Ухвала суду № 33508424, 05.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12776/12/0170/20

05.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Журавлівського державного комунального госпрозрахункового управління житлово-комунального господарства - ОСОБА_5, рішення від 13.12.12 року № 11/49,

представник відповідача - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції - не з'явиввся;

представник заявника апеляційної скарги: Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим - Одабаші Алі Ахтемович, довіреність № 9/10-0 від 02.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кисельова О.М. ) від 21.12.12 по справі № 2а-12776/12/0170/20

за позовом Журавлівського державного комунального госпрозрахункового управління житлово-комунального господарства (аул. Мира, 40, Журавлівка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97512)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Белова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

заявник апеляційної скарги: Сімферопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Белова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання нечинними повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 грудня 2012 року у справі № 2а-12776/12/0170/20 адміністративний позов Журавлівського державного комунального госпрозрахункового управління житлово-комунального господарства до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання нечинними повідомлень-рішень було задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 31.10.2012 року № 0001691502; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 01.11.2012 року № 0001591501. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 грудня 2012 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції неправильно надана юридична оцінка фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68,55 грн. за основним платежем та у розмірі 17,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2012 року за № 0001691502 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 551 грн. за основним платежем та у розмірі 138 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2012 року № 0001591501.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту від 18.10.2012 року № 1812/15-02/30913696 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Журавлівське державне комунальне госпрозрахункове управління житлово-комунального господарства, з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код 36165656), ПП «Габарит-груп» (код 35941644), ПП «Гранд-М» (код 33581667), ПП «Райс-М» (код 33655597), ПП «Грандпродукт» (код 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код 36165567), ПП «Сіті Буд» (код 37081640), ПП «Скипер» (код 37081677), ПП «Добре Місто» (код 37081745), ПП «Комманд» (код 37081766), ПП «Мобкримторг» (код 37081792), ПП «Визит Торг» (код 37081939), ПП «Нантехімидж» (код 37081965), ПП «Кримторг» (код 32271261), ТОВ «БК «Акрополь» (код 32841299), ПП «Базис Торг» (код 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (код 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код 32836776), ПП «Евроградстрой» (код 34836406), ПП «Прима Торг» (код 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код 31095815), КП «Альянс» (код 32468182), ПП «Пан Буд» (код 37081614), ПП «Беллатрикс» (код 37081991), ПП «Севелітстрой» (код 35096833), ПП «Мастерторг» (код 37196250) за період з 01.01.2009р. по 31.03.12р.», яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2009 рік у сумі 551 грн. та заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 68,55 грн. за грудень 2009 року.

З акту перевірки вбачається, що вказані висновки податкової інспекції ґрунтуються на висновку податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із ТОВ БВП «Строітель-Плюс», правочин із яким податкова інспекція вважає нікчемним у силу безтоварного характеру господарської операції.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаними суб'єктами господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ БВП «Строітель-Плюс» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Господарська операція, яка була проведена між позивачем та ТОВ БВП «Строітель-Плюс» , спричинила реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так 24.12.2009 року на ім'я керівника позивача надійшла Доповідна записка слюсаря ОСОБА_4 про те, що ним було встановлено 24.12.2009 року о 10-30 год. неналежна робота насосу на свердловині № 3, у зв'язку з чим вода у трубу не подається. Водонапірна вежа порожня.

Згідно Порядку монтажу та експлуатації глибинних насосів типа ЕЦВ, затвердженого начальником ОСОБА_5 01.09.2009 року насоси з подруженими електродвигунами монтуються крановими установками.

У зв'язку із виявленою поломкою роботи насосу, керівником позивача 25.12.2009 року був виданий наряд № 81 на демонтаж та монтаж насосного агрегату ЕЦВ з 7-00 год.

Роботи з демонтажу насосу автокраном були виконані ТОВ БВП «Строітель-Плюс» згідно акту № 5992 від 25.12.2009 року надання - приймання робіт, вартістю 2643,30 грн., у т.ч. ПДВ 440,55 грн., які були оплачені позивачем платіжним дорученням № 97 від 25.12.2009 року на підставі рахунку-фактури № 6452 від 24.12.2009 року.

Загальні ремонтні роботи насосу були виконані позивачем власними силами у відповідності із предметом діяльності позивача.

Податкова інспекція не досліджувала під час здійснення перевірки питання щодо реального здійснення позивачем ремонтних робіт глибинного насосу, які включали у себе демонтаж насосу автокраном. Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача суду не надано.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Таким чином, матеріалами справи у повному обсязі підтверджується факт виконання позивачем ремонтних робіт глибинного насосу, який включав у себе демонтаж насосу автокраном.

Крім того, судова колегія зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Що стосується питання правомірності висновків податкової інспекції про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року і як наслідок - заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість. Таке анулювання було здійснено саме 15.12.2009 року, про що свідчать відомості електронної бази Міністерства доходів і зборів України «Реєстр платника ПДВ».

Відповідно до п. 9.1, 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання.

Тобто на час виконання ТОВ БВП «Строітель-Плюс» робіт з демонтажу насосу та оплати вартості робіт (25.12.2009 року) позивач вже не був платником ПДВ та не включав суму ПДВ 440,55 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ, а тому не завишав податковий кредит за грудень 2009 року на вказану суму ПДВ.

В матеріалах справи відсутня відповідна податкова накладна ТОВ БВП «Строітель-Плюс» на загальну суму 2643,30 грн., у т.ч. ПДВ 440,55 грн., а у акті перевірки відсутні відомості про номер та дату податкової накладної ТОВ БВП «Строітель-Плюс», на підставі якої податкова інспекція дійшла висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 440,55 грн. за грудень 2009 року.

При таких обставинах справи у судової колегії відсутні підстави до висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року суми 440,55 грн. по фінансово-господарським правовідносинам із ТОВ БВП «Строітель-Плюс».

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.12 по справі № 2а-12776/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська