Ухвала суду № 33520845, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К-28063/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республік Крим від 26.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі №2-27/10998-2007А за позовом Приватного підприємства «Сусанна» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Автономної Республік Крим від 26.08.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, позовні вимоги Приватного підприємства «Сусанна» (далі-ПП «Сусанна», позивач) до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі-ДПІ в Сімферопольському районі АРК., відповідачзадоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.05.2007 №0001172330 на суму 280469,64грн. та №0001162330 на суму 72763,00грн.; податкове повідомлення-рішення від 23.05.2007 №0000512302/0 скасовано частково на суму 58909,75грн. (за основним платежем - 39266,50грн., штрафні санкції - 19643,25грн.); податкове повідомлення-рішення від 29.08.2007 №0000512302/1 скасовано частково на суму 58648,50грн. (за основним платежем - 39099,00грн., штрафні санкції - 19549,50грн.); податкове повідомлення-рішення від 29.08.2007 №0000912302/0 скасовано частково на суму на суму 30450,45грн. (за основним платежем - 21034,00грн., штрафні санкції - 9416,45грн.).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 13.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.02.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республік Крим від 26.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з висновками ДПІ в Сімферопольському районі АРК щодо допущення позивачем понадлімітних залишків готівки у касі у сумі 140234,82грн., незастосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахунків при продажу товарів (робіт, послуг) на суму 14416,60грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 72936,00грн. у період з 01.04.2005 по 31.12.2006, викладеними у акті планової виїзної документальної перевірки №365/23-2/30273794 від 14.05.2007 та акті позапланової виїзної документальної перевірки №629/23-2/30273794 від 01.08.2007.

За змістом вказаних актів, заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 72936,00грн. було встановлено податковою інспекцією у зв'язку з тим, що у порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон) у склад валових доходів підприємства не включена вартість безоплатно отриманого майна -АЗС, яке не обліковуються у бухгалтерському та податковому обліку на суму 143875,00грн.; у порушення п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону до валових витрат підприємства віднесена вартість будівельних матеріалів і ремонтних робіт понад 10% сукупної балансової вартості основних фондів на початок року у сумі 32562,00грн., у тому числі 11938,00грн. у 1 кварталі 2006 року і 20624,00грн. у 3 кварталі 2006 року; у порушення п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону до валових витрат віднесена сума витрат на професійну підготовку працівників, що перевищує 3% фонду оплати труда на 1241,00грн.; у порушення п. 5.1 ст. 5 Закону до валових витрат віднесена вартість перевірки топливоразливних колонок у сумі 1288,00грн., які не обліковуються на балансі підприємства; у порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону до валових витрат віднесена вартість робочого проекту у сумі 2916,67грн.; у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону до валових витрат 2006 року по стр. 04.2 необгрунтовано віднесена убиль балансової вартості запасів (ПММ) у сумі 117108,00грн. у зв'язку з ненаданням до перевірки бухгалтерських документів на придбання та отпуск ПММ у 4 кварталі 2006 року.

За результатом розгляду справи було встановлено, що позивач є власником АЗС у с.Левадки Сімферопольського району, траса Сімферополь-Севастополь, 9-й км., що підтверджується Свідоцтвом Сімферопольської райдержадміністрації від 25.07.2007 (договір купівлі-продажу від 06.02.2004), витрати на придбання якої підтверджуються платіжними дорученнями №64 від 06.02.2004 на суму 7525,00грн.; №67 від 09.02.2004 на суму 7362,00грн.; №69 від 10.02.2004 на суму 3105,00грн.; №74 від 11.02.2004 на суму 2008,00грн.; АЗС на трасі Харьків-Сімферополь-Севастополь, 625-й км.+0,50 ліворуч, яка була збудована позивачем у 2001 році та прийнята у експлуатацію актом Державної технічної комісії про прийомку закінченого будівництвом об'єкта від 17.12.2001 (свідоцтво про право власності Сімферопольської райдержадміністрації від 30.09.2003 року); АЗС на 13-м км траси Сімферополь-Керч ліворуч, яка була збудована позивачем у період з грудня 2004 року по січень 2005 року, прийнята в експлуатацію актом Державної приймальної комісії від 28.02.2005 (свідоцтво про право власності Сімферопольської райдержадміністрації від 02 червня 2005 року).

