Постанова № 33492235, 05.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2013 року № 826/9943/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000172220 , №0000182220 від 11.06.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетнєфть-Укрнєфтєпродукт» звернулось до суд уз вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 №0000172220, №0000182220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 27.05.2013 №1943/22-205/330607000 «Про результати проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Тетнєфть-Укрнєфтєпродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012» є безпідставними, а відтак прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Зокрема позивач зазначає, що операція по реалізації майнового комплексу ПП «Транс Петроль» є реалізацією невиробничого основного засобу, а не продажем товару. Оскільки сума доходу від реалізації вказаного об'єкту не перевищила над первинною вартістю об'єкту, то дана операція не відображена в стор 03 Декларації про прибуток за 1 квартал 2012 року «Інші доходи». Крім того, позивач вказує, що формування податкового кредиту підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що під час перевірки скоригованого валового доходу за період з 01.11.2011 по 31.12.2012 встановлено його заниження на суму 1 581 800 грн., по операції з реалізації майнового комплексу ПП «Транс Петрполь». Також, відповідач вказує, що позивач не мав права формувати податковий кредит по податку на додану вартість по нікчемним операціям.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцію у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 27.05.2013 №1943/22-205/330607000 (далі - акт перевірки).

Як вбачаться з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 14.1.54, пп. 14..1.55, пп.14.1.56 п. 14.1 ст. 14, ст.. 134, п. 135.1, п 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 208 882 грн.;абз «а» пп. 14.1.11, п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14. п. 188.1 ст. 188, пп. 192.1.1 пп. 192.1.2 п. 192.1, п. 192.3 ст 192, п 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16 526 398 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013:

- № 0000172220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 3 208 882 грн.;

- №0000182220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24 789 597 грн. (за основним платежем 16 526 398 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8 263 199 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки скоригованого валового доходу за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 встановлено його заниження на загальну суму 1 581 800 грн.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами між позивачем та ТОВ «Нафта» було укладено договір поставки нафтопродуктів №16/2 від 04.01.2006, в забезпечення виконання якого було укладено договір Іпотеки посвідчений 09.06.2006.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки у забезпечення зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем в іпотеку передано комплекс будівель нафтобази із спеціальним обладнанням, загальною (нежитловою) площею 109,9 кв.м. за адресою: Сумська обл., м. Кролевець, вул. Транспортна, 1, літ «А». предмет іпотеки оцінений в сумі 1 581 800 грн.

В подальшому, Господарським судом Сумської області по справі №2/87-10 прийнято рішення про стягнення на користь ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» з ТОВ «Нафта» суми боргу.

Погашення заборгованості ТОВ «Нафта» перед позивачем здійснено шляхом оприбуткування зазначеного вище майнового комплексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, позивачем реалізовано вказаний вище майновий комплекс ПП «Транс Петроль» на суму 1 581 800 грн.

Позивач зазначає, що вказана вище операція по реалізації цілісного майнового комплексу операцією з реалізації невиробничого основного засобу, оскільки в момент придбання обкат було оприбутковано на сч. «Капітальні інвестиції» та рахувався у складі «Незавершених капітальних інвестицій». У березні 2012 року наказом директора цілісний майновий комплекс перекласифікований з «капітальних незавершених інвестицій» в «основний засіб невиробничого призначення». Реалізація цілісного майнового комплексу відображена проводками Д311 К3612 1 581 800, Д3612 К742 1 581 800.

Відповідно до nn.14.1.54 п.14.4 ст.14 дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Згідно з пп.14.1.55 .п.14.4 ст. 14 дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних митним органам.

Відповідно до пп.14,1.56. п.14.4 ст.14 доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 135.1. ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.135.4.1 ст.135 Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Враховуючи, що вказаний вище майновий комплекс отримано позивачем в рахунок погашення заборгованості, тобто фактично майновий комплекс є доходом позивача, оскільки позивачем не заперечується реалізація зазначеного вище майнового комплексу, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.54 пп. 14.1.55, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 п. 135.2 пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження доходу на суму 1 581 800 грн. обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.

Також, з акту перевірки вбачається, що під час перевірки повноти визначення валових витрат та правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 відповідачем встановлено завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Роснафтопродукт», ТОВ «Укройлпродукт», ТОВ «Енергосвет».

Як вбачаться з акту перевірки та не заперечується сторонами між позивачем та ТОВ «Роснафтопродукт» укладено договір від 31.05.2011 №31/05-3 на придбання нафтопродуктів в асортименті, кількості по цінам, в терміни відповідно до умов договору та додатків до нього.

Згідно наданої в ході перевірки інформації в обліку відображено по Д-ту рах. 281: оприбуткування Харківською філією бензину А-95, оприбуткування Севастопольською філією дизельного пального, всього на суму 4 150 533,89 грн.

Крім того, в акті перевірки вказано, що позивач між позивачем та ТОВ «Укройлпродукт» укладено договір поставки нафтопродуктів від 26.05.2011 №2605-3.

Згідно акту прийому-передачі від 13.07.2012 було поставлено бензин автомобільний марки RON-95, зокрема, в кількості 50,341 тонн по ціні 13396грн на загальну суму 674368,04грн.. в тому числі ПДВ 112394,67грн.

Як вбачаться з матеріалів справи та не заперечується сторонами ТОВ «Укройлпродукт» було придбано у ТОВ «Роснафтопродукт» в кількості 50,31т.

Судом встановлено, що актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 17.09.2012 №614/3/22-80-35234346 «про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Роснафтопродукт» щодо підтвердження господарських відносин за червень - грудень 2011 року, січень-липень 2012 року» встановлено, що відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності Товариства та головним бухгалтером є ОСОБА_1, суб'єкт господарювання за фактичною та юридичною адресами не знаходиться; наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Роснафтопродукт».

Крім того, згідно висновку ГВ ПМ ДПІ У голосіївському районі м. Києва ДПС від 21.09.2012 №1534/07-1/52/2 опитаний громадянин ОСОБА_1 пояснив, що він не має відношення до діяльності ТОВ «Роснафтопродукт».

Згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі -Закон України №996) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з вказаними вище поясненнями громадянин ОСОБА_1, який був керівником та головним бухгалтером ТОВ «Роснафтопродукт» він не мав відношення до зазначених обов'язків покладених на них згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 " встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Тобто, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином первинні бухгалтерські документи, стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11.

Суд звертає увагу, що позивачем на надано жодного доказу на підтвердження реальності виконання умов договорів з ТОВ «Роснафтопродукт» та ТОВ «Укройлпродукт».

Крім того, судом викликався для допиту в якості свідка громадянин ОСОБА_1, проте вказана особа в судове засідання не прибула, позивач повідомив, що явку зазначеної особи в судове засідання він забезпечити не може.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Роснафтопродукт» та ТОВ «Укройлпродукт» на думку суду обґрунтованим та знайшов підтвердження під час судового вирішення справи.

Також. з акту перевірки вбачаться, що між позивачем та ТОВ «Єнергосвет» укладено договір поставки від 25.01.2012 №06

Судом встановлено, що на підтвердження господарської операції позивачем надано до перевірки акти прийому-передачі.

Проте, довідкою Основ'янської МАПІ м. Харкова Харківської області від 08.04.2013 №2009/22.1-04/31800052 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Єнергосвет» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ТОВ «Аркада-Т», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 по 30.06.2012» вказано про неможливість підтвердження факту реального вчинення господарських операцій з питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) ТОВ «Єнергосвет» у ТОВ «Аркада-Т» та подальшого руху придбання ТМЦ до кінцевого споживача.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження реального здійснення господарської операції з ТОВ «Єнергосвет», отже висновок відповідача про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом на думку суду є обґрунтованим.

Крім того, з акту перевірки вбачаться, що між позивачем та ТОВ «Новойл» укладено договір поставки нафтопродуктів від 03.07.2008 №08-08/Н.

Сатном на 19.09.2008 заборгованість позивача за згадуваним договором становить 91 880 000 грн.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, в розрахунок за оприбуткований товар позивачем передано ТОВ «Новойл» векселі прості, дата виписки 19.09.2008 серії АА: номери з 1230622 по 1236632в кількості 11 штук номіналом 5 000 000 грн., дата погашення векселю «за пред'явленням»; номери з 1231971 по 1231978 кількістю 7 штук номіналом 5 000 000 грн. дата погашення по векселю «за пред'явленням»; №1230979 номіналом 1 880 000 грн, дата погашення по векселю «за пред'явленням»; всього передано 19 шт векселів на загальну суму 91 880 000 грн. Векселі передано з актом приймання-передачі від 19.08.2008.

Станом на 01.10.2011 позивачем обліковувалась заборгованість по кредиту рах 62 «Короткострокові векселі видані» в сумі 91 880 000 грн. на користь ТОВ «Новойлл».

З акту перевірки вбачається, що за даними оборотно-сальдової відомості за 4 квартал 2011 року, що була надана до перевірки, заборгованість, яка обліковувалась на 01.10.2011 списана (погашена) протягом 4 кварталу 2011 року.

Як вбачаться з витягу з ЄДРПОУ ТОВ «Новойл» має стан припинено 12.04.2011 у зв'язку з визнанням банкрутом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ста встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду зв'язку з придбанням або виготовленням, зокрема, товарів (у тому числі при їх імпорт послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Згідно із пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за яки передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, ас укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані

З системного аналізу викладеного вбачається, що, отримані платником ПДВ товари/послуги, які не оплачено протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника ПДВ відсутнє.

Таким чином, якщо платник податку при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, то в даному випадку платнику необхідно відкоригувати суму податкового кредиту.

Враховуючи, що згідно із формою податкової декларації з ПДВ, затверджу наказом ДПА України від 25.01.11 № 41 "Про затвердження Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", який зареєстровано в Міністерстві юс України 16.02.11 за № 197/18935 (далі - декларація з ПДВ), не передбачено рядку відображення коригування завищення суми податкового кредиту у випадку спис кредиторської заборгованості перед постачальником, то платник податку на момент такого списання кредиторської заборгованості повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ

вартість безоплатно отриманих товарів. При цьому база оподаткування ПДВ визначається відповідно до абзацу п'ятого п. 188.1 ст. 188 Кодексу у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками додатку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але і є нижче звичайних цін.

Пунктом 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 01.11.11 № 1379, встановлено, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, виписують дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (в даному випадку 12 - Виписана на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін). Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Згідно із Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 №1002, до реєстру виданих податкових накладних переносяться дані обох податкових накладних.

Нарахована сума податкових зобов'язань відображається в рядку 1 декларації з ПДВ та в рядку "Інші" розділу І "Податкові зобов'язання" додатка.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про порушення позивачем абз. "а" пп. 14.1.11, 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 15 313 333,33грн. обґрунтованим.

Крім того, з акту перевірки вбачаться, що перевіркою відображених у рядку 8.1 колонка Б Декларації «самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації» показників за період 01.10.2011р. по 31.12.2012р у загальній сумі (-) 1 423 208грн., встановлено, що підприємство здійснювало виправлення помилок, що містяться в раніше поданих деклараціях. На даний показник мали вплив операції з коригування обсягів реалізації ПММ, в т.ч. фізичним та юридичним особам, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, перевіркою відображених у рядку 8.1 колонка Б Декларації «самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації» показників за жовтень-грудень 2011 року в сумі (-) 191885 грн., за 2012рік в сумі (-) 1 231 323грн., встановлено завищення суми коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість до зменшення, внаслідок чого виникло заниження задекларованих позивачем показників податкового зобов'язання в сумі 44405грн.

Отже, перевіркою встановлено, що позивачем здійснено коригування податкових зобов'язань по поставках товарів покупцям, які не зареєстровані платниками ПДВ у зв'язку з «коригуванням вартості», «зміною кількості», що відображено в Додатку №1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість.

У відповідності до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

У відповідності до п.192.2. ст. 192 Податкового кодексу України норма пункту 192.1 цієї статі не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на к звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платникам, цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, в тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною зміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

У відповідності до п 192.3. ст. 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податі зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центра органом державної податкової служби.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем здійснено коригування податкових зобов'язань по поставках товарів покупцям, які не зареєстровані платниками ПДВ у зв'язку з «коригуванням вартості», «зміною кількості» висновок відповідача про порушення позивачем пп. 192.1.1, пп. 192.1.2, п. 192.1, п. 192.2, п 192.3, ст. 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 44 405 грн. обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Державною податковою інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть - Укрнєфтєпродукт» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда