Ухвала суду № 33520841, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К-28960/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 у справі №6/315/08 (№6/315/08/5016) за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Старт» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Старт» (далі-ПСП «Старт», позивач) до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі-Южноукраїнська ОДПІ, відповідач) задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 №0000652300/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1115,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 557,50грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 №0000662300/0, від 20.11.2007 №0000682300/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 850,00грн.; від 20.11.2007 №0000361700/0; від 20.11.2007 №0000702300/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Южноукраїнська ОДПІ 03.09.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.09.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального, зокрема, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ), п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі-Закон України №889-IV), ст.250 Господарського кодексу України та п.2.9 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі-Положення №637) .

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 15.11.2007 №83/2300/31829616, складеного за результатом виїзної планової перевірки ПСП «Старт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007.

Згідно акту перевірки встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 14931,00грн., у зв'язку з чим, винесено податкове повідомлення-рішення №0000652300/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14931,00грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 7466.00грн.

З зазначеної суми позивач оскаржує збільшення відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3105,00грн. за наслідками укладення позивачем та ТОВ «Птичий двор» договору оренди техніки від 01.04.2006.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. При цьому, датою виникнення податкових зобов'язань відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що позивач уклав договір оренди техніки на період з 01.04.2006 по 31.12.2006, тобто на 9 місяців (п. 6.1. договору), і мав отримати відповідно 9316,80грн. орендної плати, з якої підлягало сплатити 1863,36грн. ПДВ. Протягом перевіряємого періоду позивач отримав від ТОВ «Птичий двор» 9950,00грн., у т.ч. податок на додану вартість 1990,00грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами від 28.08.2006 №120 та від 29.08.2006 №121.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2006 по 30.06.2007, тобто за 15 місяців.

Разом з тим, оскільки позивачем фактично отримано 9950,00грн. орендної плати, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо пролонгації сторонами договору оренди строку його дії, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірне збільшення відповідачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 1115,00грн. (3105,00грн. - 1990,00грн.) та застосування штрафних санкцій в сумі 557,50 грн.

Перевіркою також було встановлено, порушення позивачем п.11.29. ст. 11 Закону України №168/97-ВР та п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 (далі-Порядок №271), яке полягало у неперерахуванні на спеціальний рахунок коштів, які, відповідно до п. 11.29. ст.11 Закону України №168/97-ВР залишаються в розпорядженні сільськогосподарських виробників і використовуються ними на придбання матеріальних-технічних ресурсів виробничого призначення.

У зв'язку з зазначеним відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 №0000662300/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 113389,00грн.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України №168/97-ВР зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п.п. 10.1, 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Цією нормою також було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Абзацом другим пункту 4 Порядку №271 передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (пункт 5 Порядку №271).

Аналіз правових норм, що регулюють такі правовідносини (при встановленні відсутності законного механізму безспірного списання згаданих коштів), дає підстави для висновку, що в разі порушення порядку використання акумульованих коштів з ПДВ відповідач має право звернутися до суду з позовом до позивача про стягнення зазначеної суми коштів.

Застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів з ПДВ чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено, що свідчить про неправомірність визначення позивачеві штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 20.11.2007 №0000662300/0.

За результатами проведення перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 № 0000682300/0, яким позивачу донараховано орендну плату за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в сумі 132,24грн. та у відповідності до п.п. 17.1.2. п. 17.1. ст. 17 Закону України №2181-ІІІ застосовано штрафні санкції в сумі 1020,00грн. за неподання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2007 рік.

Підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «а» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону (платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію), додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що сума донарахованої орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності складає 132,24грн., сума штрафних санкцій, у відповідності до п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ, повинна складати 170,00грн., а тому слід погодитися з висновком суду попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 №0000682300/0 в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 850,00грн. є неправомірним.

За результатами проведення перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 №0000361700/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 679,25грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1358,50грн. за порушення п.п. 6.5.1. п. 6.5. ст.6 Закону України №889-IV, оскільки позивачем застосовано соціальної пільги до доходу працівників позивача у вигляді заробітної плати, який виплачувався працівникам у місяці їх звільнення.

Відповідно до п.п. 6.5.1. п. 6.5. ст. 6 Закону України №889-IV податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку (нарахованого на його користь) протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші, прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що застосування позивачем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати у місяці звільнення не суперечить Закону України №889-IV.

За результатами проведення перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007 №0000702300/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 4288,32грн. за порушення порядку ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

Порушення полягало у тому, що позивач в період з 03.11.2005 по 04.04.2006 витрачав готівку з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявності податкового боргу.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі здійснених виплат.

Пунктом 7.33. Положення №637, в редакції, чинній з 15.02.2005, передбачено, що у разі наявності у підприємства податкового боргу виплати готівкою здійснюються з урахуванням вимог Закону України №2181-ІІІ. В свою чергу, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат лише заборгованості з основної заробітної плати, а не для виплати поточної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Крім того, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, за встановлених судом обставин, що заробітна плата виплачувалась позивачем з 03.11.2005. по 04.04.2006, застосування відповідачем штрафу рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007 здійснено з порушенням строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, що свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 4288,32 грн. рішенням від 20.11.2007 № 0000702300/0.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ О.В. Вербицька

___ А.М. Лосєв