Ухвала суду № 33520916, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К-40011/10

К-39924/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю «Констант лідер XXI»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року

у справі № 2а-6292/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Констант лідер XXI»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Констант лідер XXI» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001112302/0 від 07 квітня 2010 року та № 0001112302/1 від 06 травня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року апеляційну скаргу ТОВ «Констант лідер XXI» задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001112302/1 від 06 травня 2010 року та в цій частині прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001112302/1 від 06 травня 2010 року. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням у справі, відповідач та позивач оскаржили його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі (з урахуванням зміни касаційної скарги № 488/10/10-020 від 17 січня 2011 року), ДПІ у Київському районі м. Харкова, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001112302/1 від 06 травня 2010 року, залишення в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції без змін, а також залишення постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року без змін.

ТОВ «Констант лідер XXI», посилаючись на порушення Харківським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Констант лідер XXI» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1409/23-506/34467814 від 24 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112302/0 від 07 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 94 145,00 грн. (66 187,00 грн. - основний платіж, 27 958,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112302/1 від 06 травня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з підстав неправомірного віднесення до складу валових витрат відсотків, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор-Банк» (Любляна, Республіка Словенія) за договором довгострокового кредитного інвестування для фінансування будівництва комплексу адміністративного центру, нарахованих у зв'язку з використанням частини коштів валютного кредиту на оплату інжинірингових та консультаційних послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а також неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості інжинірингових та консультаційних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Девелопмент», з огляду на непов'язаність вказаних послуг з господарською діяльністю платника.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альянс-Девелопмент» укладено договір № 1 від 01 жовтня 2007 року, відповідно до якого ТОВ «Альянс-Девелопмент» здійснює управління проектом будівництва адміністративного центру з елементами обслуговування та паркингом «Форум Холл» за адресою: пр. Леніна, 9, м. Харків.

Додатком № 1 до договору № 1 від 01 жовтня 2007 року визначено, що ТОВ «Альянс-Девелопмент» здійснює контроль за розробленням проектної документації, узгодження проектної документації у встановленому порядку на всіх стадіях проектування, отримання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельно-монтажних робіт, введення об'єкта будівництва в експлуатацію, та інші послуги.

Також, між позивачем та ТОВ «Альянс-Девелопмент» укладено договір № 2 від 18 жовтня 2007 року про надання інжинірингових та консультаційних послуг, предметом якого є абонентське консультаційне обслуговування з питань пов'язаних з податковим правом, а також розроблення планів будівництва та контроль за проведенням будівельних робіт, консультації з питань фінансових схем при супроводженні проекту будівництва, розроблення схем продажу об'єктів будівництва та залучення додаткових коштів в будівництво.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що ТОВ «Альянс-Девелопмент» бере на себе обов'язки з обслуговування позивача відповідно до його письмових заявок та виконання інжинірингових консультаційних робіт, зокрема, надання усних консультацій в офісі ТОВ «Альянс-Девелопмент», а також шляхом телефонних переговорів, усних консультацій в офісі ТОВ «Констант лідер XXI», складання письмових довідок з питань, які надійшли від позивача, розроблення маркетингової концепції та стратегії, розроблення рекламно-інформаційних матеріалів щодо проекту будівництва, розроблення типових договорів оренди та продажу нерухомості.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001112302/0 від 07 квітня 2010 року, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

При цьому згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо придбання послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на обґрунтування правомірності включення вартості наданих ТОВ «Альянс-Девелопмент» послуг до складу валових витрат позивач посилався на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, судами при дослідженні вказаних актів встановлено, що в них відсутні дані про зміст та обсяг здійсненої господарської операції, одиниця виміру господарської операції, а зазначено лише вартість наданих послуг.

При цьому будь-яких інших документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альянс-Девелопмент» в рамках виконання договорів № 1 від 01 жовтня 2007 року та № 2 від 18 жовтня 2007 року ТОВ «Констант лідер XXI» надано не було.

Таким чином, відсутність підтвердження зв'язку придбаних послуг з власною господарською діяльністю позивача виключає, в свою чергу, можливість віднесення їх вартості, а також відсотків, нарахованих у зв'язку з використанням частини коштів валютного кредиту на оплату обумовлених договорами № 1 від 01 жовтня 2007 року та № 2 від 18 жовтня 2007 року послуг, до складу валових витрат.

Поряд з цим колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення № 0001112302/1 від 06 травня 2010 року, оскільки, згідно з підпунктом «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Однак, в даній ситуації за результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001112302/0 від 07 квітня 2010 року - без змін. Тобто нарахована сума податкового зобов'язання залишилась незмінною, а відтак у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001112302/1 від 06 травня 2010 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю «Констант лідер XXI» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.