Постанова № 33520693, 16.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Справа № 910/1584/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. Саранюка В.І.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. у справі № 910/1584/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"простягнення 97 517,37 грн.за участю представників:

позивача: Ковальчук О.М.

відповідача: Булій Т.В.

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство (надалі - "ПАТ") "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства (надалі - "ДП") матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 97 517,37 грн., що складаються з 86 683,17 грн. основного боргу, 5 806,58 грн. 3% річних та 5 027,62 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за укладеним між сторонами договором поставки дизельного пального, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 525, 526, 610, 625, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. (суддя Домнічева І.О.) позов задоволено повністю; стягнуто з ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 86 683,17 грн. основного боргу, 5 806,58 грн. 3% річних, 5 027,62 грн. інфляційних втрат та 1 950,35 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин поставки, доведеністю факту передачі позивачем для перевезення залізницею належної кількості дизельного пального, порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого пального, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. (судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.03.2010 р. між ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальник) було укладено договір поставки № ЦХП-14-00710-01 (надалі - "Договір"), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а замовник - прийняти та оплатити дизельне пальне марки Л-0,2-62, найменування, марка та кількість якого вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (пункт 3.1), що постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник), станція відправлення Кагамлицька Південної залізниці, відповідно до рознарядок замовника (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000), що вказуються у специфікації до договору, із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці замовника.

Вантажовідправником за Договором є ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта".

Відповідно до п. 3.2 Договору постачальник здійснює поставку товару партіями в період, який вказаний у специфікації до цього договору, тільки за наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що поставка товару підтверджується актом прийому-передачі.

Датою поставки товару, згідно з п. 3.7 Договору, вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу одержувача, яка вказується в рознарядці замовника.

Додатковою угодою № 5 від 05.08.2010 р. до Договору передбачено включення до Договору Специфікації № 6, якою сторони узгодили період, обсяги поставки, умови здійснення попередньої оплати в період спірних відносин.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач відповідно до наданих відповідачем рознарядок в вересні 2010 року поставив 19 166,900 тон дизельного пального марки Л-0,2-62 на загальну суму 144 901 764,18 грн.

При цьому суди, з посиланням на п. 3.6 Договору, згідно з яким поставка підтверджується актами приймання-передачі, врахувавши наявні в матеріалах справи підписані представниками сторін акти прийому-передачі нафтопродуктів, встановили факт отримання відповідачем дизельного пального в кількості саме 19 166,900 тон. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором щодо передачі для перевезення залізницею належної кількості товару.

Також судами встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати дизельного пального за Договором, наявність у нього заборгованості перед позивачем в сумі 86 683,17 грн., яку правомірно задоволено до стягнення.

При цьому місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо порушення позивачем умов Договору, а саме здійснення ним поставки меншої кількості продукції, ніж мала бути поставлена, з огляду на наступне.

Як було зазначено, при укладенні Договору сторони погодили поставку товару на умовах FСА (ІНКОТЕРМС 2000).

Поставка на умовах FСА, відповідно до ст. А4 Правил ІНКОТЕРМС 2000, вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Виходячи із змісту статті А5 Правил ІНКОТЕРМС 2000, при здійсненні поставки на умовах FСА продавець несе ризики втрати чи пошкодження товару тільки до моменту здійснення його поставки у відповідності з ст. А4.

Частиною 2 ст. 664 ЦК України унормовано, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Правила вирішення спорів щодо перевезень врегульовано главою 32 ГК України, главою 64 ЦК України.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів, згідно з ч. 2 ст. 306 ГК України, є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За змістом ч. 1 ст. 314 ГК України, ч. 1 ст. 924 ЦК України саме перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Як було встановлено судами, вантажовідправником за Договором є ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта", якому позивач після наливу в вагоноцистерни передав нафтопродукти для подальшого оформлення перевізних документів та здійснення зважування товару.

Отже, ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" не є ні перевізником, ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем у спірних правовідносинах, а відтак, відсутні підстави для покладення на нього відповідальності за нестачу, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що мотивованим є висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, рівно як і про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 5 806,58 та збитків від інфляції в сумі 5 027,62 грн.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 97 517,37 грн.

Твердження, викладені в касаційній скарзі даного висновку не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. у справі № 910/1584/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіО. Попікова В. Саранюк