Перевіркою встановлено, що позивачем для покриття недостатньої кількості грошових коштів використовувалися кредити банків. У якості забезпечення кредитних зобов'язань, позивачем був укладений договір іпотеки на вказані АЗС. Загальна вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки складає 143875,00грн. Даний розмір вартості іпотечного майна був підтверджений у процесі перевірки.

З висновку №127/07 судово-економічної експертизи від 03 березня 2008 року вбачається, що експерт не зміг визначити балансову вартість вказаних АЗС на дати вводу їх в експлуатацію, оскільки на експертизу не було надано Головну книгу за 2005 рік, але експертом було встановлено, що згідно Головної книги підприємства за 2006 рік балансова вартість основних фондів, яки обліковувалися на бухгалтерському рахунку №103 «Основні засоби», на 01.01.2006 складала 43761,18грн. Крім того, експертом встановлено, що на за балансовому рахунку №06 за 2006 рік вартість вказаних АЗС станом на 01.01.2006 обліковувалася у розмірі 143875,00грн.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 для узагальнення інформації щодо наявності та руху виданих підприємством гарантій і забезпечень власних зобов'язань передбачений за балансовий рахунок 05 «Гарантії і забезпечення видані». На вказаному рахунку обліковується вартість активів підприємства, які оформлені договором застави. При цьому, з балансу вартість цих активів не списується.

Враховуючи, що у позивача є всі документи, що свідчать про понесення ним витрат на придбання та будівництво АЗС, набуття права власності на АЗС, судова колегія вважає, що припущення позивачем правил ведення бухгалтерського обліку, що виразилося у безпідставному списанні вартості АЗС на за балансовий рахунок 06 «Гарантії і забезпечення отриманні» не може бути підставою для висновку про те, що вищевказані АЗС були отриманні позивачем безоплатно, у зв'язку з чим посилання відповідача на заниження позивачем валових доходів підприємства на суму вартості АЗС 143875,00грн. є безпідставним.

Згідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал), зокрема групи 1 - 2 відсотки.

Враховуючи, що вартість вищевказаних АЗС, які було передано в іпотеку, повинно було обліковуватися у податковому та бухгалтерському обліку як основні засоби 1-ї групи, то витрати, пов'язані з проведенням ремонту, реконструкції та модернізації повинні були амортизовуватися у відповідності з положеннями п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

При проведенні дослідження експертом було встановлено, що згідно декларацій з податку на прибуток за 2005 рік сукупна балансова вартість усіх груп основних фондів 1 групи станом на 01 січня 2005 року складає 156,9 тис. грн.. У першому кварталі 2005 року позивачем нараховані амортизаційні відрахування у сумі 2,0 тис.грн, а у наступних податкових періодах 2005 року амортизаційні відрахування не нараховувалися і у деклараціях з податку на прибуток не відображалися.

Експертом було визначена балансова вартість 1 групи основних фондів на початок розрахункового кварталу -станом на 01 січня 2006 року за формулою, що наведена у п.п. 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка склала 154,9тис.грн. Таким чином, 10% сукупної балансової вартості основних фондів 1 групи станом на початок вказаного звітного періоду (01.01.2006) склала 15490,00грн., у зв'язку з чим віднесення позивачем до валових витрат підприємства вартості стінових блоків ФБС у загальній сумі 11938,00грн., які були придбанні у Сімферопольської філії ВАТ «Кримжелізобетон» у січні 2006 року та вартості ремонтних робіт у сумі 25000,00грн., які були виконані ТОВ «Лотос» у вересні 2006 року є неправильним тільки у частині суми 21448,00грн.

Відповідно до п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку включаються до валових витрат у розмірі 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Згідно декларації з податку на прибуток за 2006 рік витрати на оплату праці відображені у сумі 66962,00грн., у зв'язку з чим позивач мав право на включення у склад валових витрат суму 2009,00грн., але фактично включив суму 3250,00грн., що свідчить про завищення ним валових витрат на суму 1241,00грн. Різниця у сумі 670,00грн. з висновками акту перевірки обумовлена тим, що податковою інспекцією при встановленні порушення було припущена помилка і сума витрат розрахована у розміру 2% від фонду оплати праці а не 3% як встановлено п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дані обставини були підтверджені у процесі судово-економічної експертизи і враховані судом попередніх інстанцій при прийнятті судового рішення у справі.

Щодо незастосування позивачем реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахунків при продажу товарів (робіт, послуг) на суму 14416,60грн. висновок податкової інспекції ґрунтується на результатах порівняного аналізу сум готівки, що надійшли до каси підприємства і даних Z-звітів РРО, а саме без застосування РРО було проведено розрахункова операція по оплаті за ПММ у сумі 4418,64грн. (ПКО №158 від 02.03.2006), у сумі 4997,96грн. (ПКО №591а від 02.08.2006), у сумі 5000,00грн. (ПКО №837а від 21.09.2006).

Разом з тим, за результатом розгляду справи судом встановлено, що сума 14416,60грн. не є сумою грошових коштів, які були отримані при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а є зворотною фінансовою допомогою за договорами безвідсоткового займу, що підтверджується не тільки договорами займу але і первинними документами бухгалтерського та податкового обліку -приходними касовими ордерами, де зазначено призначення платежу, відомостями Головної книги -бухгалтерською проводкою Дт 301 «Каса»- Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» де відображено надходження грошових коштів у касу у сумі 14417,09грн.

Щодо висновку податкового органу щодо перевищення позивачем ліміту залишку готівки у касі на загальну суму 140234,82грн., судом було встановлено, що відомості акту перевірки відносно того, що 07 березня 2006 року видана із каси підприємства тільки сума 5610,00грн. не відповідають відомостям бухгалтерського обліку підприємства.

Так, судовим експертом було встановлено, що загальна сума готівкових коштів, що були видані із каси у березні 2006 року за договорами безвідсоткового займу з громадянином ОСОБА_1 складає 51472,05грн., у тому 01.03.2006 у сумі 1127,19грн., 03.03.2006 у сумі 4418,64грн., 07.03.2006 у сумі 35020,79грн., 21.03.2006 у сумі 10905,43грн., що відображено у Головній книзі підприємства за березень 2006 року бухгалтерською проводкою Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»- Кт 301 «Каса». Здійснення витрат у касі підтверджено розхідними касовими ордерами, які є у матеріалах справи (№40 від 01.03.2006, №45 від 03.03.2006, №47а від 07.03.2006, №64 від 21.03.2006).

Таким чином, загальна сума готівкових коштів, що видані із каси підприємства 07 березня 2006 року складає 40630,79грн. (5610,00грн. + 35020,79грн.). Судовим експертом встановлено, що з урахуванням залишку готівки на початок дня 07.03.2006 у сумі 28,97грн. залишок готівки у касі на кінець дня 07.03.2006 складає 29,84грн. (28,97грн. + 40631,66грн. - 40630,79грн. = 29,84грн.), що не перевищує встановленого ліміту залишку готівки у касі у сумі 27912,59грн.

За результатом розгляду справи не знайшов свого підтвердження і висновок податкового органу щодо порушення позивачем касової дисципліни, зокрема п.п. 2.8 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, по епізоду нездання у повному обсязі виторгу за 06.03.2006 у сумі 35020,79грн. 07.03.2006 за реалізацію ПММ на АЗС, що розташована за адресою Сімферопольський район, с. Новоандреевка.

Відповідно до п.п. 2.8 п. 2 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Проте, податкова інспекція не надала доказів того, що у торгівельному об'єкті - АЗС у с. Новоандреевка був встановлений ліміт каси у РРО типу Датекс МР-500, який податкова інспекція вважає саме касою у розумінні Положення.

Грошові кошти у сумі 35020,79грн. були здані у касу підприємства 03.04.2006 за прибутковим касовим ордером №236а та видані під звіт видатковими касовими ордерами №67а, №67б від 03.04.2006 ОСОБА_2, що підтверджується відомостями бухгалтерського обліку підприємства.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Господарського суду Автономної Республік Крим від 26.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ О.В. Вербицька

___ А.М. Лосєв