Постанова № 33480345, 12.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа№ 911/1462/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Ананійчук О.А.

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2013 року (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»

про стягнення боргу,-

Постанова прийнята 12.09.2013 року в зв'язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 27.08.2013 року відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» про стягнення боргу за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2013 року позов був задоволений повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь ПАТ «ВТБ Банк» 1860616,19 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 11.04.2013 року становить 14871905,21 грн.) та 68820 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення є незаконним через неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представником позивача надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою суду від 12.08.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2013 року не з`явився, доказів на поважність причин неявки суду не надав. Про місце та час слухання справи повідомлення належним чином.

Представник позивача в судове засідання з`явився та надав усні пояснення стосовно предметі спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

25.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», що в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія «Аеросвіт» був укладений кредитний договір № 16 ВД разом із наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п.1.1. договору його предметом є надання банком позичальнику кредиту в сумі 3 030 000 доларів США, строк користування не пізніше 30.06.2013 року.

Згідно Договору № 16 про внесення змін до кредитного договору від 25.06.2008 року, а саме пунктом 3.1 встановлено плату за користування кредитом 13 % процентів річних.

Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що банк надає кредит позичальнику у безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника за формою додатку № 1, в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування кредиту на поточний рахунок позичальника, за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань, встановлених цим договором та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених кредитним договором.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок по кредитному договору, що підтверджується заявами про надання кредитних коштів № ФК-410-993 від 26.06.2008 року та №ДУР-7-979 від 30.06.2011 року та меморіальними ордерами № 54681.2.401 від 26.06.2008 року, № 49273 від 30.06.2011 року.

Відповідач, отримавши та користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за договором не виконує, оскільки станом на 11.04.2013 року не повертає суму основного боргу та не сплачує суму процентів, нарахованих за користування кредитними грошовими коштами.

У зв'язку з чим, станом на 11.04.2013 року у відповідача існує перед позивачем заборгованість за в сумі 1 860 616 доларів США 19 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 11.04.2013 року становить 14 871 905,21 грн.

На виконання вимог п. 8.1. кредитного договору, позивач направляв відповідачу листи-вимоги від 04.01.2013 року №54/1-2; від 18.01.2013 року №301/1-2; від 25.02.2013 року № 1387-1/1-2 про порушення останнім умов договору та необхідністю термінового погашення заборгованості, які залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. п.7.1. та 7.2. договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом він сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт.

У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно з умовами кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем по справі не надано суду доказів на спростування доводів позивача, не доведено факт відсутності заборгованості перед позивачем чи існування її в меншому розмірі ніж заявлено ПАТ «ВТБ Банк».

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що пеня, штрафні санкції та річні нараховані на суми заборгованості по кредиту та процентам за фактичні періоди прострочення в межах передбачених законодавством строків, Господарський суд Київської області вірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача в даній частині.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом підлягають задоволенню.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі проте, що вимоги позивача є неправомірними, оскільки кінцевий строк повернення кредиту, відповідно до умов договору, не настав, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки позивачем заявлена вимога на повернення коштів за період, за який строк повернення коштів вже настав та за цей же період нараховані і штрафні санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк», а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» залишаеться без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2013 року у справі № 911/1462/13- без змін.

2. Матеріали справи № 911/1462/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.