Рішення № 33475536, 02.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 56 Головуючий в 1 інстанції Сазонова М.Г.

Доповідач: Будулуца М.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді: Курило В.П.,

суддів: Будулуци М.С., Космачевської Т.В.,

при секретарі Федоровій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до Відділу державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції, ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» про звільнення майна з-під арешту

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 02 серпня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (перейменовано з Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» а.с.33-39) звернулось до суду з зазначеним позовом (далі - ПАТ «Державний Ощадний банк України», Банк).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 травня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким позивач, як іпотекодержатель, має право в разі невиконання боржником ОСОБА_1, забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього іпотекодавця, а предметом іпотеки є жилий будинок АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 0,0621 га, на якій розташований жилий будинок.

Однак, 24 травня 2013 року Відділом державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 6 -2509 від 13 грудня 2010 року про стягнення боргу у сумі 66 628 грн. 77 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк», виданого 13 грудня 2010 року, накладено арешт на будинок за АДРЕСА_1.

Однак вказане домоволодіння знаходиться у заставі позивача, що підтверджується вказаним договором, а право Банку, як заставодержателя, зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 12674881 від 24 травня 2007 року.

Згідно з судовим рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 18 березня 2009 року, задоволено позов Банку, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку суму боргу в розмірі 32 634 грн. 24 коп., судові витрати та звернуто стягнення на закладене майно - зазначене домоволодіння відповідача ОСОБА_1 і земельну ділянку, на якій воно розташовано.

Посилаючись на ст.ст.1, 3 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 54, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження», норми Цивільного кодексу України, позивач просив виключити описане майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку, на якій воно розташовано, загальною площею 0,0621 га, яке належить ОСОБА_1, що знаходиться у заставі позивача, з акту опису та арешту, складеного Відділом державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції 24 травня 2013 року, та звільнити його з-під арешту.

Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 02 серпня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до Відділу державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції, ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» про звільнення майна з-під арешту відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» задовольнити.

В обґрунтування доводів скарги, позивач зазначив, що накладення арешту на майно, що перебуває у заставі, за заявою особи, яка не є заставодержателем, а відмова суду в задоволенні позову, призводить до порушення прав Банку, передбачених ст.ст.572-593 ЦК України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 14, 21-26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки до закінчення строку зобов'язань за договором іпотеки, Банк є заставодержателем, а тому судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Державний Ощадний банк України» Семи Р.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив скаргу задовольнити.

Інші особи, що приймають участь у справі, про час та місце розгляду справи повідомлені судовими повістками та телефонограмами (а.с. 79, 80, 81, 82).

В.О. начальника Відділу державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Старобешівського РУЮ) в письмовій заяві просив розглянути справу у його відсутності на розсуд суду (а.с. 85).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу позивача слід задовольнити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як зазначено в ст.309 ч.1п.3 та п.4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За приписами ч.3 ст.309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 травня 2007 року між Банком і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого останній передав в іпотеку належний йому жилий будинок за АДРЕСА_1 (а.с. 8-14) та земельну ділянку, площею 0,0621 га, на якій розташовано вказаний будинок.

Як вбачається з зазначеного договору, Банк, в разі невиконання боржником ОСОБА_1, зобов'язання, забезпеченого іпотекою, має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, переважно перед іншими кредиторами цього іпотекодавця.

Заочним рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 18 березня 2009 року, задоволено позов Банку та звернуто стягнення на закладене майно - вказане домоволодіння і земельну ділянку, на якій воно розташовано.

Втім, 24 травня 2013 року Відділом державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 6 -2509 від 13 грудня 2010 року про стягнення боргу у сумі 66 628 грн. 77 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк», виданого 13 грудня 2010 року, накладено арешт на будинок за АДРЕСА_1 (а.с. 23 - 24).

Відмовляючи в задоволені позову ПАТ «Державний Ощадний банк України», суд виходив з того, що на день розгляду справи, виконавчий лист за рішенням суду на виконанні у ВДВС Старобешівського РУЮ не перебуває, відповідно до постанови про його повернення, та позивачем не доведено про порушення його прав.

Однак з таким висновком суду не можна погодитись.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV, іпотекодержатель, яким є позивач, має право в разі невиконання боржником забезпеченого зобов'язання, одержати задоволенні своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, а згідно ст.3 цього ж Закону, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Як передбачено ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (далі - Закон України № 898-IV), відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

У разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі настання однієї з таких обставин:

1) інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження;

2) порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

3) прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи, рухоме майно якої є предметом забезпечувального обтяження.

Якщо предметом забезпечувального обтяження є два або більше об'єктів, обтяжувач отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.

А відповідно до ст.14 Закону України № 898-IV, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Матеріалами справи підтверджується, що право застави Банку виникло до винесення судового рішення, за яким Відділом державної виконавчої служби Старобешівського РУЮ накладено арешт на майно - домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку, на якій воно розташовано, загальною площею 0,0621 га, що належить ОСОБА_1 Вказане майно є предметом іпотеки та право Банку, як заставодержателя, зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і не скасовано.

За таких обставин, вимоги Банку підлягають задоволенню, оскільки ще 24 травня 2007 року до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про реєстрацію обтяжень на домоволодіння з земельною ділянкою на підставі іпотечного договору, який не скасовано, а за судовим рішенням від 18 березня 2009 року звернуто стягнення на нерухоме майно, що не врахував суд першої інстанції і дійшов помилкового висновку про не порушення права позивача на отримання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, внаслідок накладення на нього арешту за виконавчим листом, виданим 13 грудня 2010 року про стягнення боргу на виконання іншого судового рішення, ухваленого пізніше.

Оскільки при ухвалення рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до вимог ст. 309 ч.1 п.3 ЦПК України, оскаржуване рішення не може залишатися без змін, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ПАТ «Державний Ощадний банк України» про звільнення майна з-під арешту. Слід виключити описане майно - домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку, на якій воно розташовано, загальною площею 0,0621 га, яке належить ОСОБА_1 і знаходиться у заставі Банку, з акту опису та арешту, складеного Відділом державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції 24 травня 2013 року, та звільнити його з-під арешту, задовольнивши апеляційну скаргу позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» задовольнити.

Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 02 серпня 2013 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до Відділу державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції, ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Виключити описане майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку, на якій воно розташовано, загальною площею 0,0621 га, яке належить ОСОБА_1, знаходиться у заставі Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк», з акту опису та арешту, складеного Відділом державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції 24 травня 2013 року, та звільнити його з-під арешту.

Рішення суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: