Постанова № 33492250, 16.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2013 року № 826/10315/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Егоїст" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2013 №0000012220 та №0000022220

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РА Егоїст» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2013 №0000012220, №0000022220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що єдиною підставою для висновків щодо допущення з боку позивача порушень податкового законодавства є самостійне встановлення податковим органом факту фіктивності правочинів укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Виробнича компанія «Каскад», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1». Проте позивач вказує, що він має всю необхідну первинну документацію на підтвердження реальності виконання умов спірних договорів.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з податку на додану вартість та відносити до валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних право чинів. Також, відповідач вказував, що надані позивачем копії документів не містять кількісних показників та розрахунок вартості послуг, а тому не можливо встановити, що саме входить в «комплекс» отриманих рекламних послуг.

05.09.2013 відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибула, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РА Егоїст» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Виробнича компанія «Каскад» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, ТОВ «Онікс Компані Лтд» за період з 01.01.2011 по 30.04.2012, ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, за результатом якої складено акт від 04.06.2013 №370/1-22-20-37309774 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 244 484 грн.; п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 215 819 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013

- №0000022220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 269 774 грн. (за основним платежем 215 819 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 53 995 грн.);

- №0000012220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 254 217 грн. (за основним платежем 244 484 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 733 грн.).

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ «Виробнича компанія «Каскад», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» у зв'язку з фіктивністю операцій.

На обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.11.2012 №1226/22-417/37740130 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Виробнича компанія «Каскад» з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 рок» встановлено відсутність обкатів оподаткування по операціях з придбання робіт/послуг у підприємств постачальників, а саме ТОВ «Техновс», ТОВ «Транзит Імпекс» та по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в липні 2011 року.

Крім того, актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 15.03.2013 №531/22.4-13/37817014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онік Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками.

Також, актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.03.2013 №685/22-90/32799525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників, та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.05.2012 по 30.11.2012.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, ТОВ «Виробнича компанія «Каскад», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з підприємствами-постачальниками не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Проте, відповідно до вимог чинного, станом на час виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами)

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Виробнича фірма «Каскад» укладено договір про комплексне обслуговування від 03.06.2011, предметом якого є проведення рекламної компанії та надання послуг з комплексного обслуговування замовника (позивача) відповідно до напрямків, передбачених п. 2.1 цього договору. Перелік послуг, що надаються замовнику, їх обсяги строки виконання, вартість. Порядок та строки оплати, а також інші умови в кожному конкретному випадку визначаються сторонами у додатках до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору). Виконавець зобов'язується: надавати послуги передбачені відповідними до цього договору належним чином та в обумовлений строк, надавати Замовнику інші послуги в галузі реклами, про які сторони домовились в додаткових угодах/Додатках до цього договору, надавати Замовнику звіти про надані послуги у відповідному вигляді (п. 3.1 Договору). Ціною договору є вартість послуг за цим Договором, що наводяться у додатках до цього Договору (п. 6.1). Розрахунок здійснюється шляхом авансового перерахування 50% вартості Договору на поточний рахунок виконавця не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання цього договору (Додатків до нього) якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього Договору. Остаточні розрахунки, у розмірі 50% вартості Договору, здійснюються після підписання Акта виконаних робіт/послуг.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» укладено договір про комплексне рекламне обслуговування від 01.11.2011 №034.

Також, між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» укладено договір від 06.11.2012 №000050.

Суд звертає увагу, що вказані договори за своїм змістом є ідентичними.

Відповідні послуги були прийняті позивачем за актами приймання-передачі, позивачу виставлено рахунки-фактури та надано податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. Також, позивачем надано суду копії фото звітів, які долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надані позивачем копії рахунків-фактури, актів приймання-передачі та податкові накладні не містять опис (номенклатуру) послуг та їх кількість, тобто не містять повного змісту господарських операцій та її вимірники. Фото звіти не містять підписи уповноважених осіб замовника та виконавця, не дають змогу ідентифікувати адресу проведення та виконавців заходу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії рахунків-фактури, актів приймання-передачі та податкові накладні не є належними первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст. 9 Закону № 996 .

Також, позивачем не надано ні до перевірки, ні під час судового вирішення справи, доказів оплати отриманих послуг та додатків до спірних договорів, які є невід'ємними частинами таких договорів, що унеможливлює встановлення переліку наданих послуг, їх обсяги та вартість.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірних договорів, тобто у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, оскільки первинні документи надані Позивачем на підтвердження реального виконання спірних договорів, унеможливлюють встановлення переліку наданих послуг, їх обсяги та вартість. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження оплати таких послуг.

Враховуючи викладене, висновок викладений в акті перевірки про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 244 484 грн. та вимог п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 215 819 грн. є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда