Постанова № 33492237, 16.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2013 року № 826/9917/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Моноліт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Моноліт» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео» за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 за результатом якої складено акт від 10.06.2013 №39/22.7/25284783, зобов'язання відновити детальну інформацію по платнику податку на додану вартість ТОВ «ВКФ «Моноліт» в обліковій картці-розшифровці результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а саме відновити податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряє мий період по взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 10.06.2013 №39/22.7/25284783 є безпідставними та спростовуються наявними документами.

Також, позивач вказує, що відповідачем всупереч вимог Податкового кодексу України за результатом на підставі акту не прийнято податкове повідомлення-рішення, проте в особовій картці на інформаційних базах внесено інформацію про зменшення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Відповідач - державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео» за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 проведено в порядку п. 78.1.11 ст. 78.1 Податкового кодексу України. За результатом перевірки встановлено, що податковий кредит позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео» сформовано безпідставно, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

05.09.2013 відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибула, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео» за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 за результатом якої складено акт від 10.06.2013 №39/22.7/25284783 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, перевірку проведено на підставі направлення №800/22.7 від 29.05.2013 згідно з пп. 78.1.11 ст. 78 та п.82.2 ст. 82Податкового кодексу України відповідно до наказу від 29.05.2013 №1119 у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби майора податкової міліції Гришина О.М.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачаться з акту перевірки та не заперечується сторонами копію наказу від 29.05.2013 №1119 та направлення на перевірку від 29.05.2013 №800/22.7 вручено під розпису директору ТОВ «ВКФ «Моноліт» ОСОБА_2 29.05.2013 до початку проведення перевірки.

Враховуючи, що перевірку проведено у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого СВ ДПІ У Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби майора податкової міліції Гришина О.М., позивач належним чином повідомлений про проведення такої перевірки, отже позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео» за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 проведена в порядку визначеному ст. 78, 82 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Моноліт» як необґрунтованої.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 22. ст. 185. ст. 188 ст. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Каргаріус», ТОВ «Классік-Відео» по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємцям покупцям за період з 01.04.2010 по 30.04.2013. Задекларований податковий кредит ТОВ «ВКФ «Моноліт» сформований на підставі податкових накладних від підприємств-постачальників ТОВ «Каргаріус», ТОВ «Классік-Відео» за перевіряє мий період сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується; задекларовані позивачем податкові зобов'язання з покупцями за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 по ланцюгу товарів (робіт, послуг) придбаних у вказаних контрагентів сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджується.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Відповідно до 39.5.2.21. ст. 39 Податкового кодексу України, якій консолідує п. 17.1.6. ст. 17 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представника з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті про результати перевірки контрольованої операції, вони мають право подати свої заперечення протягом 30 календарних днів з дня отримання акта. При цьому платник податків має право подати разом із запереченнями або в погоджений строк документи (їх завірені копії), що підтверджують обґрунтованість заперечень. Такі заперечення розглядаються протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання, а платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

З системного аналізу викладеного вбачаться, що в разі незгоди позивача з висновками перевірки позивач має право подати свої заперечення на такий акт, в іншому випадку правова оцінка висновків акту перевірки надається судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Оскільки перевірку позивача проведено у зв'язку з отриманням постанови слідчого, отже акт перевірки є доказом, що підлягає дослідженню у рамках кримінального провадження, на час вирішення справи, на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення на час вирішення справи не приймалось.

Проте, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 в сумі 3106312,75 грн. (рядок 9 декларації з ПДВ) в тому числі: червень 2012- 135124,87 грн., липень 2012 - 247275,70грн, серпень 2012 року - 480288,96 грн., вересень 20123 року - 148985,56 грн., жовтень 2012 року - 454316,27 грн., листопад 2012 року - 652628,09 грн., грудень 2012 року - 491321,98 грн., січень 2013 року - 248844,39 грн., лютий 2013 року - 247526,93 грн., за результатом перевірки зменшено до 0 грн.; задекларований податковий кредит в сумі 3051154,25 грн. (рядок 17 Декларації з ПДВ) в тому числі: червень 2012 року 133264,01 грн., липень 2012 року - 284346,20 грн., серпень 2012 року - 441371,41 грн., вересень 2012 року - 146882,64 грн., жовтень 2012 року - 519362,23 грн., листопад 2012 року - 756048,58 грн., грудень 2012 року 455605,74 грн., січень 2013 року - 306449,84 грн., лютий 2013 року - 7823,60 грн., за результатом перевірки зменшено до 0 грн.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 179.5 ст. 179 ПК України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом ст. 50 ПК України, вчинюється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Разом з цим, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України).

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено вище, на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення на час вирішення справи відповідачем не приймалось, уточнюючи розрахунки позивачем не подавались, проте відповідачем самостійно зменшено задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит.

Суд звертає увагу, що самостійне зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені, а відтак суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно в порушення вимог податкового кодексу України внесено зміни до детальної інформації по платнику податку на додану вартість ТОВ «ВКФ «Моноліт» в обліковій картці-розшифровці результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України щодо податкового кредиту та податковим зобов'язання з податку на додану вартість за відсутності визначених податковим кодексом України підстав для внесення таких змін, отже така інформація підлягає відновленню.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою надання повного захисту правам та інтересам позивача суд виходить за межі позовних вимог та визнає протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби щодо зменшення до нуля задекларованих позивачем за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео».

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби щодо зміни детальної інформації по платнику податку на додану вартість ТОВ «ВКФ «Моноліт» в обліковій картці-розшифровці результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а саме: зменшення до нуля задекларованих позивачем за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео».

3. Зобов'язати Державну податкову інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відновити детальну інформацію по платнику податку на додану вартість ТОВ «ВКФ «Моноліт» в обліковій картці-розшифровці результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а саме відновити податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 30.04.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Классік-Відео».

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда