Постанова № 33477375, 16.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4488/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Галушко Б.С.

сторін:

позивач: Рога С.І - представник за довіреністю

Голембієвський В.В. - представник за довіреністю

відповідач: Караханян А.М. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом державного підприємства "Одеський авіаційний завод" до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000241505; 0000251505; 0000261505 від 03.06.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов державного підприємства "Одеський авіаційний завод" до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області ДПС, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000241505; 0000251505; 0000261505 від 03.06.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки №956/15-05/07756801 від 24.05.2013р., на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними. Так, позивач зазначив, що підприємством надавались послуги з капітального ремонту виробів та агрегатів за договорами комісії, які укладались з спецекспортером ДК „Укрспецекспорт" та її дочірніми підприємствами: №USE-17/3-354-D/K-l 1 від 05.12.2011р., №Д29-4.1.2/648 від 27.12.2011р., № ШЕ-16.1-255-Д/К-12 від 20.07.2012р. За вказаними договорами комісії Позивачем була застосована „0" ставка ПДВ на умовах визначених п.п. б п. 195.1.3. ст. 195 Податкового кодексу. Позивачем була заповнена вантажно-митна декларація (Форма МД-2 і МД-3) при здійсненні робіт (надання послуг) за договорами комісії, що повністю відповідає вимогам, наведеним у листі ДПА України №16426/7/16-117, яким надано роз`яснення щодо застосування "0" ставки за надані послуги за договорами комісії. У листі зазначено, що для підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість та права на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії комітент, за умови відповідного заповнення графи 9 та внесення інформації про нього в доповнення до цієї графи, повинен надати відповідний оригінал вантажно-митної декларації. Крім того, під час проведення перевірки позивачем було надано «Еталонну справу утилізації літаків МІГ-21» та накладні, за якими отриманий товар внаслідок утилізації літаків брухт алюмінієвих сплавів передавався до складу №1 підприємства, з якого в подальшому відбулась реалізація брухту за договором №217/МТО-12 від 24.10.2011р. Враховуючи, що Законом України «Про металобрухт» не визначено обмеження щодо оформлення документів, надана «Еталонна справа», на думку позивача, є цілком законним документом, який підтверджує відповідність реалізованого металобрухту. Також позивач зазначив, що під час проведення перевірки звітів з відряджень та доданих до них первинних документів були надані транспортні квитки та готельні рахунки, що відповідно п.п.а п.20.11 ст.201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, в зв'язку з чим посилання відповідача на порушення п.198.6 ст. 198 ПК України є безпідставним.

У судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Ухвалою, занесеною до журналу судового засідання 15 серпня 2013 року замінено відповідача державну податкову інспекцію у Київському районі міста Одеси Одеської області ДПС на державну податкову інспекцію у Київському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідають чинному законодавству, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, допитавши свідків, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державне підприємство «Одеський авіаційний завод» зареєстровано 23.04.1998р. виконавчим комітетом Одеської міської рали, номер запису до ЄДР № 1 556 120 0000 021918 (Т.1, а.с.89).

На підставі наказу №271-н від 09.04.2013р. та направлення №372 від 09.04.2013р., згідно п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП «Одеський авіаційний завод» бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 956/15-05/07756801 від 24.05.2013р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування ДП «Одеський авіаційний завод» бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2013 року», відповідно до висновків якого встановлено порушення: абз. б) п. 195.1.3 ст. 195, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 198.3, 198.6 ст. 198,п. 199.1, п. 199.3, п. 200.3 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу, ДП «Одеський авіаційний завод»; завищено заявлену суму бюджетною відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2013 року на 2 873 572, 00 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року на суму 111 142,00 грн.; завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2013 року на суму 1 122 336 грн. (Т.1, а.с.11-35).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241505 від 03.06.2013р., яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 2 873 572 грн. та до позивача застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 718 393 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000251505 від 03.06.2013р., яким визначено суму завищення податку на додану вартість у розмірі 1 122 336 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000261505 від 03.06.2013р., яким позивачу збільшено суму ПДВ у розмірі 138928 грн. (а.с.10).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється серед іншого, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Київському районі міста Одеси Одеської області ДПС податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року та додатками, відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту відображене у рядку 19 податкової декларації скаладає 1 122 336 грн.; сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: листопад 2012р., грудень 2012 р., січень 2013 р. , складає 2 873 572,00 грн.

Відповідно п. 78.4 -78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що повідомлення та копію наказу про проведення перевірки вручено під розписку головному бухгалтеру підприємства.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою податкової декларації ПДВ за листопад 2012 року встановлено, що на порушення п.187.1 ст. 187, п.23 підрозділу 2 розділу Х «Перехідні положення» Кодексу підприємством занижено суму податкового зобов'язання в розмірі 3648, 2 грн.

Суд не погоджується з зазначеними висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно п. 23 Підрозділу 2. «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу X «Перехідні положення» Кодексу тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно Закону України «Про металобрухт» від 05 травня 1999 рок № 619-ХІУ, металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, зачишки чорних і кольорових металів і їх сплавів; документи у сфері роботи з металобрухтом - документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову, пожежну, екологічну і радіаційну безпеку.

Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України № 619-ХІУ суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність встановленим стандартам, нормам та правилам.

Таким чином, суд вважає, що вищезазначеним Законом не встановлено обмеження щодо оформлення документів про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам правилам.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача стосовно того, що посадовими особами підприємства в ході перевірки не надано жодного документу про відповідність реалізованого металобрухту встновленим стандартам, нормам та правилам.

Так, судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем надано «Еталонну справу утилізації літаків МІГ-21» та накладні, за якими отриманий внаслідок утилізації літаків брухт алюмінієвих сплавів передавався до скалду №1 підприємства, з якого в подальшому відбулась реалізація брухту за договором №217/МТО-12 від 24.10.2011р. Окрім того, в акті приймання брухту та відходів кольорових металів №29/11 від 2.01.2013р. зазначено, що переданий металобрухт (Алюміній 18) відповідає вимогам ДСТУ 3211:2009 (ГОСТ 1639:2009) є вибухо-хімічно- і радіаційно небезпечним (Т.1, а.с. 168-250, Т.2, а.с.1-67).

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують відовідність реалізованого металобрухту, а як наслідок, відповідачем неправомірно встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п.23 підрозділу 2 розділу X «Перехідні Положення» Кодексу щодо заниження підприємством суми податкового зобовязання з ПДВ за листопад 2012 року на 3648,2 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевірений період встановлено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів): за лютий 2013 року на суму 2 873 572 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року на суму 111 142 грн. та завищене відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду за лютий 2013 року на суму 1 122 336 грн.

Відповідно п.200.1- 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ДП «Одеський авіаційний завод» є здійснення експортних операцій власних приладів та обладнання військового призначення, здійснення операцій з надання послуг по ремонту літаків та їх агрегатів військового призначення на території підприємства позивача, замовниками яких є нерезиденти.

ДП «Одеський авіаційний завод» отримане відповідне посвідчення, яким підтверджено реєстрацію в Державній службі експортного контролю України як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, згідно висновків експертизи якої зафіксовано, що підприємство не має повноважень Кабінету Міністрів України на здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, міжнародні передачі заявлених до реєстрації товарів військового призначення підприємство може здійснювати через уповноважену на це Урядом України Державну Компанію "Укрспецекспорт" та її дочірні підприємства.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював операції з ремонту техніки та обладнання військового призначення на підставі укладених договорів комісії з Державною компанією "Укрспецекспорт" та її дочірніми підприємствами.

На виконання договорів комісії ДП "Укрспецекспорт" та її дочірні підприємства (Комісіонери), імпортують техніку та обладнання військового призначення, оформлюють відповідні ВМД на імпорт (у яких виступають імпортерами) та передає імпортовану техніку на територію заводу ДП МОУ "Одесавіаремсервіс" (Комітент) для проведення ремонтних робіт. Імпортовані техніка та обладнання ремонтуються силами та потужностями заводу ДП «Одеський авіаційний завод» на його території та передаються за актами прийому-передачі ДП "Укрспецекспорт", які оформлюють ВМД і у якості експортера виступає ДП "Укрспецекспорт", при цьому ДП «Одеський авіаційний завод» у цих ВМД зазначається як особа відповідальна за фінансове врегулювання, ні як експортер, ні комітент, ні власник товару взагалі не визначено. Позивач застосовував " 0" ставку ПДВ при складанні актів прийому-передачі виконаних ремонтних робіт.

