а також не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу.

Реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується дослідженими Чернігівським окружним адміністративним судом видатковими накладними, заявками на закачку паливно-мастильних матеріалів, платіжними дорученнями.

В свою чергу, необхідно враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від перебування постачальника за юридичною адресою або від його господарських та виробничих можливостей.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з ПП «Пересувна механізована колона № 43» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника.

Крім того, колегія суддів не може визнати обґрунтованими доводи суду апеляційної інстанції про безтоварний характер спірних господарських операцій з підстав ненадання позивачем договору на перевезення вантажу, укладеного з перевізником, адже відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договору № 19 від 01 липня 2010 року організація поставки товару до місця призначення (вивантаження) здійснюється постачальником із залученням перевізника, за рахунок коштів постачальника, на підставі окремого договору, а відтак у ПП «Фонтекс-Агро», який є покупцем у розглядуваній ситуації та не є стороною договору на перевезення вантажу, який згідно з умовами договору № 19 від 01 липня 2010 року укладався його контрагентом, відповідний договір на перевезення вантажу зберігатись не повинен.

Ненадання рахунків на оплату, на думку колегії суддів, також не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій за наявності інших належним чином оформлених документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем паливно-мастильних матеріалів та їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Фонтекс-Агро» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Бухтіярова І.О.