Ухвала суду № 33520123, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-748/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Лукманової О.М. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у справі

за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика Маловисківська" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство "Птахофабрика Маловисківська" (далі ВАТ "Птахофабрика Маловисківська") звернулося в суд з адміністративним позовом до відповідача Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Маловисківської МДПІ ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212310 від 22.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам за основним платежем в сумі 2 333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 583 грн.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року позов задоволено, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000212310 від 22.02.2012року, на користь позивача стягнені судові витрати в сумі 107,30 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Маловисківською МДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ВАТ "Птахофабрика Маловисківська" зареєстровано в Маловисківській МДПІ як платник податку на додану вартість.

Відповідачем Маловисківською МДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ВАТ "Птахофабрика Маловисківська" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ПП "Консіс" за вересень 2011 року, про що складено акт №18-2310-04350278 від 13.02.2012 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого у вересні 2011 року, завищено податок на додану вартість у сумі 2 333,33грн. по взаєморозрахункам з ПП "Консіс", та п.п. 1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, п.1 ст. 216, ст. 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000212310 від 22.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам у розмірі 2916грн., у тому числі за основним платежем в сумі 2 333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 583 грн.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 року між ВАТ "Птахофабрика Маловисківська" та контрагентом ПП "Консіс" укладено договір №1/09 купівлі-продажу макухи соєвої в кількості 5 тон по 3500 грн. за 1 тону.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з

постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи видно, що зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: ПП "Консіс" здійснив перевезення товару на адресу позивача, який прийняв товар, здійснив його оплату на користь контрагента відповідно до платіжних документів.

Поставка контрагентом позивача за вищезазначеним договором товару та здійснення позивачем його оплати підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковою накладною № 7 від 30.09.2011 року , видатковою накладною №19 від 30.09.2011 року, дорожнім листом від 30.09.2011 року, платіжним дорученням № 132 від 30.09.2011 року по оплаті товару тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту 2011 року віднесено суми ПДВ у розмірі 2333,33 грн по податковій накладній, виписаній ПП "Консіс".

Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною позивачем правомірно включена до складу податкового кредиту вересня 2011 року, та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень згідно чинного законодавства не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом ПП "Консіс" оспорюваного правочину, або рішення суду про визнання його таким, відповідачем висновок про нікчемність правочину зроблений на припущеннях, факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, яка визнана нікчемною, доведений матеріалами справи, так як ВАТ "Птахофабрика Маловисківська" використало отриманий товар у господарській діяльності, а саме макуха соєва використана у відгодівлі курей.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента ПП "Консіс" протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентом ПП "Консіс", а тому висновки податкового органу про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 2 333 грн. згідно податкового повідомлення - рішення №0000212310 від 22.02.2012 року є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 583 грн.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду 26 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: В.Ю. Поплавський