Ухвала суду № 33500488, 10.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3509/13 10.09.2013 10.09.2013 10.09.2013

Провадження №22-ц/784/2867/13

Головуючий першої інстанції: Корнешова Т.В.

Категорія: 52 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю.,

Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Руднік Є.М.,

за участі позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства

«Чорноморський суднобудівний завод»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2013 року за позовом організації незалежної професійної спілки «Солідарність» публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» в інтересах ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

29 березня 2013 р. організація незалежної професійної спілки «Солідарність» публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» (далі - ПАТ «ЧСЗ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що ОСОБА_3 з 6 вересня 1974 р. працював у ПАТ «ЧСЗ». 14 березня 2013 р. був звільнений з посади газорізальника п'ятого розряду наказом № 273/к за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з незгодою із зміною суттєвих умов праці.

Посилаючись на те, що звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема, що на підприємстві не відбувалися зміни істотних умов праці, позивач просив визнати незаконним попередження про звільнення, поновити ОСОБА_3 на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2013 року позов задоволено частково.

Постановлено поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді газорізальника п'ятого розряду цеху № 29 в ПАТ «ЧСЗ». Стягнути з відповідача на користь позивача 8778 грн. 36 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та на користь держави - 202 грн. 50 коп. судового збору. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місця (2696 грн.)

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ЧСЗ» вказує на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

У запереченні на апеляційну скаргу представник ОНПС «Солідарність» ПАТ «ЧСЗ» вказує на обґрунтованість та законність висновків суду й просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_3 з 6 вересня 1974 р. працював у Чорноморському суднобудівному заводі (тепер - ПАТ «ЧСЗ»).

Наказом генерального директора ПАТ «ЧСЗ» від 14 березня 2013 р. № 273/к його звільнено з роботи з посади газорізальника цеха № 29 за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із відмовою від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці.

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою допускається тільки у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року (з наступними змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівників від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Таким чином, звільнення працівника за п. 6 ст. 36 КЗпП можливе за наявності таких умов: зміни в організації виробництва і праці; зміни в зв'язку з цим істотних умов праці; відмова працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці.

Наказом № 921 від 10.12.2012 р. з 1 лютого 2013 р. введено в дію Положення про порядок преміювання робітників-погодинніків ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" (далі - Положення) (а.с.32-50), яким визначено процес преміювання робітників підприємства.

Згідно акту від 12 грудня 2012 р. працівники цеху № 29 були ознайомлені з Положенням, але ОСОБА_3 відмовився від підпису про ознайомлення з цим документом (а.с. 51). Як пояснив ОСОБА_3, така відмова пов'язана з тим, що адміністрація підприємства на його прохання не надала копії Положення для більш ретельного ознайомлення.

14 січня 2013 р. його попереджено про звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП через незгоду з істотними змінами умов праці, зазначеними у наказі генерального директора № 921 від 10.12.2012 р. (а.с.32).

В матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що запровадження відповідачем нових підходів до преміювання робітників було викликано змінами в організації виробництва і праці та якими саме змінами.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_3, не погоджувався із зміненими умовами праці і у зв'язку з цим відмовився від продовження роботи на підприємстві.

Так, фактів невиходу на роботу ОСОБА_3 або відмови від виконання ним своїх обов'язків судом не встановлено.

Навпаки, судом встановлено, що й після доведення до відома Положення та введення його в дію 1 лютого 2013 р. ОСОБА_3 до дня звільнення продовжував виходити на роботу та виконував покладені на нього трудовим договором обов'язки.

За таких обставин не можна вважати доведеним, що ОСОБА_3 відмовився продовжувати роботу через істотну зміну умов праці.

Зважаючи на викладене, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_3 за п. 6 ст. 36 КЗпП України, а тому згідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП правильно задовольнив позовні вимоги, поновивши його на роботі та стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку апелянтом не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень трудового законодавства.

Так, апелянт вважає, що відмова від підпису ОСОБА_3 про ознайомлення з Положенням свідчить про відмову від продовження роботу у змінених умовах праці.

Між тим, сам по собі факт відмови від підпису про ознайомлення з локальним актом підприємства при відсутності фактів відмови працівника від продовження роботи (невиходи на роботу, невиконання трудових обов'язків тощо) не може бути підставою для застосування роботодавцем п. 6 ст. 36 КЗпП України.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: