Постанова № 33480351, 04.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа№ 5/102-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

на рішення Господарського суду Київської області

від 06.12.2011 року

у справі № 5/102 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ПентоПак»

до Бориспільської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Комунальне підприємство "Бориспільське бюро технічної інвентаризації"

2) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Приватного акціонерного товариства "ПентоПак" (далі - Позивач) до Бориспільської міської ради (далі Відповідач), за участю третьої особи - Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на наступне нерухоме майно, яке знаходиться по вул. Броварська, 5 у м. Бориспіль: офіс (літера А-ІІ) площею 660,4 кв.м., виробничий корпус (літера Б-ІІ) площею 1640,6 кв.м., гараж-склад (літера В-І) площею 1391,5 кв.м., будівлю ТП (літера Д-І) площею 44,6 кв.м., будівлю прохідної (літера Г-І) площею 16,1 кв.м., убиральню (літера Ж) площею 8,7 кв.м., виробничий корпус (літера З-І) площею 882,6 кв.м., будівлю прохідної (літера К-І) площею 13,6 кв.м., склад (літера М-І) площею 54,5 кв.м., гараж (літера Л-І) площею 286,7 кв.м. (вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 28.11.2011р. № 1201/410).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач самочинно, без розробки і затвердження проектної документації та одержання дозволу на виконання будівельних робіт на власній земельній ділянці здійснив прибудову до належних йому будівель і побудував, ще нові нежитлові будівлі та спираючись на вимоги ст. 376 ЦК України просить суд визнати за ним право власності на вищезазначене самочинно збудоване нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Київської області по справі № 5/102-11 від 06.12.2011 р. позов задоволено у повному обсязі.

Визнано право власності за Приватним акціонерним товариством "ПентоПак" (08300, Київська обл. м. Бориспіль, вул. Броварська, 5, код ЄДРПОУ 20620489) на самочинно збудоване нерухоме майно - офіс (літера А-ІІ) площею 660,4 кв.м., виробничий корпус (літера Б-ІІ) площею 1640,6 кв.м., гараж-склад (літера В-І) площею 1391,5 кв.м., будівлю ТП (літера Д-І) площею 44,6 кв.м., будівлю прохідної (літера Г-І) площею 16,1 кв.м., убиральню (літера Ж) площею 8,7 кв.м., виробничий корпус (літера З-І) площею 882,6 кв.м., будівлю прохідної (літера К-І) площею 13,6 кв.м., склад (літера М-І) площею 54,5 кв.м., гараж (літера Л-І) площею 286,7 кв.м., яке знаходиться по вул. Броварська, 5 у м. Бориспіль.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держав в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2011 року у справі № 5/102-11, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт стверджує, що право власності на нерухоме майно не виникло у позивача, оскільки новостворений ним об'єкт не було прийнято до експлуатації та не здійснено його державну реєстрацію. Крім того скаржник зазначає, що матеріали справи не містять, і сторонами суду не надані докази звернення до відповідних органів за отриманням дозволу на будівництво, введення об'єкту в експлуатацію чи оскарження в судовому порядку відмови таких органів у наданні необхідних дозволів або вчиненні необхідних дій.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5/102-11 від 06.08.2012 року враховуючи, що автоматичним розподілом справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5/102-11 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5/102-11 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 05.09.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року у зв'язку з неявкою представників відповідача та позивача розгляд справи було відкладено на 19.09.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 5/102-11 від 19.09.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5/102-11 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А.,Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року керуючись ст. 27 ГПК України колегія суддів залучила до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 02.10.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 5/102-11 від 02.10.2012 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5/102-11 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Іоннікова І.А.

У зв'язку з необхідністю витребування доказів розгляд справи було відкладено до 10.10.2012 року.

У судовому засіданні 10.10.2012 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду за ініціативою суду в порядку ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення позову було накладено арешт на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: офіс (літера А-ІІ) площею 660,4 кв.м., виробничий корпус (літера Б-ІІ) площею 1640,6 кв.м., гараж-склад (літера В-І) площею 1391,5 кв.м., будівлю ТП (літера Д-І) площею 44,6 кв.м., будівлю прохідної (літера Г-І) площею 16,1 кв.м., убиральню (літера Ж) площею 8,7 кв.м., виробничий корпус (літера З-І) площею 882,6 кв.м., будівлю прохідної (літера К-І) площею 13,6 кв.м., склад (літера М-І) площею 54,5 кв.м., гараж (літера Л-І) площею 286,7 кв.м., які знаходяться по вул. Броварська, 5 у м. Бориспіль, Київської області.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача та третьої особи 1 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 14.11.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 5/102-11 від 14.11.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5/102-11 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Чорна Л.В., Іоннікова І.А.

Представники відповідача та третьої особи 1 у судове засідання 14.11.2012 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Заступник прокурора Київської області звертаючись з апеляційною скаргою зазначає, що самочинно здійснена добудова до існуючих будівель та будівництво нових будівель, а саме: офіс (літера А-ІІ) площею 660,4 кв.м., виробничий корпус (літера Б-ІІ) площею 1640,6 кв.м., гараж-склад (літера В-І) площею 1391,5 кв.м., будівлю ТП (літера Д-І) площею 44,6 кв.м., будівлю прохідної (літера Г-І) площею 16,1 кв.м., убиральню (літера Ж) площею 8,7 кв.м., виробничий корпус (літера З-І) площею 882,6 кв.м., будівлю прохідної (літера К-І) площею 13,6 кв.м., склад (літера М-І) площею 54,5 кв.м., гараж (літера Л-І) площею 286,7 кв.м., які знаходяться по вул. Броварська, 5 у м. Бориспіль, Київської області, не відповідає державним будівельним нормам, стандартам і правилам, здійснена за відсутності відповідної проектно-кошторисної та дозвільної документації , у зв'язку з чим на нього не може бути виданий сертифікат відповідності, який є підставою для прийняття об'єкта в експлуатацію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. у справі №5/102-11 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, апеляційне провадження, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинено до результатів проведення експертного дослідження.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз супровідним листом №2/3/5767ч5774/13-42 від 08.07.2013р., на адресу апеляційного господарського суду надіслано висновок №3/4/5767ч5774/13-42 судової будівельно - технічної експертизи та матеріали справи №5/102-11 (вх. № апеляційного господарського суду №09-23/272 від 12.07.2013р.)

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року у відповідності до приписів ч. 3 ст. 79 ГПК України провадження у справі було поновлено та призначено її розгляд на 04.09.2013 року.

Третя особа-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2011 р. у справі № 5/102-11 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, Господарського суду Київської області від 06.12.2011 р. у справі № 5/102-11.

Прокурор, представники відповідача та третьої особи-1 в судове засідання 19.09.2012 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області у відсутності прокурора, представників відповідача та третьої особи-1.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НЕ № 581536 від 06.04.2007р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020733700003, належить на праві власності земельна ділянка площею 1,9533 га, кадастровий номер 3210500000:06:006:0011, яка розташована в Київській області, м. Бориспіль, вул. Броварська, 5, цільове призначення земельної ділянки землі підприємств іншої промисловості. Належним чином засвідчена копія акта залучена до матеріалів справи.

На вказаній земельній ділянці розташовані будівлі контори (літера А-ІІ) площею 462,0 кв.м., майстерні (літера Б-ІІ) площею 1196,7 кв.м та автогараж (літера В-І) площею 441,9 кв.м., які належать позивачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу будівель від 30.12.1998р., укладеного між ним, як покупцем та Відкритим акціонерним товариством "Бориспільська спеціалізована пересувна механізована колона - 530" - продавцем, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області Кузьміченко А.П. та зареєстрований в реєстрі за № 3781. Завірена копія договору залучено до матеріалів справи.

Позивач на належній йому земельній ділянці без отримання відповідного дозволу на будівництво та затвердження проекту самочинно здійснив добудову до існуючих будівель, які йому належать на праві приватної власності за вказаним договором купівлі-продажу та будівництво нових нежитлових будівель.

Відповідно до технічних паспортів на самочинно збудовані нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, 5, складених Комунальним підприємством "Бориспільське бюро технічної інвентаризації" 27.07.2009р., загальна площа нежитлового приміщення літера А-ІІ становить 660,4 кв.м., літера Б-ІІ 1640,6 кв.м., літера В-І 1391,5 кв.м., літера Д-І 44,6 кв.м., літера Ж 8,7 кв.м., літера Г-І 16,1 кв.м., літера З-І 882,6 кв.м., літера К-І 13,6 кв.м., літера М-І 54,5 кв.м., літера Л-І 286,7 кв.м.

Завірені копії технічних паспортів на зазначені нежитлові приміщення залучені до матеріалів справи.

З метою встановлення відповідності самочинно збудованих будівель, які розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 5 державним стандартам, будівельним нормам і правилам на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія Базис" було проведено технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єктів: офісу (літера А-ІІ), виробничого корпусу (літера Б-ІІ), гаража-складу (літера В-І), будівлі ТП (літера Д-І), будівлі прохідної (літера Г-І), убиральні (літера Ж), виробничого корпусу (літера З-І), прохідної (літера К-І), складу (літера М-І) та гаражу (літера Л-І) за результатами проведення яких були складені та надані відповідні звіти від 01.11.2011р. по кожному об'єкту окремо. Згідно висновків, які містяться у вказаних звітах, зазначені нежитлові приміщення та інженерні мережі відповідають вимогам державних будівельних норм та інших стандартів з питань будівництва та в подальшому вони можуть безпечно експлуатуватися в межах свого функціонального призначення за умов дотримання відповідних технічних норм і правил щодо порядку їх експлуатації та технічного обслуговування.

Звіти про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж вищеперелічених об'єктів нерухомості залучені до матеріалів справи.

У зв'язку з тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2011 року у справі № 5/102-11 було неправомірно задоволено позовні вимоги позивача про визнання права власності на нерухоме майно, заступник прокурора виявивши порушення норм чинного законодавства при винесені зазначеного рішення, звернувся до суду апеляційної інстанції в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з апеляційною скаргою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту.

Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування". При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.

Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених ст.375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.

Частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. При цьому частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частини 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарські суди повинні з'ясовувати наявність права позивача на земельну ділянку, на якій збудовано спірне майно; наявність самочинно збудованого нерухомого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки.

При цьому вирішуючи питання про право позивача на земельну ділянку, господарський суд повинен оцінювати відповідність самочинно збудованого нерухомого майна цільовому призначенню земельної ділянки. (Постанова Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 р. Справа № 39/164).

Як було встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "ПентоПак", як власник об'єкту нерухомого майна (будівлі контори (літера А-ІІ) площею 462,0 кв.м., майстерні (літера Б-ІІ) площею 1196,7 кв.м та автогараж (літера В-І) площею 441,9 кв.м.), що розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою:, м. Бориспіль, вул. Броварська, 5 та належить ПАТ "ПентоПак" на праві власності, здійснило комплекс будівельних робіт, а саме здійснив добудову до існуючих будівель, які йому належать на праві приватної власності, в результаті чого збільшилась площа нерухомого майна.

Відповідно до технічних паспортів на самочинно збудовані нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, 5, складених Комунальним підприємством "Бориспільське бюро технічної інвентаризації" 27.07.2009р., загальна площа нежитлового приміщення літера А-ІІ становить 660,4 кв.м., літера Б-ІІ 1640,6 кв.м., літера В-І 1391,5 кв.м., літера Д-І 44,6 кв.м., літера Ж 8,7 кв.м., літера Г-І 16,1 кв.м., літера З-І 882,6 кв.м., літера К-І 13,6 кв.м., літера М-І 54,5 кв.м., літера Л-І 286,7 кв.м.

Визначений обсяг робіт був виконаний за відсутності необхідної дозвільної документації на виконання будівельних робіт та робіт з реконструкції, що в свою чергу не заперечується позивачем.

Згідно ст.5 Закону України «Про основи містобудування»від 16.11.1992р., ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009р. дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, підключення об'єкту будівництва до інженерних мереж та споруд. Виконання будівельних робіт без зазначеного дозволу забороняється.

Правове регулювання питань проектування об'єкта будівництва передбачає Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999р. №687-XIV.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, об'єктами архітектурної діяльності (об'єктами архітектури) є будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів; а замовником вважається фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» комплекс робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури включає, зокрема, виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

Отже, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, позивач мав довести належними і допустимими доказами дотримання ним вимог зазначених норм щодо будівництва нерухомого майна, втім в порушення вимог ст.ст.32, 33 ГПК України вказане позивачем доведено не було, а матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідно до ст.22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст.18 цього Закону), судом першої інстанції не наведено будь-яких матеріально-правових норм на підтвердження висновку про визнання за позивачем права власності на спірне майно та не встановлено за допомогою належних засобів доказування чи прийняті споруджені об'єкти в експлуатацію державною технічною комісією саме як об'єкти нерухомості, також наведені обставини не отримали свого підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірні об'єкти були добудовані позивачем на земельних ділянках за відсутності належних дозволів та затверджених проектів, у зв'язку із чим колегія суддів констатує відсутність у позивача правових підстав для визнання права власності на них.

Крім того згідно зі ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких, зокрема, є і такий спосіб захисту, як визнання права.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на приписи процесуального закону, відповідно до яких особа звертається за захистом своїх прав або інтересів до осіб, які, на її переконання, ці права або інтереси порушують. Разом з тим, з рішення та матеріалів справи не вбачається яким чином Бориспільська міська рада, до якої позивачем пред'явлено позов, порушує права останнього, та не надано доказів не визнання права власності на спірні об'єкти за позивачем (ст.. 392 ЦКУ, ст.1,2 ГПКУ)

Крім того, згідно з п.п. 1-3 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.11 №553, на Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області покладається здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у тому числі участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з доводами прокурора про те, що спірні правовідносини стосуються обов'язків Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області, однак, судом першої інстанції не досліджено питання щодо прав та обов'язків Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області та залучення її до участі у справі в якості третьої особи, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2011 року у справі № 5/102-11 скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2011 року у справі № 5/102 - скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПентоПак» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 5, код ЄДРПОУ 20620489) в дохід державного бюджету України судові витрати у розмірі 32 190,00 грн. (тридцять дві тисячі сто дев'яносто гривень 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 5/102-12 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

Іоннікова І.А.