Постанова № 33492255, 16.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку скороченого провадження

м. Київ

16 вересня 2013 року 16:30 № 826/11148/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суду головуючого судді Маруліної Л.О., вирішив в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Голови Шевченківського районного суду міста Києва Мелєшак Олени Вікторівни, Головного управління державного казначейства у м. Києвіпровизнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Голови Шевченківського районного суду міста Києва Мелєшак Олени Вікторівни (далі - відповідач 1), Головного управління державного казначейства у м. Києві (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати неправомірною бездіяльність голови Шевченківського районного суду м. Києва, яка полягає у неналежному виконанні покладених на неї обов'язків з організації діяльності Шевченківського районного суду м. Києва, ігноруванні заяви ОСОБА_1 від 07 квітня 2013 року про надання інформації,

- зобов'язати голову Шевченківського районного суду м. Києва надати обґрунтовану відповідь з достовірною інформацією на заяву ОСОБА_1 від 07 квітня 2013 року,

- зобов'язати Головне управління державного казначейства у м. Києві відшкодувати ОСОБА_1 збитки, заподіяні неналежним виконанням покладених на голову Шевченківського районного суду м. Києва обов'язків з організації діяльності Шевченківського районного суду м. Києва та ігноруванні заяви ОСОБА_1 від 07 квітня 2013 року про надання інформації, у розмірі, визначеному експертами КНДІСЕ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 р. відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №826/11148/13-а та з урахуванням ухвали від 22.08.2013 р. - надано відповідачам строк для надання заперечень до 30.08.2013 р. або протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

Через канцелярію суду 10.09.2013 р. відповідачем 1 подано заперечення проти позову в межах 10-денного строку з дня отримання ухвали від 22.08.2013 р.

Відповідно до статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів невідкладно надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу. В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду (частина третя).

Справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків: не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову (п. 4 частина п'ята).

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Позивач позовні вимоги вмотивовує тим, що нею 07 квітня 2013 р. подано до Голови Шевченківського районного суду міста Києва Мелєшак Олени Вікторівни заяву із проханням пояснити ігнорування заяви від 19.12.2012 р. у справі № 2610/1. Проте, жодної відповіді на зазначене звернення не отримала. Така бездіяльність Голови Шевченківського районного суду міста Києва, вважає позивач, порушує її права, передбачені Конституцією України та Законом України «Про інформацію».

Відповідач 1 проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 09.09.2013 р. та поданих через канцелярію суду 10.09.2013 р., зазначає, що заяву ОСОБА_1 було передано за належністю до канцелярії суду на підставі Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.

Відповідач 2 позицію по суті позову не висловив.

Дослідивши наявні матеріали справи, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що позивач звернулась до судді Шевченківського районного суду міста Києва Голік Н.О. із заявою від 19.12.2012 р. про розгляд справи у її відсутність та просила надіслати їй копію постанови по справі.

07.04.2013 р. позивач скеровує на ім'я Голови Шевченківського районного суду міста Києва Мелєшак Олени Вікторівни заяву, в якій просить повідомити причини ігнорування заяви від 19.12.2012 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI із змінами і доповненнями (далі також - Закон №2453-VI) цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Статтею 24 Закону №2453-VI передбачено, що голова місцевого суду:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

7) контролює ведення в суді судової статистики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

81) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

При цьому, відповідно до статті 149 Закону №2453-VI організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату (частина перша).

Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що тягне за собою звільнення його з посади (частина друга).

В апараті суду загальної юрисдикції утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. Канцелярія також виконує інші завдання, визначені положенням, затвердженим керівником апарату відповідного суду (частина восьма).

Відповідно до розділу 4 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року N 68 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 липня 2006 р. за N 860/12734, викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги громадян, що не підлягають розгляду відповідно до кримінального, цивільного чи адміністративного судочинства і розглядаються в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", реєструються в журналі вхідної кореспонденції за індексом першої літери прізвища заявника з дотриманням правил, визначених пунктами 2.1, 2.2 та 2.6 Інструкції.

Після реєстрації в журналі вхідної кореспонденції діловодство за зверненнями громадян у суді ведеться згідно з Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 N 348, із змінами.

Як вбачається з наданих відповідачем 1 пояснень та матеріалів, заяву Позивача від 07.04.2013 р. про направлення копії постанови отримано судом 09.04.2013 р. та зареєстровано під вхідним номером № 26235/13-Вх по справі 2610/19229/2012, яка розглядалась суддею Шевченківського районного суду міста Києва Голік Н.О. в порядку КПК України (в редакції 1960 року).

Преамбулою Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, із змінами і доповненнями (далі - Закон №393/96-ВР) передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Так, Законом №393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно статті 12 Закону №393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ, інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 5 вказаного Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 13.01.2011р. № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі також - Закон № 2939-VІ) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, визначені в ст. 3 Закону № 2939-VІ, полягають у обов'язку розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VІ).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Таким чином, судом встановлено, що заява ОСОБА_1 від 07 квітня 2013 р. щодо надання копії рішення у справі не є зверненням в розумінні Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» та не підлягає задоволенню в спосіб, передбачений цими законами, оскільки стосувалась розгляду конкретної справи № 2610/19229/2012 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ у м. Києві в порядку КПК України (в редакції 1960 року) та надання відповіді на заяву Позивача від 19.12.2012 р., яка була адресована судді Шевченківського районного суду міста Києва Голік Н.О. по зазначеній справі.

Отже, судом не встановлено рішень, дій (бездіяльності) Відповідачів, в межах заявлених позовних вимог в порядку ч. 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, які б порушували права, законні інтереси чи свободи ОСОБА_1 чи створювали перешкоди для їх здійснення, відтак суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, Позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Головуючий суддя Маруліна Л.О.