Постанова № 33492246, 16.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2013 року № 826/9895/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-Логістика" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оникс-логістіка» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби по зменшенню задекларованого податкового кредиту ТОВ «Онікс-логістіка» за червень - серпень 2012 року на суму 1 423 173,95 грн., зобов'язання вилучити інформацію про результати проведеної позапланової перевірки ТОВ «Онікс-логістіка» за наслідками якої складено акт від 30.10.2012 №1044/22-911/37141657, з інформаційних баз, що адмініструються органами Державної податкової служби України; зобов'язання поновити в усіх інформаційних базах, що адмініструються органами Державної податкової служби України, в тому числі в Автоматизованій системі «Система автоматичного співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» , а також в особовій картці ТОВ «Онікс-логістіка» задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року суми податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при проведенні звірки відповідач діяв з порушенням наданої йому законом компетенції та встановленого порядку, а саме: в непередбачений законом спосіб та без жодних підстав встановив, що позивач не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням та визнав всі правочини, укладені позивачем зі своїми постачальниками та покупцями у період, за який проводилася звірка, нікчемними та такими, що порушують публічний порядок. Також відповідачем були здійснені процедурні порушення щодо складання в результаті проведення звірки акту, а не довідки, як це передбачено законодавством, та не направлення у встановлений строк копії акту позивачу. В результаті, на думку позивача, відповідач неправомірно вказав в акті перевірки про неправомірне формування позивачем задекларованого податкового кредиту за період червень-серпень 2012 року. Також, позивач вказує, що відповідачем всупереч вимог Податкового кодексу України за результатом на підставі акту не прийнято податкове повідомлення-рішення, проте в особовій картці на інформаційних базах внесено інформацію про зменшення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що було здійснено відповідні заходи щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс-логістика», за результатом яких встановлено, що позивач має стан «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження» , також згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» позивач має розбіжності щодо завищення податкового кредиту з контрагентами-покупцями за перевіряємий період.

Також, відповідач зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності, а тому не порушує права позивача та не підлягає оскарженню.

08.08.2013 в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс-логістіка» з питань підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.06.2012 по 31.08.2012, за результатом яких складено акт від 30.10.2012 №1044/22-911/37141657 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Онікс-логістіка» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.06.2012 по 31.08.2012» (далі - акт звірки).

Як вбачається з Акту, за результатами звірки відповідачем, зокрема, встановлено, відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у червні - серпні 2012 року.

Таким чином, задекларований податковий кредит ТОВ «Онікс-логістіка» сформований на підставі податкових накладних контрагентів-постачальників за червень-серпень 2012 року сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується; задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Онікс-логістіка» за червень-серпень 2012 року по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів-постачальників сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджуються.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд відзначає, що згідно п. 75.3 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і надалі -ПК України) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232 "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" (далі - Постанова 1232), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача на момент здійснення зустрічної звірки не проводилася.

Згідно п. 3, 4, 5 Постанови 1232 з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Відповідачем не надано суду доказів направлення відповідачу запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про проведення зустрічної звірки, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки у позивача.

Відповідно до п. 4 Постанови 1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб'єктів господарювання здійснюється органами державної податкової служби (як ініціаторами, так і виконавцями).

У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Як вбачаться з Акту запит про подання інформації та її документального підтвердження відповідачем за місцезнаходженням позивача рекомендованим листом або особисто надіслано не було.

Натомість відповідач в Акті відзначив, що позивач не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідачем складено акт саме про неможливість проведення зустрічної звірки.

Як вбачаться з акту звірки відповідач вказує, що на дату написання Акту стан Позивача " 9"- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; позивач не знаходиться за юридичною адресою.

Проте судом встановлено, що згідно з реєстраційними документами місцезнаходження позивача м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд 5 літера Б, (фактична адреса згідно з реєстраційними документами містить також кімнату 305), проте в акті перевірки зазначено, що позивач має податкову адресу 03168, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд 5/Л.

Згідно з розділу 2.3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії (орієнтовного алгоритму дій) органів державної податкової служби при скасуванні державної реєстрації суб'єктів господарювання, анулюванні свідоцтва платника ПДВ (у т. ч. через процедуру банкрутства та/або скасування державної реєстрації), викладених у листі ДПА від 30.07.2010 р. N 15371/7/10-3017, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Державний реєстратор, у разі надходження від органу державної податкової служби повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням відповідно до п. 12 ст. 19 Закону N 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" направляє юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Відповідачем не надано підтвердження направлення зазначеного повідомлення державному реєстратору, а позивач, в свою чергу, не отримав відповідне повідомлення від Державного реєстратора .

Це свідчить про те, що відповідач не виконав дії, що передбачені чинним законодавством України щодо підтвердженні відсутності позивача за місцезнаходженням, у зв'язку з чим безпідставно вказав в Акті про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Згідно п. 75.3 ст. 75 ПК України за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно п. 7 Постанови 1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

В той же час, в порушення наведених норм чинного законодавства, відповідачем за результатами проведення зустрічної звірки у позивача було складено не довідку, а Акт, який відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України може бути складений лише за результатами перевірок, а не зустрічних звірок.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог абз. 4 п. 75.3 ст. 75 ПК України довідка (акт) за результатом зустрічної звірки на адресу позивача не направлено.

Оцінюючи правомірність доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем, і, як наслідок, відсутності у позивача об'єктів оподаткування ПДВ та податкового кредиту за період червень-серпень 2012 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 1434975,0грн., за липень 2012 року в сумі 1030154,0 грн., за серпень 2012 року 1212552,0 грн., у зв'язку з господарськими відносинами з ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Фукс мастила Україна», ТОВ «Аллайд солюшнз Україна», ТОВ «Є-інжиніринг», ТОВ «Е-дистрибуцйія», ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд», ПП «Техполіграфсервіс», ТОВ «Нордінгрідієнтс», ТОВ «Мегатрейд Айті Дисриб'юшн».

Також, позивачем задекларовано податковий кредит за червень 2012 року в сумі 118101,0 грн., за липень 2012 року в сумі 1038147,0 грн., за серпень 2012 року в сумі 1207567 грн. по контрагентам: державне підприємство «Український державний центр радіочастот», державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», ТОВ «Грін Сайт Менеджмент», ТОВ «Серкис», Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, дочірнє підприємство «Кюне і нагель», ТОВ «Манор проперті менеджмент», ТОВ «МОФ», ТОВ «Аеро-Експрес», ТОВ «Премія «Диво-дитина».

При проведенні перевірки позивача встановлено, що правочини між позивачем та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Тобто відсутній правочин між позивачем як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 234 ЦК України).

Враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників до підприємства-покупців, то, відповідно, відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від позивача до підприємств-покупців, податкові зобов'язання з ПДВ за якими відображено ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ "розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період з 01.06.12 р. по 31.08.2012 р.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що правочини між позивачем та контрагентами-покупцями, зазначеними ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за період червень-серпень 2012 року, здійснені без мети настання правових наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з викладеного, відповідач вказав в Акті перевірки, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При вирішенні питання щодо нікчемності правочину необхідно враховувати припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, стверджуючи про нікчемність операцій та договорів контрагентів Позивача із самим Позивачем, Відповідач вийшов за межі своєї компетенції, наданої йому законом.

Так, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В Акті не наводиться посилання на будь-який обвинувальний вирок, яким би були встановлені мета керівника позивача та керівників контрагентів позивача, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України. Також відповідачем такий вирок не наданий і до матеріалів справи.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для однозначного висновку, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з Акта, відповідачем не встановлено порушень позивачем чи його контрагентами порядку оформлення первинних документів та виписки податкових накладних.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2012 року звернув увагу адміністративних судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні питання щодо реальності господарської операції судам слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Необхідно також перевірити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В обґрунтування реального виконання спірних правочинів позивачем надано суду копії наступних документів, які долучено до матеріалів справи:

- вантажно-митних декларацій, інвойсів, дозволи на ввезення товару на митну територію України з відмітками про прийняття Київською регіональною митницею;

- податкових та видаткових накладних наданих позивачу контрагентами-постачальниками;

- податкових та видаткових накладних виписаних позивачем контрагентам - покупцям.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціям, які були предметом перевірки.

Крім того, акт перевірки не містить будь-якого доказу, який би давав підстави для сумніву у реальності господарських операцій позивача з огляду на наведені критерії, а посилання в Акті на нікчемність договорів, укладених позивачем зі своїми постачальниками та покупцями, на думку суду, є лише припущеннями відповідача.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям позивача з вказаними в акті перевірки контрагентами, які були предметом перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена законність своїх дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, оформлення її результатів Актом та внесення в Акт завідомо неправдивих відомостей щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентами.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 р. за N 70/18808 (далі -Порядок), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п. 5-7 Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

За результатами вивчення матеріалів справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Акт цим вимогам не відповідає, а відповідач, склавши такий акт, включив до нього завідомо недостовірну інформацію, наслідком чого стали безпідставні висновки про порушення позивачем чинного законодавства з питань оподаткування.

Щодо дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби по зменшенню задекларованого податкового кредиту ТОВ «Онікс-логістіка» за червень - серпень 2012 року на суму 1 423 173,95 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України).

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган виключно шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

З системного аналізу викладеного вбачається, що дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби по зменшенню задекларованого податкового кредиту ТОВ «Онікс-логістика» за червень - серпень 2012 року на суму 1 423 173,95 грн. є протиправними.

Відповідно до наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року N 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", додатком до якого є Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (тут і надалі - Методичні рекомендації).

Згідно п. 1.4.1 Методичних рекомендацій акт - це службовий документ, який засвідчує факт проведення перевірки, документує виявлені порушення, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання та/або податкового кредиту, бюджетного відшкодування суб'єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган ДПС.

Згідно п. 1.3.3. Методичних рекомендацій для їх реалізації створений такий програмний продукт як система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Як вбачається з Методичних рекомендацій дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є підставою для віднесення платника до тієї чи іншої групи платників та подальших висновків щодо співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника з податковими зобов'язаннями і податковим кредитом його контрагентів, що є підставою для проведення перевірок таких контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 6 Європейської конвенції по захисту прав людини і основних свобод 1950 року захист прав повинен бути реальним.

За таких обставин, для захисту прав і інтересів позивача суд вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби зі складання акту від 30.10.2012 №1044/22-911/37141657 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Онікс-логістіка» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.06.2012 по 31.08.2012».

Також, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби по зменшенню задекларованого податкового кредиту ТОВ «Онікс-логістика» за червень - серпень 2012 року на суму 1 423 173,95 грн., зобов'язання Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби вилучити інформацію про результати проведеної позапланової перевірки ТОВ «Онікс-логістика», за наслідками якої складено акт від 30.10.2012 №1044/22-911/37141657, з інформаційних баз, що адмініструються органами Державної податкової служби України та поновлення в усіх інформаційних базах, що адмініструються органами Державної податкової служби України, в тому числі в Автоматизованій системі «Система автоматичного співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також в особовій картці ТОВ «Онікс-логістіка» задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року суми податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби зі складання акту від 30.10.2012 №1044/22-911/37141657 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Онікс-логістіка» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.06.2012 по 31.08.2012».

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби по зменшенню задекларованого податкового кредиту ТОВ «Онікс-логістіка» за червень - серпень 2012 року на суму 1 423 173,95 грн.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби вилучити інформацію про результати проведеної позапланової перевірки ТОВ «Онікс-логістіка», за наслідками якої складено акт від 30.10.2012 №1044/22-911/37141657, з інформаційних баз, що адмініструються органами Державної податкової служби України.

5. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби поновити в усіх інформаційних базах, що адмініструються органами Державної податкової служби України, в тому числі в Автоматизованій системі «Система автоматичного співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також в особовій картці ТОВ «Онікс-логістіка» задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року суми податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда