Ухвала суду № 33520131, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. справа № 2а/0470/3144/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Лукманової О.М. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» (далі ТОВ НВП «Поліпром» ) 2.03.2012 року звернулось до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (далі ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), в якому просив визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення №0000032302 від 20.02.2012 р. про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування на суму 1 306 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 327 грн. та стягнути судові витрати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року позов задоволено , визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська№0000032302 від 20.02.2012 р., на користь позивача присуджені судові витрати у розмірі 107,3грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетров ська звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ НВП «Полі пром» зареєстровано в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська як платник податку на додану вартість.

Відповідачем ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Поліпром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2011 року, про що складено акт № 225/235/19155069 від 3.02.2012 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач в порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14, ст.200 ПК України недостовірно визначив суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року ,тим самим завищено бюджетне відшкодування на суму 1306гр., в порушення п.п.198.6 п.198 ст.198 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 305гр. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, який має ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000032302 від 20.02.2012 р. за формою «В1» про зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2011 року за основним платежем в сумі 1 306 грн , за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 327 грн.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ НВП «Поліпром» та контрагентом ФОП ОСОБА_2, укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 22-11 від 1.07. 2011 року, згідно якого перевізник зобов'язаний надати послуги по перевезенню та експедиційному супроводженню вантажів позивача по Україні, а позивач зобов'язаний оплатити надані послуги.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи видно, що зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: ФОП ОСОБА_2 здійснив перевозку вантажів позивача, який здійснив оплату на користь контрагента відповідно до платіжних документів.

Надання контрагентом ФОП ОСОБА_2 за вищезазначеним договором транспортно-експедиційних послуг та здійснення позивачем оплати виконаних робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими накладними , актами прийому-здачі виконаних робіт, товарно-транспортними накладними , платіжними дорученнями по оплаті виконаних робіт тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту листопада 2011 року віднесено суми ПДВ по виписаним ФОП ОСОБА_2 податковим накладним №2 від 30.09.2011 року, №25 від 31.10.2011 року на загальну суму 8057,05 гр., в т.ч. ПДВ 1 611 гр.

В ході проведення перевірки посадовим особам відповідача зазначені податкові накладні були надані та досліджені, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, що підтверджується змістом Акту перевірки.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту листопада 2011 року, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень згідно чинного законодавства не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом ФОП ОСОБА_2 оспорюваного правочину, або рішення суду про визнання його таким, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину зроблений на припущеннях, факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, яка визнана нікчемною, доведений матеріалами справи.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента ФОП ОСОБА_2 протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентом ФОП ОСОБА_2, а тому висновки податкового органу щодо зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2011 року з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення №0000032302 від 20.02.2012 р. в сумі 1 306 грн є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 327 грн.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративно го позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: В.Ю. Поплавський