Ухвала суду № 33508618, 11.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 763/1975/13

11.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Євдокімова І.А.) від 03.07.2013 у справі №763/1975/13

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99007)

до Гагарінської районної в м. Севастополі Ради (пр. Жовтневої революції, 8, м.Севастополь, 99038)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 99011)

про визнання пункту 22 рішення № 523 протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 03.07.2013 провадження по адміністративній справі закрито в порядку пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, роз'яснено позивачу, що з даною позовною заявою вона може звернутись до суду в порядку цивільного судочинства, з посиланням на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (арк.с.115-116).

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд (арк.с.123-125, 141).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання, призначене на 11.09.2013, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати пункт 22 рішення №523 Гагарінської міської ради від 28.12.2012 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки СТ «Тролейбусник-1" НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3» протиправним та його скасувати,

- внести запис про скасування рішення до Документального та інформаційного реєстру Гагарінської районної ради та надати звіт про виконання судового рішення в місячний термін з моменту набрання рішенням законної сили (арк.с.3-4).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикція Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 Керченська міська рада - це орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади міста.

Позивач оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, прийняте на виконання повноважень, встановлених діючим законодавством.

Таким чином, Гагарінська районна рада під час реалізації своїх повноважень, завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

З аналізу норм статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" N280/97-ВР від 21.05.1997, статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 N586-XIV, частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 N2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16.01.2003 N436-IV власниками землі є держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 01.04.2010 N10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 N422/96-ВР рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням зазначеного Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.

Висновок суду першої інстанції про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не відповідає вищезазначеним вимогам Кодексу адміністративного судочинства, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в порядку пункту 4 частини першої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 157, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 4 частини першої статті 204, пунктом 6 частини першої статті 205, статтями 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 03.07.2013 у справі №763/1975/13 задовольнити.

2. Ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 03.07.2013 у справі №763/1975/13 скасувати.

3. Направити справу №763/1975/13 для продовження розгляду до Гагарінського районного суду м.Севастополя.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає в порядку статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна