Ухвала суду № 33520807, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К-29151/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»

на постанову Господарського суду Донецької області від 08 червня 2010 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року

у справі № 37/47а

за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000001234/0 від 23 січня 2007 року.

Постановою Господарського суду Донецької області від 08 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 000001234/0 від 23 січня 2007 року в частині визначення КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 461,00 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Присуджено КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року апеляційну скаргу КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Маріуполі задоволено. Постанову Господарського суду Донецької області від 08 червня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Донецької області від 08 червня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, ДПІ у м. Маріуполі заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у м. Маріуполі на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 3/23-4/05393725 від 15 січня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000001234/0 від 23 січня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 818,00 грн. (32 238,00 грн. - основний платіж, 22 580,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат суми дебіторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, а також неправомірним застосуванням нових підвищених норм амортизації на суму проведеної реконструкції об'єктів основних фондів першої групи (трамвайних шляхів), які знаходились на балансі позивача до 01 січня 2004 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Як встановлено судами, позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік у рядку 05.3 «Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» задекларовано суму в розмірі 133 400,00 грн. простроченої дебіторської заборгованості по приватним підприємцям, яким надано в оренду автобуси.

Поряд з цим, КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним здійснювались заходи щодо стягнення боргів за рішеннями судів, а відтак висновок, зокрема, суду апеляційної інстанції про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток є обґрунтованим.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 334/94-ВР (в редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) передбачено норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка; група 4 - 15 відсотків.

Однак, Законом України від 24 грудня 2002 року № 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначені норми викладено в іншій редакції, згідно з якою: група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України від 01 липня 2004 року № 1957-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону № 334/94-ВР для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Отже, застування нових підвищених норм амортизації можливе лише у разі придбання або спорудження основних фондів після 01 січня 2004 року, а також понесення витрат на поліпшення таких нових основних фондів, однак у розглядуваному випадку, як встановлено Донецьким апеляційним адміністративним судом, підприємством здійснювалась реконструкція трамвайних шляхів, які знаходились на балансі позивача до 01 січня 2004 року.

Поряд з цим судом апеляційної інстанції встановлено, що КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» самостійно виправлено допущену ним помилку, проте не нараховано при цьому штраф, як того вимагає пункт 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III).

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Маріуполі її правонаступником - Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.