Ухвала суду № 33520922, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К-27834/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представників: відповідача Гінтєр К.Ф.

прокуратури Клюге Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 у справі №2а-2317/09/2770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лик» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, за участю прокуратури міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників відповідача та прокуратури, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.03.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лик» (далі-ТОВ «Лик», позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (далі-ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя, відповідач), за участю прокуратури міста Севастополя задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.10.2009 №0001300231/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 430391,10грн., з яких 297349,00грн. - основного платежу та 133042,10грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0001310231/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 506941,50грн., з яких 337961,00грн. - основного платежу та 68980,50грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди в виходили з того, що факт вчинення спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя 16.08.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп.1.22.1 п.1.22, п.1.32 ст. 1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.1, 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення винесена на підставі акту №103/231/30661420/5481/10 від 14.10.2009, складеного за результатом планової, виїзної перевірки ТОВ «Лик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем: п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження валового доходу за операцією купівлі-продажу цегли з ПП «Інторг-Прєміум», п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат за операціями, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не підтверджені документально по взаємовідносинах з ПП «Інторг-Прєміум», п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у занижені валового доходу за рахунок списання та не включення до складу валового доход кредиторської заборгованості на користь підприємців-фізичних осіб, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у завищені валових витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства та не підтверджених документально по взаємовідносинах з ТОВ «Амарінбудтрек-65», п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.31 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижений податок на додану вартість в частині придбання товару по взаємовідносинам з ПП «Інторг-Прєміум» та ТОВ «Амарінбудтрек-65».

Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що позивачем були укладені наступні договори: договір купівлі-продажу №12 від 12.01.2009 з ПП «Інторг-Прєміум», відповідно до якого ПП «Інторг-Прєміум» продає, а позивач купує товар -цеглу ординарну М-75 у кількості 225 тис. шт. Ціна договору - 360000,00грн. та формується з врахуванням доставки товару покупцю транспортом продавця; договір №0901-09 від 09.01.2009 з ПП «Інторг-Прєміум», предметом якого є організація обслуговування замовника по диспетчуванню відправлення та отримання вантажів залізничним та автомобільним транспортом з об'ємом послуг, що надаються, до 300000,00грн.; договір №1001 від 12.01.2009 з ПП «Інторг-Прєміум», предметом якого є організація та обслуговування замовника при наданні вантажно-розвантажувальних робіт з об'ємом послуг, що надаються, до 300000,00грн.; договір №1-А від 16.07.2008 з ТОВ «Амарінбудтрек-65», згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати та організовувати виконання комплексу залізничних послуг, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю надані послуги. Зобов'язання виконавця вважається виконаним в момент передачі акта про виконання робот замовнику, а замовника -після оплати послуг виконавцю; договір №2-А від 29.08.2008 про надання послуг по перевезенню цегли між позивачем та ТОВ «Амарінбудтрек-65», відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати та організовувати виконання визначеного цим договором комплексу послуг, пов'язаних з перевезенням цегли, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю надані послуги. Зобов'язання виконавця вважається виконаним в момент передачі акта про виконання роботи замовнику, а замовника -після оплати послуг виконавцю; договір б/н від 01.10.2008 між позивачем та ТОВ «Амарінбудтрек-65», згідно якому замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати та організовувати виконання комплексу вантажно-розвантажувальних робіт, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю надані роботи. Зобов'язання виконавця вважається виконаним в момент передачі акта здачі-прийому робіт замовнику, а замовника -після оплати послуг виконавцю; договір поставки товару від 20.10.2008 між позивачем та ТОВ «Амарінбудтрек-65», відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є двигун КАМАЗ-740, 13,Євро-1 без стартера за ціною 90000,00грн., коробка переключення передач ЯМЗ-238ВМ МАЗ за ціною 37209,60грн., редуктор за ціною 8307,62грн., редуктор за ціною 14482,80грн.

Суть спірних правовідносин полягає у документальному підтверджені господарських операцій актами виконаних робіт, які, на думку податкового органу, не розкривають змісту наданих послуг, а містять лише загальне визначення послуг та їх вартість.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

При цьому жодним нормативно -правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З результатом розгляду справи було встановлено, при укладенні договорів щодо спірних господарських операцій, сторонами виконано всі вимоги Цивільного кодексу України щодо їх укладення. За наслідками виконання договірних зобов'язань складено відповідні акти виконаних робіт, виписано податкові накладні.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій, а доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Посилання ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя на відсутність у ТОВ «Амарінбудтрек-65» об'єктивної можливості для виконання робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були об'єктивно відхилені судами, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки. Податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт (послуг) постачальником.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про дотримання позивачем необхідних умов для формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з ПП «Інторг-Прєміум» та ТОВ «Амарінбудтрек-65», та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ О.В. Вербицька

___ А.М. Лосєв