Ухвала суду № 33520811, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ К-35979/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

та заяву Прокуратури Полтавської області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року

у справі № 2а-45545/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Україна»

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області,

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Україна» (позивач) до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 01 червня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Астроінвест-Україна» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Полтавської області підтримує її вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу та заяву прокуратури про приєднання до касаційної скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Астроінвест-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла в січні 2009 року за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2009 року, за результатами якої складено акт № 378/23/31389304 від 19 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 01 червня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 564 607,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неможливістю підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по операціям з поставки запасних частин до бурового обладнання на підставі контракту № 165/1-10-08 А від 24 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ «Астроінвест-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестем» (США), та з поставки обсадних труб на підставі контракту № 169/1-07-08 А від 19 вересня 2008 року, укладеного між позивачем та фірмою «Петроліум Пайп Компані Лімітед» (Англія), з огляду на ненадання на перевірку відповідних первинних та платіжних документів.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правомірність формування позивачем податкового кредиту в січні 2009 року засвідчується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, які надавались посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки.

При цьому судами встановлено, що обсадні труби придбавались позивачем з метою їх використання у власній господарській діяльності при будівництві нової свердловини. Разом з тим, у зв'язку з відмовою від такого будівництва, обладнання в подальшому реалізовано ТОВ «Астроінвест-Україна» нерезиденту, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій вантажними митними деклараціями та товарно-транспортними накладними.

В свою чергу, причиною відсутності у підприємства на час проведення перевірки відповідних контрактів, укладених з нерезидентами, договорів купівлі-продажу, заявок на поставку труб та запасних частин, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур стало їх вилучення слідчим відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Полтаві відповідно до протоколів обшуку від 17 березня 2009 року та від 18 березня 2009 року.

Вказані первинні документи бухгалтерського обліку повернуто позивачу лише 09 липня 2009 року, що засвідчується актом прийому-передачі вилучених документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу про відсутність у позивача відповідних первинних документів, які підтверджують правомірність формування ним податкового кредиту в січні 2009 року. Більш того, судовими інстанціями встановлено, що про вилучення первинних документів ТОВ «Астроінвест-Україна» повідомляло посадових осіб Гадяцької МДПІ Полтавської області, що підтверджується показаннями свідка - головного бухгалтера ТОВ «Астроінвест-Україна» ОСОБА_3 та її письмовими поясненнями на ім'я начальника органу державної податкової служби.

Також, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили посилання відповідача на неможливість визначення на підставі платіжних доручень суми податку на додану вартість, фактично сплаченої до бюджету у складі митних платежів.

Адже, за приписами пункту 2.1 розділу 2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 16 березня 2001 року № 109/188, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

Як встановлено, судами при дослідженні вантажних митних декларацій, на підставі яких позивачем імпортовано товарно-матеріальні цінності в охоплений перевіркою період, в них визначено суми податку на додану вартість, необхідні до спати. Вказані суми сплачено підприємством в повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками на деклараціях та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відтак слід погодитись з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що, з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для визнання його протиправним та скасування.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області та заяву Прокуратури Полтавської області про приєднання до касаційної скарги відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Бухтіярова І.О.