Перевіркою встановлено, що позивач виконував ремонтні роботи для нерезидента на митній території України, передавав їх на користь ДП "Укрспецекспорт" (або його дочірніх підприємств) на митній території України, без укладання прямого зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом -замовником (відсутні імпортні та експортні ВМД, де саме імпортером та експортером виступав ДП МОУ "Одесавіаремсервіс", в зв'язку з чим перевіряючий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено абз. б) п.195.1.3 ст. 195, п.186.2 ст. 186,п.50.1 ст. 50, п.185.1 ст. 185,п.187.1 ст. 187 ПК України.

Суд вважає, що державним підприємством "Одеський авіаційний завод" правомірно застосовано нульову ставку по зазначеним експортним операціям, з огляду на наступне.

Статтею 195 ПК України встановлено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно п.п.б п. 195.1.3 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з надання послуг, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

Згідно п.п.а,б п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.п.г) п. 186. 2 .1 п. 186.2 ст. 186 ПК України місцем постачання послуг є місце фактиного постачання послуг, пов'язаних з рухомим маном, а саме: послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Згідно п. 186. 4 ст 186 ПК України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач надавав послуги з капітального ремонту виробів та агрегатів за договорами комісії, які укладались з спецекспортером ДК "Укрспецекспорт" та її дочірніми підприємствами: № USЕ -17.3-354-Д/К-11 від 05.12.2011 року, № USЕ -16.1-255-Д/К-12 від 20.07.2012 року, № Д29-4.1-2/648 від 27.12.2011р (Т.1, а.с.116-134).

За вказаними договорами комісії позивачем була застосована " 0" ставка ПДВ на умовах визначених п.п.б п. 195.1.3 ст. 195 ПК України.

Податковий орган при дослідженні спірного питання виходив з того, що ДП "Одеський авіаційний завод" не має права застосовувати нульову ставку податку на додану вартість до експортних операцій, оскільки такі операції не підтверджені вантажно-митними деклараціями, в яких відправником (експортером) значився ДП «Одеський авіаційний завод». У графах 2 "Відправник/експортер" вантажно-митних декларацій відправником (експортером) зазначено ДК "Укрспецекспорт".

Суд не може погодитися з позицією податкового органу, яка полягає у тому, що рухоме майно не може вважатися вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, тобто позивачем, з огляду на те, що у вантажно-митних деклараціях відправником/експортером товарів значиться Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт".

Як встановлено судом, вантажно-митні декларації, що засвідчують факт вивезення за митну територію України товарів, є належно оформленими, оскільки відповідають вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за № 443/2247 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно із правилами заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що вивозяться (вивезені) за межі митної території України, які визначає дана Інструкція, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами:

- у графі 2 вантажної митної декларації зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше;

- у графі 9 вантажної митної декларації зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера - при декларуванні товарів за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору комісії між резидентами, повіреного- при декларуванні за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору доручення між резидентами.

Згідно із п. 4 вказаної Інструкції відправником є особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

З наведених положень випливає, що відправником товару може бути особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари, незалежно від того, чи є така особа власником товару.

У даному випадку у графі 2 ВМД зазначено Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", яка є комісіонером за договором, укладеним з позивачем, і яка вважається відправником товару для цілей оформлення такої декларації.

Таким чином, та обставина, що ДП «Одеський авіаційний завод» (комітент) не значиться у графі 2 ВМД відправником/експортером товарів не дає підстав для висновку, що попередньо ввезений на митну територію України товар для виконання робіт даною особою, платником податку не може вважатися вивезеним за межі митної території України таким платником.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, підтверджуючи експорт товару, а відтак, і право на застосування нульової ставки податку на додану вартість та право на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії, належно оформленою митною вантажною декларацією, в якій у графі 2 відправником вказаний комісіонер, а у доповненні наведені відомості про комітента, діяв у рамках податкового роз'яснення, наданого у листі ДПА України від 14.07.2009 № 14762/7/16-1517-26, яким до відома платників податків та посадових осіб податкової служби були доведені зміни до Інструкції про порядок заповнення ВМД Наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 №1414, які набрали чинності з 01.03.2009 р. Податковий орган вказав, що відповідно до змін, що відбулися, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами в графі 9 вантажної митної декларації з 01.03.2009р. зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. Для підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість та права на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії комітент, за умови відповідного заповнення графи 9 та внесення інформації про нього в доповнення до цієї графи, повинен отримати від комісіонера оригінал вантажної митної декларації, а у комісіонера залишаються копії, належним чином засвідчені органом митної служби.

Таку ж правову позицію висловила колегія Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 12.01.2011 року (справа К-27158/10).

