Ухвала суду № 33482802, 12.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1356/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "КСК-7" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ "КСК-7" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 13.03.2013 року № 0000392200 та № 0000402200.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 11.03.1998, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби за №16 від 13.03.1998, на момент перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС.

З матеріалів справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС на підставі направлень від 06.12.2012 №285/2200, №283/22-00, №287/22-00, №282/22-00, №68/17-1, наказу від 23.11.2012 №423 та згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ з ІІ "Хенкель Баутехнік (Україна)" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт від 22.02.2013 № 27/2200/21685172.

За результатами проведеної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: - п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1263716 грн., в томі числі за липень 2011 року в сумі 246061 грн., за серпень 2011 року в сумі 263341 грн.. за вересень 2011 року в сумі 258001 грн., за жовтень 2011 року в сумі 259293 грн., за грудень 2011 року в сумі 236880 грн.; - п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1453273, у тому числі за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 882674, за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 1453273 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: - №0000392200 від 13.03.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 1579645 грн., з яких: 1263716 грн. - за основним платежем; 315929 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0000402200 від 13.03.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1453273 грн., з яких: 1453273 грн. - за основним платежем; 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ТОВ з ІІ "Хенкель Баутехнік (Україна)" та ТОВ "КСК-7", а також податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "КСК-7" послуг з просування товарів позивача, які становлять комплекс заходів спрямованих на популяризацію товарів на ринку України, стимулювання споживчого попиту на них та забезпечення їх ефективного збуту.

Так, на думку посадових осіб відповідача, контрагент позивача має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Так, при проведенні документальної перевірки позивача ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС отримала Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 05.04.2012 №77/22-80/35625784 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "КСК-7" з питань повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "ЮК "Захист", ТОВ "Незалежна Правнича Компанія" та ТОВ "РА "Маркетингком" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011".

Згідно з вказаним Актом перевірки, податковий орган зазначає, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №79-00227, яка порушена по факту скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що ТОВ "Томкет Груп", ТОВ "Консалтингова група "СВ", ТОВ "Укрбуд Консалтинг", ТОВ "Незалежна правнича компанія", ТОВ "БКК Інтермар", ТОВ "Прайм Аутдор", ТОВ "ЮК "Захист", ТОВ "Укртрейдком", ТОВ "Профітрейд Груп" спільно із іншими суб'єктами підприємницької діяльності, зокрема, з ТОВ "Добробут-05", ТОВ "Скай Лайн Лімітед", в період 2010-2011 років знаходились та використовувались групою осіб в злочинних схемах, спрямованих на надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що призводило до неправомірного зменшення останніми обсягів оподаткування внаслідок безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

26.12.2011 проведений обшук за адресою розташування офісного приміщення "конвертаційного центру", в ході якого, поміж багатьох інших печаток, було вилучено печатку ТОВ "ЮК "Захист", ТОВ "Незалежна правнича компанія", ТОВ "РА "Маркетингком".

Допитані в якості свідків директори ТОВ "БКК Інтермар" громадянка ОСОБА_3, ТОВ "Консалтингова група "СВ" громадянин ОСОБА_4, ТОВ "Незалежна правнича компанія" громадянин ОСОБА_5, ТОВ "Прайм Аутдор" громадянин ОСОБА_6, ТОВ "Томкет Груп" громадянка ОСОБА_7, ТОВ "Укрбуд Консалтинг" громадянин ОСОБА_8, ТОВ "Уртрейдком" громадянин ОСОБА_9, ТОВ "ЮК "Захист" громадянин ОСОБА_10 дали покази про те, що зареєстрували вищевказані підприємства за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності на прохання ОСОБА_11

Отже, за результатами перевірки ТОВ "КСК-7" встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників ТОВ "ЮК "Захист", ТОВ "Незалежна Правнича Компанія" та ТОВ "РА "Маркетингком" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям ТОВ з ІІ "Хенкель Баутехнік (Україна)" за ІІ-ІV квартали 2011 року.

Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва в вищезазначеному Акті перевірки зроблено висновок про те, що усі операції з продажу (надання робіт, послуг) ТОВ "КСК-7" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу постачання.

Враховуючи дані вищезазначеного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом - ТОВ "КСК-7" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "КСК-7", посадові особи податкового органу також дійшла висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та завищення витрат з придбанням послуг, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Проте, вказані висновки податкового органу є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ з ІІ "Хенкель Баутехнік (Україна)" (Замовник) та ТОВ "КСК-7" (Виконавець) укладено договір № 1А/12-2007 від 14.12.2007 про надання послуг з просування товарів позивача, які становлять комплекс заходів спрямованих на популяризацію товарів на ринку України, стимулювання споживчого попиту на них та забезпечення їх ефективного збуту.

Відповідно до умов цього договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на умовах цього договору надати наступні послуги: - здійснення тонування фарб та штукатурок торгівельної марки Ceresit безпосередньо перед їх продажем, що є складовою частиною маркетингової політики Замовника з просування товарів; - технічне обслуговування спеціалізованого обладнання, що розташоване на території надання послуг та призначене для тонування фарб та штукатурок; - пріоритетне розміщення зразків товару Замовника згідно існуючої асортиментної карти з метою створення постійно діючої експозиції; - підготовка та надання Замовнику звітності в рамках виконання послуг за даним договором в погодженій сторонами формі та періодичності; - проведення заходів, направлених на інформування кінцевих споживачів, щодо можливих методик та технології використання товарів Замовника згідно розкладу, погодженому сторонами.

Відповідно до п. 6.1 Договору №1А/12-2007, термін дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору ні одна зі сторін не заявить про бажання закінчити дію договору у встановлений термін.

Надання вказаних послуг підтверджується наступними документами: - актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №6ПР-11 від 11.07.2011 на суму 416820 грн., в т.ч. ПДВ - 69470 грн., №6АТВ-11 від 11.07.2011 на суму 529182 грн., в т.ч. ПДВ - 88197 грн., №6АТА-11 від 11.07.2011 на суму 530364 грн., в т.ч. ПДВ - 88394 грн., №7АТА-11 від 10.08.2011 на суму 582846, в т.ч. ПДВ - 97141 грн., №7АТВ-11 від 10.08.2011 на суму 575472 грн., в т.ч. ПДВ - 95912 грн., №7ПР-11 від 10.08.2011 на суму 422568 грн., в т.ч. ПДВ - 70428 грн., №8АТА-11 від 07.09.2011 на суму 581694 грн., в т.ч. ПДВ - 96949 грн., №8АТВ-11 від 07.09.2011 на суму 548784 грн., в т.ч. ПДВ - 91464 грн., №8ПР-11 від 07.09.2011 на суму 417528 грн., в т.ч. ПДВ - 69588 грн., №9АТА-11 від 06.10.2011 на суму 582534 грн., в т.ч. ПДВ - 97089 грн., №9АТВ-11 від 06.10.2011 на суму 561372 грн., в т.ч. ПДВ - 93562 грн., №9ПР-11 від 06.10.2011 на суму 411852 грн., в т.ч. ПДВ - 68642 грн., №10АТА-11 від 08.11.2011 на суму 499782 грн., в т.ч. ПДВ - 83297 грн., №10АТВ-11 від 08.11.2011 на суму 503448 грн., в т.ч. ПДВ - 83908 грн., №10ПР-11 від 08.11.2011 на суму 418050 грн., в т.ч. ПДВ - 69675 грн.;

- податковими накладними №1 від 11.07.2011 на суму 530364 грн., в т.ч. ПДВ - 88394 грн., №2 від 11.07.2011 на суму 529182 грн., в т.ч. ПДВ - 88197 грн., №3 від 11.07.2011 на суму 416820 грн., в т.ч. ПДВ - 69470 грн., №1 від 10.08.2011 на суму 582846, в т.ч. ПДВ - 97141 грн., №2 від 10.08.2011 на суму 575472 грн., в т.ч. ПДВ - 95912 грн., №3 від 10.08.2011 на суму 422568 грн., в т.ч. ПДВ - 70428 грн., №1 від 07.09.2011 на суму 581694 грн., в т.ч. ПДВ - 96949 грн., №2 від 07.09.2011 на суму 548784 грн., в т.ч. ПДВ - 91464 грн., №3 від 07.09.2011 на суму 417528 грн., в т.ч. ПДВ - 69588 грн., №1 від 06.10.2011 на суму 582534 грн., в т.ч. ПДВ - 97089 грн., №2 від 06.10.2011 на суму 561372 грн., в т.ч. ПДВ - 93562 грн., №3 від 06.10.2011 на суму 411852 грн., в т.ч. ПДВ - 68642 грн., №1 від 08.11.2011 на суму 499782 грн., в т.ч. ПДВ - 83297 грн., №2 від 08.11.2011 на суму 503448 грн., в т.ч. ПДВ - 83908 грн., №3 від 08.11.2011 на суму 418050 грн., в т.ч. ПДВ - 69675 грн.;

- платіжними дорученнями №01353491 від 15.07.2011 на суму 416820 грн., №01353492 від 15.07.2011 на суму 1059546 грн., №01361798 від 16.08.2011 на суму 422568 грн., №01361800 від 16.08.2011 на суму 582846 грн., №01361799 від 16.08.2011 на суму 575472 грн., №01370653 від 15.09.2011 на суму 417528 грн., №01370654 від 15.09.2011 на суму 548784 грн., №01370655 від 15.09.2011 на суму 581694 грн., №01382014 від 17.10.2011 на суму 582534 грн., №01382015 від 17.10.2011 на суму 561372 грн., №01382016 від 17.10.2011 на суму 411852 грн., №01390282 від 21.11.2011 на суму 418050 грн., №01390281 від 21.11.2011 на суму 499782 грн., №01390283 від 21.11.2011 на суму 503448 грн.

Також, на підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав відповідь АТ "Нова Лінія" відносно співробітників ТОВ "КСК-7", що виконують роботи по просуванню продукції виробництва ТОВ з ІІ "Хенкель Баутехнік (України)". В даному листі зазначено кількість співробітників ТОВ "КСК-7" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, які отримали дозволи на виконання робіт на території будівельних супермаркетів Нова Лінія.

Крім того, позивачем надано Податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ТОВ "КСК-7" за ІІІ квартал 2011 року, за ІV квартал 2011 року, за 2011 рік, з яких вбачається, що у штаті контрагента позивача працювало за цей період від 180 до 210 осіб, за яких утримано суми податку.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових накладних та актів здачі прийняття робіт, отриманих від ТОВ "КСК-7", а також належним чином засвідчені копії договору, платіжні доручення, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "КСК-7" послуг з просування товарів позивача. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "КСК-7" послуг з просування товарів позивача.

Крім того, встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ "КСК-7" було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "КСК-7" було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "КСК-7" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "КСК-7" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив витрати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, прийняті податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "КСК-7", а також сум податку на додану вартість, сплачених цьому контрагенту у складі ціни придбаного природного газу.

При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на висновках Актів перевірок інших податкових інспекцій, згідно з якими ТОВ "КСК-7" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди для третіх осіб.

Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину щодо надання послуг з просування товарів, укладеного між позивачем та ТОВ "КСК-7", недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "КСК-7", а також судових рішень щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством, недійсним.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд першої інстанції вірно акцентував увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "КСК-7" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також необхідно зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що контрагенти ТОВ "КСК-7" були створені з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, в Акті перевірки від 22.02.2013 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченим вище правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "КСК-7", про відсутність використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені ТОВ "КСК-7" в оплату за отримані послуги, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 13.03.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 1453273 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість необхідно зазначити наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "КСК-7" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Не було надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "КСК-7" не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "КСК-7", які засвідчують отримання послуг по просуванню товару позивача, у позивача виникло право на податковий кредит.

Як встановлено, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 12 вересня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 13 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.