Відповідно норм Митного кодексу України товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належним чином оформленою вантажною митною декларацією.

Підтвердження факту вивезення експортованих товарів за межі митної території України здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 "Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" та Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002р. № 163/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.03.2002р. за № 295/6583 (зі змінами).

З метою підтвердження факту вивезення товарів за межі митної території України та права на застосування нульової ставки податку на додану вартість платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) (аркуша ВМД з позначенням " 3/8"), оформленої митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється запис "Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" та зазначається дата фактичного вивезення. Цей запис засвідчується підписом відповідальної посадової особи митного органу й гербовою печаткою митного органу.

У випадках, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами, які укладені на підставі договорів комісії між резидентами України, визначення власника товару слід здійснювати, виходячи з умов договорів (контрактів), на підставі яких здійснювався експорт товарів, та сукупності відомостей, зазначених у графах 2, 9 та 28 ВМД.

Отже, зазначений у графі 2 вантажної митної декларації: ДК "Укрспецекспорт", є відправником товару для цілей оформлення такої декларації. Для цілей оподаткування експортером товару є платник податку - ДП "Одесаавіаремсервіс", зазначений у графі 9 вантажної митної декларації.

Крім того, згідно роз'яснення ДПА України №14762/7/16-1517-26 від 14.07.2009р., яким визначено, що для підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість та права на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії комітент, за умови відповідного заповнення графи 9 та внесення інформації про нього в доповнення до цієї графи, повинен отримати від комісіонера оригінал вантажної митної декларації, а у комісіонера залишаються копії, належним чином засвідчені органом митної служби.

В ході судового розгляду встановлено, що ДП "Одеський авіаційний завод" має оригінали ВМД на здійснення експортних операцій, комісіонер має завірені встановленим чином копії, отже, позивач має законодавчо встановлене право на застосування нульової ставки ПДВ, є власником та експортером послуг (товарів).

Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 ПК України, Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, ДП «Одеський авіаційний завод» завищено суму податкового кредиту за листопад 2012 року у сумі 11879, 83 грн., за грудень 2012 року в розмірі 10538, 35 грн., за січень 2013 року у сумі 3290, 80 грн., судом встановлено наступне.

Згідно п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.п.а п.201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Згідно п. 10 Наказу ДПА України №1002 від 24.12.2010р. «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) у розділі II Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.

Згідно з пунктами 201.10 та 201.11 статті 201 розділу V Кодексу такими документами є: товарні чеки або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або первинні документи, складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів/послуг, що додається покупцем товарів/послуг до податкової декларації за звітний (податковий) період, - у разі відмови з боку продавця цих товарів/послуг надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника), на загальну суму отриманих товарів/послуг не більше 200 гривень за день (без урахування податку).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки при перевірці звітів з відряджень та доданих до них первинних документів позивачем були надані транспортні квитки та готельні рахунки.

Судом досліджено надані позивачем транспортні квитки та готельні рахунки, в яких зазначена сума ПДВ, що включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад -грудень 2012 року, січень 2013 року (Т.2, а.с.68-282).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у листопаді -грудні 2012 року, січні 2013 року за рахунок сум ПДВ, зазначених у готельних рахунках та транспортних квитках, які відповідно п.п.а п.201.11 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Стосовно порушення Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, де у графі вид документа зазначено ПН, в той чай як останні відсутні, допитаний в судовому засіданні свідок головний бухгалтер ДП «Одеський авіаційний завод» Грач М.В. пояснила, що в транспортних квитках, наданих залізницею, які одночасно є проїзними документами та дають право на формування податкового кредиту, зазначена сума ПДВ, проте не зазначено ПН залізниці, в зв'язку з чим в Реєстрі було зазначено умовний податковий номер згідно п.1.16 Наказу ДПА України №1002, оскільки ідентифікувати податковий номер по проїзному документу неможливо, іншого документу залізницею не надано.Окрім того, свідок зазначила, що порушення порядку ведення реєстру є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, проте не впливає на формування податкового кредиту.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області ДПС №№0000241505; 0000251505; 0000261505 від 03.06.2013р.. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягаєють скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Одеський авіаційний завод" підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов державного підприємства "Одеський авіаційний завод"

до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000241505; 0000251505; 0000261505 від 03.06.2013р., - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби №№0000241505; 0000251505; 0000261505 від 03.06.2013р.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 вересня 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк