Вирок № 33475074, 30.08.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

415/2887/13-к

1-КП/415/243/13

ВИРОК

Іменем України

30.08.2013 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Кім Р.В.,

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого слюсарем-ремонтником цеху 1-Б ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот», одруженого, не судимого, зареєстрованого у АДРЕСА_3, проживаючого в АДРЕСА_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, -

встановив:

У період часу з квітня 2008 року по серпень 2012 року, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), отримавши від потерпілого ОСОБА_3, під приводом придбання останньому квартири АДРЕСА_1, 89839 гривень 21 копійку, зокрема: 07 квітня 2008 року - 3200 гривень ніби-то в якості задатку, 27 червня 2008 року - 650 гривень ніби-то на відновлення втрачених документів, 01 липня 2008 року - 400 гривень ніби-то на оплату послуг ЛКП «Паспортна Служба», 17 липня 2008 року - 100 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 484 гривням 40 копійкам, ніби-то на оформлення певних документів, 04 серпня 2008 року - 10000 гривень ніби-то на погашення боргів за комунальними послугами, 19 серпня 2008 року - 1500 гривень ніби-то на оплату послуг державної виконавчої служби, 24 вересня 2008 року - 1000 гривень ніби-то на витрати, пов'язані з оформленням документів, наприкінці вересня 2008 року, більш точніша дата не встановлена, - 3700 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 17930 гривням 94 копійкам, ніби-то на придбання будинку для мешканців зазначеної квартири, 30 вересня 2008 року - 2000 гривень ніби-то на оформлення довіреностей та на офіційне відключення опалення, в серпні 2012 року, більш точніша дата не встановлена, - 6590 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 52673 гривням 87 копійкам, ніби-то на подальше нотаріальне оформлення купівлі-продажу, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що вищавказане житлове приміщення не приватизоване і відноситься до житлового фонду Лисичанської міської ради, що унеможливлює відповідний продаж, запевнивши владнати негаразди з документами по квартирі, з корисливих мотивів, заволодів зазначеними грошима, спричинивши значну матеріальну шкоду - у сумі 89839 гривень 21 копійка, оскільки вказана сума у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

На початку вересня 2010 року, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), запропонувавши потерпілому ОСОБА_3 від його імені розрахуватися з ОСОБА_5 в сумі 10000 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 78866 гривням 99 копійкам, отриманих ним від останнього під приводом придбання квартири АДРЕСА_2 за 8000 доларів США з наданням дозволу на проведення ремонтних робіт, пов'язаних із заміною вікон та вхідних дверей у зазначеній квартирі, у сумі 2000 доларів США, в рахунок оформлення на користь потерпілого ОСОБА_3 права власності на зазначене житлове приміщення, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що вищевказана квартира належить громадянину ОСОБА_6, від якого не надходило відповідних пропозицій, що перешкоджає нотаріальному оформленню угоди купівлі-продажу, запевнивши владнати негаразди з документами по квартирі, з корисливих мотивів, повторно, заволодів зазначеними грошима, спричинивши потерпілому ОСОБА_3, який в повному обсязі виплатив грошові кошти ОСОБА_5, значну матеріальну шкоду - у сумі 78866 гривень 99 копійок, оскільки вказана сума у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, на початку грудня 2012 року, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), отримавши від потерпілого ОСОБА_3, під приводом придбання останньому земельної ділянки по АДРЕСА_5, 2000 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 15986 гривням, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що земельна ділянка належить громадянину ОСОБА_7, від якого не надходило відповідних пропозицій, що перешкоджає нотаріальному оформленню угоди купівлі-продажу, а також, отримавши від потерпілого ОСОБА_3 у борг, за власним проханням, 6300 гривень, запевнивши повернути вказані грошові кошти до 01 лютого 2013 року, також, заздалегідь маючи намір не виконувати вказане зобов'язання, з корисливих мотивів, повторно, заволодів зазначеними грошима, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у загальній сумі 22286 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав частково, пояснивши суду, що скоєння інкримінованих йому органом досудового розслідування двох епізодів кримінального правопорушення, описаних в обвинувальному акті, пов'язаних з купівлею-продажем квартир по АДРЕСА_1, і по АДРЕСА_2, у період часу з квітня 2008 року по серпень 2012 року та на початку вересня 2010 року, відповідно, він не визнає взагалі, свою провину за третім епізодом кримінального правопорушення, пов'язаним з купівлею-продажом земельної ділянки по АДРЕСА_5 та отриманням у борг грошей у сумі 6300 гривень, на початку грудня 2012 року, визнає частково, зазначивши, що -

У 2011 році, познайомившись на той час з незнайомим чоловіком - ОСОБА_8, на пропозицію останнього, зустрівся з ОСОБА_9, який запропонував йому придбати квартиру АДРЕСА_1, і оскільки, запропонована ціна за житло склала 19000 доларів США, з урахуванням наявного боргу за комунальними послугами, сума яких складала біля 25000 гривень, він відмовив останньому і більш зазначеною квартирою - не цікавився, при цьому, припускає, що, зустрічаючись на рибалці з потерпілим ОСОБА_3, якого дуже добре знав приблизно з 2000 року, підтримуючи міцні дружні стосунки вподовж останніх 10 років, можливо, розповідав тому щодо запропонованої пропозиції стосовно вказанної квартири, не вдаючись у подробиці.

Приблизно у 2009 році, за проханням свого знайомого - ОСОБА_10, якого знав як сусіда, і, який, на той час, відбував покарання в місцях позбавлення волі, дійсно займався продажем квартири АДРЕСА_2, отримавши від ОСОБА_10 відповідні довіреності, приїздивши до того у один із виправних закладів міста Брянки Луганської області. І оскільки, зустрічаючись на рибалці з потерпілим ОСОБА_3, розповідаючи останньому практично всі події, пов'язані з його підприємницькою діяльністю, вказав тому і на необхідність продажу житла по АДРЕСА_2. На його розповідь потерпілий ОСОБА_3 запропонував йому в якості покупця їх спільного знайомого - ОСОБА_5, який, на той час, підшукував житло для свого сина, та, зустрівшись з яким, дійсно показував тому вищевказану квартиру, оскільки ОСОБА_10 надав йому ключи від приміщення. Але, прибувши, впродовж місяця після отримання довіреностей від ОСОБА_10, до БТІ для відповідного оформлення документів, і, зазнавши, що на квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт, відмовився продовжувати будь-які дії, пов'язані з купівлею-продажем зазначеного житла, одразу ж відмовивши потенційному покупцю - родині ОСОБА_5, при цьому, останні на той час, дйсно замінили вікна та вхідні двері у вказаній квартирі, дозволу на що безпосередньо він не надавав, а навпаки, заборонив проводити будь-які ремонтні роботи до вирішення питання з належним оформленням документів. Про те, що власником житлового приміщення по АДРЕСА_2 є якийсь чоловік за прізвищем ОСОБА_6, йому нічого не відомо.

Влітку 2012 року, за проханням потерпілого ОСОБА_3, зустрівшись з останнім в кафе «Три товстуни», та отримавши від того 2000 доларів США, відвіз зазначені грошові кошти незнайомій дівчині в якості задатку купівлі земельної ділянки по АДРЕСА_5, при цьому подробицями зазначеної угоди - він не цікавився, а лише виконав прохання свого товариша - потерпілого ОСОБА_3 щодо передачи грошей. Крім того, влітку 2012 року, отримавши від потерпілого ОСОБА_3 2000 доларів США для незнайомої дівчини, він дійсно попросив у останнього у борг 6300 гривень на власні потреби, з яких, на данний час, відшкодував біля 2000 гривень.

У зв'язку з чим, вважає себе не причетним до скоєння інкримінованого йому правопорушення - заволодіння майном - грошима потерпілого ОСОБА_3: у період часу з квітня 2008 року по серпень 2012 року - у сумі 89839 гривень 21 копійки під приводом придбання останньому квартири АДРЕСА_1, на початку вересня 2010 року - у сумі 10000 доларів США, під приводом придбання квартири АДРЕСА_2, на початку грудня 2012 року - у сумі 2000 доларів США, під приводом придбання земельної ділянки по АДРЕСА_5, шляхом обману і зловживання довірою останнього.

Вважає, що потерпілий ОСОБА_3 його омовляє, оскільки приблизно з листопада 2012 року між ними склалися неприязні відносини, але ці виниклі неприязні стосунки будь-яким чином не пов'язані з купівлею-продажом квартир. Будь-які кошти, повязані з купівлею-продажом квартир, безпосередньо від потерпілого ОСОБА_3, підлеглих останньому працівників, а також, від ОСОБА_5, - він не отримував. Вважає, що ОСОБА_5, а також, свідки, допитані у судовому засіданні, його також омовляють, оскільки, між ним та сином ОСОБА_5 - ОСОБА_5 склалися неприязні відносини з приводу купівлі-продажу транспортного засобу, а більшість свідків у зазначеному кримінальному провадженні - є залежними від потерпілого ОСОБА_3 особами з приводу трудових відносин.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї провини за двома епізодами інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, пов'язаними з купівлею-продажем квартир по АДРЕСА_1, і по АДРЕСА_2, у період часу з квітня 2008 року по серпень 2012 року та на початку вересня 2010 року, відповідно, і часткового визнання провини за третім епізодом кримінального правопорушення, пов'язаним з купівлею-продажом земельної ділянки по АДРЕСА_5 та отриманням у борг грошей у сумі 6300 гривень, на початку грудня 2012 року, вина останнього у скоєнні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, викладеного в данному вироку, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_4 він знає тривалий час, підтримувавши раніше дружні стосунки, та припинив спілкування після скоєння зазначеного злочину.

Приблизно у квітні 2008 року, погодившись на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_4 придбати за вигідною ціною, яка, на той час, складала 14000 доларів США, квартиру по АДРЕСА_1, передав останньому 3200 гривень ніби-то в якості задатку. Впродовж часу з квітня 2008 року по вересень 2008 року, під приводом оформлення документів на вказану квартиру, він добровільно передавав обвинуваченому ОСОБА_4, оскільки довіряв останньому, грошові кошти у різних сумах і в різних грошових одиницях, як у гривнях, так і в доларах США, при цьому, обвинувачений ОСОБА_4, отримуючи гроші, на його питання стосовно квартири, пояснював, що грошові кошти необхідні то на погашення заборгованності за комунальними послугами, то на витрати, пов'язані з оформленням документів, то на придбання житла для мешканців зазначеної квартири, тощо. У серпні 2012 року обвинувачений ОСОБА_4, пообіцявши наступного разу передати йому належним чином всі оформлені на вказану квартиру документи, запропонував до вже отриманої останнім суми доплатити грошові кошти, загальна сума яких була б еквівалентною сумі в 14000 доларів США, тобто доплатити до повної вартості квартири, на що він, погодившись, надав обвинуваченому ОСОБА_4 вказану тим суму. Грошові кошти обвинувачений ОСОБА_4 отримував з його особистого сейфа за його дорученням безпосередньо у бухгалтера його підприємства ОСОБА_11, яка і вела облік виданих останньому грошей, отримавши, таким чином, за період часу з квітня 2008 року по серпень 2012 року, 89839 гривень. Приблизно у грудні 2012 року, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 перестав відповідати на телефонні дзвінки, він вирішив особисто перевірити рух купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1, і, дізнавшись від незнайомої жінки, що в зазначеній квартирі зареєстровані жінка з дитиною-інвалідом, зрозумів, що обвинувачений ОСОБА_4, зловживаючи його довірою, заволодів належними йому грошима, з приводу чого він вимушений був звернутися до правоохоронних органів.

На початку червня 2010 року, дізнавшись від свого знайомого - ОСОБА_5, що той шукає квартиру для свого сина, для підшуку доброго варіанту придбання житла порекомендував останньому обвинуваченого ОСОБА_4, як порядну особу, що займається купівлею-продажем об'єктів нерухомого майна. Через деякий час, приблизно на початку вересня 2010 року, дізнавшись від ОСОБА_5, що той передав обвинуваченому ОСОБА_4 8000 доларів США ніби-то на придбання квартири АДРЕСА_2, а останній так і не оформив відповідні документи на зазначену квартиру на користь ОСОБА_5, особисто розрахувався з ОСОБА_5 в сумі 10000 доларів США, оскільки той встиг провести деякі ремонтні роботи, пов'язані з заміною вікон та вхідних дверей у зазначеному житловому приміщенні, на суму 2000 доларів США, повідомивши про ці обставини обвинуваченого ОСОБА_4, котрий, при зустрічі, в черговий раз пообіцявши найближчім часом владнати всі негаразди з приводу оформлення документів по зазначеній квартирі, в подальшому, став уникати телефонних розмов та зустрічів, у зв'язку з чис, він вимушений був звернутися до правоохоронних органів.

На початку грудня 2012 року, погодившись на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_4 придбати за вигідною ціною, яка, на той час, складала 2000 доларів США, земельну ділянку по АДРЕСА_5, передав останньому вищевказані гроші в повному обсязі, при цьому, на особисте прохання обвинуваченого ОСОБА_4, додатково надав тому в борг 6300 гривень, з вимогою написати відповідні розписки щодо отримання грошей, оскільки з приводу придбання квартир між ними вже склалися певні відносини, на що обвинувачений ОСОБА_4, погодившись, написав розписку щодо отримання останнім грошей у сумі 2000 доларів США та 6300 гривень, в подальшому, зникнувши, що вимусило його звернутися до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що, працюючи на посаді бухгалтера ТОВ «Плано» у місті Лисичанську, була довіренною особою у потерпілого ОСОБА_3, який є засновником зазначеного підприємства, та за розпорядженням якого вона, періодично, з особистого сейфу останнього, видавала грошові кошти певним особам, серед яких був і обвинувачений ОСОБА_4, в різних сумах і в різних грошових одиницях, та вела облік зазначенних сум у спеціальному зошиті. Їй відомо, що приблизно у 2008 році обвинувачений ОСОБА_4 запропонував потерпілому ОСОБА_3 придбати квартиру у будинку, де розташований ресторан «Адріатика» у місті Лисичанську, на вигідних умовах, у зв'язку з чим, обвинуваченому ОСОБА_4 було видано 14000 доларів США - частками, на протязі деякого часу. Особисто вона, видаючи гроші обвинуваченому ОСОБА_4, та, фіксуючи суми у зошиті, неодноразово наполягала потерпілому ОСОБА_3 брати розписки з обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно отриманих грошових коштів, на що потерпілий ОСОБА_3, не погоджуючись, запевняв її у порядності обвинуваченого ОСОБА_4 та особистою довірою до останнього, мотивуючи їх відносини давнім спілкуванням.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що працюючи на посаді бухгалтера ПП «Лискомплект», у місті Лисичанську, вона була обізнана щодо погіршення, раніше дружніх, взаємовідносин між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4, пов'язанного з оформленням документів по об'єктам нерухомості - квартирі у будинку, де розташований ресторан «Адріатика», та квартирі по вулиці Ворошилова у місті Лисичанську, у зв'язку з чим, потерпілий ОСОБА_3, приблизно з грудня 2012 року, зобов'язав її постійно телефонувати обвинуваченому ОСОБА_4 та нагадувати і виясняти обставини стосовно оформлення відповідних документів на вищевказані квартири. Крім того, їй, зі слів потерпілого ОСОБА_3, було відомо, що обвинувачений ОСОБА_4 для виконання певних зобов'язань, пов'язанних з оформленням документів по квартирам, отримав від того грошові кошти у сумі біля 12000-15000 доларів США, при цьому факту отримання грошей обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував, одного разу повідомивши їй про небажання повертати гроші потерпілому ОСОБА_3 На підприємстві, де вона працює, наявні кошти - є особистими коштами потерпілого ОСОБА_3, який зберігає останні у своєму сейфі, оскільки є засновником приватного підприємства, при цьому, гроші безпосередньо підприємства - зберігаються на відповідних розрахункових рахунках у банках.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що працюючи на посаді бухгалтера ПП «Лискомплект», у місті Лисичанську, вона була обізнана, що за розпорядженням потерпілого ОСОБА_3, який є засновником зазначеного підприємства, з особистого сейфу останнього, видавались грошові кошти певним особам, в різних сумах і в різних грошових одиницях, обліком яких займалась головний бухгалтер підприємства - ОСОБА_11, яка, якнайчастіше, і видавала зазначені гроші, фіксуючи суми у спеціальний зошит. Серед осіб, які отримували грошові кошти, був і обвинувачений ОСОБА_4, якому вона особисто декілька разів, за розпорядженням потерпілого ОСОБА_3, видавала гроші із сейфу, повідомивши, в подальшому, про це головного бухгалтера підприємства - ОСОБА_11, яка зробила відповідні відмітки у своєму зошиті. У грудні 2012 року вона була очевидцем того, як потерпілий ОСОБА_3 вів перемови з обвинуваченим ОСОБА_4 стосовно отримання останнім від того грошей, зокрема, біля 6000 гривень та якоїсь суми в доларах США.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що раніше, до січня 2013 року, приблизно біля п'яти років, він працював в якості охоронця у приватному підприємстві, засновником якого був потерпілий ОСОБА_3 Йому відомо, що потерпілий ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 раніше були компаньонами та підтримували дружні відносини на протязі біля шести років, посварившись на грунті неповернення останнім грошей, отриманих від потерпілого ОСОБА_3 щодо об'єктів нерухомості, і сума яких складає біля 30000 доларів США. У 2012 році він був очевидцем розмови між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 стосовно отриманих останнім грошових коштів, при цьому, обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнавав суму заборгованості. В подальшому, він був присутнім в якості понятого при написанні обвинуваченим ОСОБА_4 розписки щодо отриманих грошових коштів від потерпілого ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що, працюючи в якості охоронця-прибиральниці у ТОВ «Плано» у місті Лисичанську, засновником якого є потерпілий ОСОБА_3, була присутня в якості понятої при написанні обвинуваченим ОСОБА_4 розписки щодо отриманих грошових коштів від потерпілого ОСОБА_3, що також напередодні відбувалось в її присутності, при цьому, призначення отриманих обвинуваченим ОСОБА_4 грошей - їй не відомо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що, будучи зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1, у грудні 2012 року від ОСОБА_8, який є їй рідним братом по матері, дізналась про наміри останнього щодо продажу зазаначеного житла, особисто вона, фактично не проживаючи за данною адресою, питанням купівлі-продажу вищевказаної квартири ніколи не займалась.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що у період часу приблизно з червня 2010 року до зими 2012 року вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_8, спільно проживаючи за місцем мешкання останнього - у квартирі АДРЕСА_1. З обвинуваченним ОСОБА_4 вона познайомилась серпні 2011 року за обставин, коли той одного разу приводив за вищевказаною адресою незнайомого чоловіка оглянути квартиру АДРЕСА_1, з метою можливої купівлі, чим, в подальшому закінчились перемови, їй не відомо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що у період з 23 жовтня 2007 року до 01 січня 2013 року продаж об'єктів нерухомості, зокрема, квартир, без витяга з Державного Реєстру, який надавало ЛКП «Бюро технічної інвентаризації було не можливо.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що підтримуючи дружні стосунки з потерпілим ОСОБА_3, погодився на пропозицію звернутися до обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу придбання квартири, оскільки, спілкуючись з потерпілим ОСОБА_3, повідомив останньому щодо підшуків варіантів придбання житла для свого сина. Зустрівшись з обвинуваченим ОСОБА_4, якого потерпілий ОСОБА_3 рекомендував як фахівця з купівлі-продажу об'єктів нерухомості та як порядного громадянина, та оглянувши запропоноване обвинуваченим ОСОБА_4 житло - квартиру АДРЕСА_2, погодившись на купівлю, на вимогу останнього, передав тому гроші - 8000 доларів США, які складали повну вартість зазначеного житлового приміщення. При цьому, у розмові, на його питання, обвинувачений ОСОБА_4 погодився на початок і подальше проведення ремонтних робіт у вищевказаній квартирі до оформлення документів. Через деякий час, у зв'язку з тим, що належно оформлені документи на квартиру АДРЕСА_2 йому обвинувачений ОСОБА_4 не надав, і на його вимогу, отримані кошти у сумі 8000 доларів США - не повернув, він звернувся з відповідними претензіями до потерпілого ОСОБА_3, який в повному обсязі відшкодував йому всі витрачені кошти - у сумі 8000 доларів США, які він безпосередньо передав обвинуваченому ОСОБА_4, та 2000 доларів США, витрачених на ремонтні роботи, пов'язані з заміною вікон та вхідних дверей у зазначеному житловому приміщенні.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що зі слів свого батька - ОСОБА_5, йому стало відомо, що останній, бажаючи зробити йому подарунок - квартиру АДРЕСА_2, передав обвинуваченому ОСОБА_4 8000 доларів США в якості вартості зазаначеного житла. Через деякий час, 8000 доларів США, які батько віддавав обвинуваченому ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що той не надав відповідних документів на вищевказану квартиру, були повернуті потерпілим ОСОБА_3, в тому числі і з грошима, які батько витратив на проведення ремонтних робіт, пов'язанх з заміною вікон та вхідних дверей у зазначеному житловому приміщенні.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що з початку 2012 року він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_5, придбавши останню у ОСОБА_20 за 10000 доларів США, та не плануючи, в подальшому, ту продавати, крім того, подібних пропозицій йому не надходило.

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, викладеного в данному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіренними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду.

Із протоколів про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 лютого 2013 року, від 06 лютого 2013 року (а.с.2-4,106-107) вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 повідомив до правоохоронних органів щодо скоєного відносно останнього злочину, зокрема, заволодіння належними останньому грошовими коштами, шляхом зловживання довірою: в період часу 2008 - 2012 роки - у сумі 14000 доларів США, 2010 рік - 10000 доларів США, при цьому, вказавши на обвинуваченого ОСОБА_4, як на особу, причетну до скоєного.

Із довідки ЛКП «Бюро технічної інвентаризації» за №12 від 21 лютого 2013 року (а.с.36) вбачається, що за архівними данними ЛКП «БТІ», станом на 01 січня 2013 року, квартира АДРЕСА_1 - не зареєстрована.

Із довідки ЛКП «Паспорта Служба» за №389 від 26 лютого 2013 року (а.с.78) вбачається, що в період з січня 2008 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано - ОСОБА_9, 1961 - 2008 роки, ОСОБА_21, 1963 року народження, ОСОБА_22, 1979 року народження, ОСОБА_16, 1988 року народження, ОСОБА_23, 2008 року народження, ОСОБА_8, 1981 року народження.

Із довідки ЛКП «Паспорта Служба» за №390 від 26 лютого 2013 року (а.с.130) вбачається, що в період з січня 2010 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрованих мешканців не було.

Із інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно серії ХХ №662827 (а.с.135-136) вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12.

Із копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 лютого 2012 року (а.с.100-101) вбачається, що ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_20 земельну ділянку по АДРЕСА_5.

Із розписки обвинуваченого ОСОБА_4 від 10 грудня 2012 року (а.с.53), оглянутої співробітниками міліції, в присутності понятих, відповідно до протоколу огляду предметів від 19 лютого 2013 року (а.с.38) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4, в присутності понятих - ОСОБА_15 та ОСОБА_14, отримав у потерпілого ОСОБА_3 2000 доларів США на придбання земельної ділянки, по вулиці Макарова, зобов'язавшись надати земельну ділянку або повернути отримані кошти до 01 лютого, та 6300 гривень на власні потреби, зобов'язавшись повернути зазначені кошти до 01 лютого.

Із інформації філії - Луганського областного управління ТВБВ №10012/087 ПАТ «Дердавний Ощадний Банк України» за №77-11/531 від 19 лютого 2013 року (а.с.34) вбачається, що офиційний курс гривні, встановленний Національним Банком України, по відношенню до долару США, станом на 17 серпня 2008 року складає: за 100 доларів США - 484,4 гривні, станом на 01 вересня 2008 року складає: за 100 доларів США - 484,62 гривні, станом на 01 серпня 2012 року складає: за 100 доларів США - 799,3 гривні, станом на 10 грудня 2012 року складає: за 100 доларів США - 799,3 гривні.

Із довідки-розпорядження ПАТ «КБ «ПриватБанк» №239 від 01 вересня 2010 року щодо встановлення курсу купівлі-продажу іноземної валюти за гривню (а.с.131) вбачається, що курс НБУ, станом на 01 вересня 2010 року, складає: за 1 долар США - 7,886699 гривень.

Виходячи із здобутих в судовому засіданні доказів, суд не приймає до уваги і критично відноситься до пояснень обвинуваченого ОСОБА_4, наданих останнім у судовому засіданні в частині того, що він не причетний до скоєння заволодіння майном - грошима потерпілого ОСОБА_3: у період часу з квітня 2008 року по серпень 2012 року - у сумі 89839 гривень 21 копійки під приводом придбання останньому квартири АДРЕСА_1, на початку вересня 2010 року - у сумі 10000 доларів США, під приводом придбання квартири АДРЕСА_2, на початку грудня 2012 року - у сумі 2000 доларів США, під приводом придбання земельної ділянки по АДРЕСА_5, шляхом обману і зловживання довірою останнього.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, у данній частині, не відповідають здобутим у судовому засіданні доказам та спростовуються, як матеріалами кримінального провадження, так і - безпосередньо його поясненнями, данними останнім у судовому засіданні, в яких обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що

«у 2011 році, познайомившись на той час з незнайомим чоловіком - ОСОБА_8, на пропозицію останнього, зустрівся з ОСОБА_21, який запропонував йому придбати квартиру АДРЕСА_1, і оскільки, запропонована ціна за житло склала 19000 доларів США, з урахуванням наявного боргу за комунальними послугами, сума яких складала біля 25000 гривень, він відмовив останньому і більш зазначеною квартирою - не цікавився, при цьому, припускає, що, зустрічаючись на рибалці з потерпілим ОСОБА_3, можливо, розповідав тому щодо запропонованої пропозиції стосовно вказанної квартири, не вдаючись у подробиці,

приблизно у 2009 році, за проханням свого знайомого - ОСОБА_10, дійсно займався продажем квартири АДРЕСА_2, і, також, зустрічаючись на рибалці з потерпілим ОСОБА_3, вказав тому і на необхідність продажу житла по АДРЕСА_2, на що потерпілий ОСОБА_3 запропонував йому в якості покупця їх спільного знайомого - ОСОБА_5,

влітку 2012 року, за проханням потерпілого ОСОБА_3, отримавши від того 2000 доларів США, відвіз зазначені грошові кошти незнайомій дівчині в якості задатку купівлі земельної ділянки по АДРЕСА_5, подробицями зазначеної угоди - він не цікавися»,

при цьому, обвинувачений ОСОБА_4 обставинам стосовно розповіді потерпілому ОСОБА_3 саме про квартиру АДРЕСА_1, будучи обізнаним про завищену вартість останньої, квартиру АДРЕСА_2, будучи обізнаним про неможливість продажу тієї, а також, щодо визнання провини за епізодом, пов'язаним з купівлею-продажем земельної ділянки по АДРЕСА_5, яка, зі слів обвинуваченого ОСОБА_4, виявилась лише «у передачі грошей невідомій дівчині», місцезнаходженням якої або розшуком тієї через правоохоронні органи, він, в подальшому, не цікавився, будь-якого логічного пояснення - не надав,

Окрім вищезазначеного, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_3, а також, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_7, наданними останніми у ході судового розгляду, зокрема,

поясненнями потерпілого ОСОБА_3, з яких вбачається, що «приблизно у квітні 2008 року, погодившись на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_4 придбати за вигідною ціною, яка, на той час, складала 14000 доларів США, квартиру по АДРЕСА_1, добровільно передав останньому, впродовж часу з квітня 2008 року по серпень 2012 року, під приводом оформлення документів на вказану квартиру, 89839 гривень, на початку червня 2010 року, для підшуку доброго варіанту придбання житла порекомендував ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_4, і, через деякий час, приблизно на початку вересня 2010 року, дізнавшись від ОСОБА_5, що той передав обвинуваченому ОСОБА_4 8000 доларів США ніби-то на придбання квартири АДРЕСА_2, а останній так і не оформив відповідні документи на зазначену квартиру на користь ОСОБА_5, особисто розрахувався з ОСОБА_5 в сумі 10000 доларів США, оскільки той встиг провести деякі ремонтні роботи у зазначеному житловому приміщенні, на суму 2000 доларів США, на початку грудня 2012 року, погодившись на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_4 придбати за вигідною ціною, яка, на той час, складала 2000 доларів США, земельну ділянку по АДРЕСА_5, передав останньому вищевказані гроші в повному обсязі, і, на особисте прохання обвинуваченого ОСОБА_4, додатково надав тому в борг 6300 гривень»,

поясненнями свідка ОСОБА_11, з яких вбачається, що «працюючи на посаді бухгалтера ТОВ «Плано» у місті Лисичанську, була довіренною особою у потерпілого ОСОБА_3, за розпорядженням якого вона, періодично, з особистого сейфу останнього, видавала грошові кошти певним особам, серед яких був і обвинувачений ОСОБА_4, в різних сумах і в різних грошових одиницях, їй відомо, що приблизно у 2008 році обвинувачений ОСОБА_4 запропонував потерпілому ОСОБА_3 придбати квартиру у будинку, де розташований ресторан «Адріатика» у місті Лисичанську, на вигідних умовах, у зв'язку з чим, обвинуваченому ОСОБА_4 було видано 14000 доларів США - частками, на протязі деякого часу»,

поясненнями свідка ОСОБА_12, з яких вбачається, що «працюючи на посаді бухгалтера ПП «Лискомплект», у місті Лисичанську, вона була обізнана щодо погіршення, раніше дружніх, взаємовідносин між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4, пов'язанного з оформленням документів по об'єктам нерухомості - квартирі у будинку, де розташований ресторан «Адріатика», та квартирі по вулиці Ворошилова у місті Лисичанську, у зв'язку з чим, потерпілий ОСОБА_3, приблизно з грудня 2012 року, зобов'язав її постійно телефонувати обвинуваченому ОСОБА_4 та нагадувати і виясняти обставини стосовно оформлення відповідних документів на вищевказані квартири, їй, зі слів потерпілого ОСОБА_3, було відомо, що обвинувачений ОСОБА_4 для виконання певних зобов'язань, пов'язанних з оформленням документів по квартирам, отримав від того грошові кошти у сумі біля 12000-15000 доларів США, і факту отримання грошей обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував, одного разу повідомивши їй про небажання повертати гроші потерпілому ОСОБА_3.»,

поясненнями свідка ОСОБА_13, з яких вбачається, що «працюючи на посаді бухгалтера ПП «Лискомплект», у місті Лисичанську, вона була обізнана, що за розпорядженням потерпілого ОСОБА_3, з особистого сейфу останнього, видавались грошові кошти певним особам, в різних сумах і в різних грошових одиницях, обліком яких займалась головний бухгалтер підприємства - ОСОБА_11, серед осіб, які отримували грошові кошти, був і обвинувачений ОСОБА_4, якому вона особисто декілька раз, за розпорядженням потерпілого ОСОБА_3, видавала гроші із сейфу, у грудні 2012 року вона була очевидцем того, як потерпілий ОСОБА_3 вів перемови з обвинуваченим ОСОБА_4 стосовно отримання останнім від того грошей, зокрема, біля 6000 гривень та якоїсь суми в доларах США»,

поясненнями свідка ОСОБА_14, з яких вбачається, що «йому відомо, що потерпілий ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 раніше були компаньонами та підтримували дружні відносини на протязі біля шести років, посварившись на грунті неповернення останнім грошей, отриманих від потерпілого ОСОБА_3 щодо об'єктів нерухомості, і сума яких складає біля 30000 доларів США, у 2012 році він був очевидцем розмови між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 стосовно отриманих останнім грошових коштів, і обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнавав суму заборгованості»,

поясненнями свідка ОСОБА_15, з яких вбачається, що «працюючи в якості охоронця-прибиральниці у ТОВ «Плано» у місті Лисичанську, була присутня в якості понятої при написанні обвинуваченим ОСОБА_4 розписки щодо отриманих грошових коштів від потерпілого ОСОБА_3, що також напередодні відбувалось в її присутності»,

поясненнями свідка ОСОБА_16, з яких вбачається, що «будучи зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1, у грудні 2012 року від ОСОБА_8, який є їй рідним братом по матері, дізналась про наміри останнього щодо продажу зазаначеного житла»,

поясненнями свідка ОСОБА_17 з яких вбачається, що «з обвинуваченним ОСОБА_4 вона познайомилась серпні 2011 року за обставин, коли той одного разу приводив до квартири за місцем її мешкання - по АДРЕСА_1 незнайомого чоловіка оглянути вищевказану квартиру з метою можливої купівлі»,

поясненнями свідка ОСОБА_18 з яких вбачається, що «у період з 23 жовтня 2007 року до 01 січня 2013 року продаж об'єктів нерухомості, зокрема, квартир, без витяга з Державного Реєстру, який надавало ЛКП «Бюро технічної інвентаризації», не можливий»,

поясненнями свідка ОСОБА_5, з яких вбачається, що «зустрівшись з обвинуваченим ОСОБА_4, якого потерпілий ОСОБА_3 рекомендував як фахівця з купівлі-продажу об'єктів нерухомості та як порядного громадянина, та оглянувши запропоноване обвинуваченим ОСОБА_4 житло - квартиру АДРЕСА_2, і, погодившись на купівлю, на вимогу останнього, передав тому гроші - 8000 доларів США, які складали повну вартість зазначеного житлового приміщення, і, оскільки, отримані кошти, або документи на житло обвинувачений ОСОБА_4 не повернув та не надав, він звернувся з відповідними претензіями до потерпілого ОСОБА_3, який в повному обсязі відшкодував йому всі витрачені кошти - у сумі 8000 доларів США, які він безпосередньо передав обвинуваченому ОСОБА_4, та 2000 доларів США, витрачених на ремонтні роботи у зазначеній квартирі»,

поясненнями свідка ОСОБА_19, з яких вбачається, що «зі слів свого батька - ОСОБА_5, йому стало відомо, що останній, бажаючи зробити йому подарунок - квартиру АДРЕСА_2, передав обвинуваченому ОСОБА_4 8000 доларів США в якості вартості зазаначеного житла, які були повернуті потерпілим ОСОБА_3, в тому числі і з грошима, які батько витратив на проведення ремонтних робіт, пов'язаних з заміною вікон та вхідних дверей у зазначеному житловому приміщенні»,

поясненнями свідка ОСОБА_7, з яких вбачається, що «з початку 2012 року він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_5, придбавши останню у ОСОБА_20 за 10000 доларів США, та не плануючи, в подальшому, ту продавати, крім того, подібних пропозицій йому не надходило»,

підстав не вірити яким і сумніватися у їх достеменності у суду не має, оскільки пояснення як потерпілого ОСОБА_3, так і свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_7, погоджуються і не суперечать матеріалам кримінального провадження, окрім того, і у потерпілого ОСОБА_3, і у вищевказаних свідків не було підстав для омовлення обвинуваченого ОСОБА_4, а також, вони були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України, і, відповідно, приведені до присяги.

Окрім вищезазначеного, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, викладеного в данному вироку, підтверджується:

протоколами про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 лютого 2013 року, від 06 лютого 2013 року (а.с.2-4,106-107), з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 повідомив до правоохоронних органів щодо скоєного відносно останнього злочину, зокрема, заволодіння належними останньому грошовими коштами, шляхом зловживання довірою: в період часу 2008 - 2012 роки - у сумі 14000 доларів США, 2010 рік - 10000 доларів США, при цьому, вказавши на обвинуваченого ОСОБА_4, як на особу, причетну до скоєного,

довідкою ЛКП «Бюро технічної інвентаризації» за №12 від 21 лютого 2013 року (а.с.36) з якої вбачається, що за архівними данними ЛКП «БТІ», станом на 01 січня 2013 року, квартира АДРЕСА_1 - не зареєстрована,

довідкою ЛКП «Паспорта Служба» за №389 від 26 лютого 2013 року (а.с.78), з якої вбачається, що в період з січня 2008 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано - ОСОБА_9, 1961 - 2008 роки, ОСОБА_21, 1963 року народження, ОСОБА_22, 1979 року народження, ОСОБА_16, 1988 року народження, ОСОБА_23, 2008 року народження, ОСОБА_8, 1981 року народження,

довідкою ЛКП «Паспорта Служба» за №390 від 26 лютого 2013 року (а.с.130), з якої вбачається, що в період з січня 2010 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрованих мешканців не було,

інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно серії ХХ №662827 (а.с.135-136), з якої вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12,

копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 лютого 2012 року (а.с.100-101), з якого вбачається, що ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_20 земельну ділянку по АДРЕСА_5,

розпискою обвинуваченого ОСОБА_4 від 10 грудня 2012 року (а.с.53), оглянутою співробітниками міліції, в присутності понятих, відповідно до протоколу огляду предметів від 19 лютого 2013 року (а.с.38), з якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4, в присутності понятих - ОСОБА_15 та ОСОБА_14, отримав у потерпілого ОСОБА_3 2000 доларів США на придбання земельної ділянки, по вулиці Макарова, зобов'язавшись надати земельну ділянку або повернути отримані кошти до 01 лютого, та 6300 гривень на власні потреби, зобов'язавшись повернути зазначені кошти до 01 лютого,

інформацією філії - Луганського областного управління ТВБВ №10012/087 ПАТ «Дердавний Ощадний Банк України» за №77-11/531 від 19 лютого 2013 року (а.с.34), з якої вбачається, що офиційний курс гривні, встановленний Національним Банком України, по відношенню до долару США, станом на 17 серпня 2008 року складає: за 100 доларів США - 484,4 гривні, станом на 01 вересня 2008 року складає: за 100 доларів США - 484,62 гривні, станом на 01 серпня 2012 року складає: за 100 доларів США - 799,3 гривні, станом на 10 грудня 2012 року складає: за 100 доларів США - 799,3 гривні,

довідкою-розпорядженням ПАТ «КБ «ПриватБанк» №239 від 01 вересня 2010 року щодо встановлення курсу купівлі-продажу іноземної валюти за гривню (а.с.131), з якої вбачається, що курс НБУ, станом на 01 вересня 2010 року, складає: за 1 долар США - 7,886699 гривень,

і не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 провини у данній частині, суд розцінює, як спосіб захисту та бажання уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

На підставі викладеного, суд, оцінюючи в сукупності надані в судовому засіданні пояснення безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_4, а також, пояснення потерпілого ОСОБА_3 і свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_7, які були стабільними, послідовними, та, відповідно, не викликають сумнівів, а також, досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, вважає, що обвинувачений ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство),

у період часу з квітня 2008 року по серпень 2012 року, більш точніші дата та час не встановлено, отримавши від потерпілого ОСОБА_3, під приводом придбання останньому квартири АДРЕСА_1, 89839 гривень 21 копійку, зокрема: 07 квітня 2008 року - 3200 гривень ніби-то в якості задатку, 27 червня 2008 року - 650 гривень ніби-то на відновлення втрачених документів, 01 липня 2008 року - 400 гривень ніби-то на оплату послуг ЛКП «Паспортна Служба», 17 липня 2008 року - 100 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 484 гривням 40 копійкам, ніби-то на оформлення певних документів, 04 серпня 2008 року - 10000 гривень ніби-то на погашення боргів за комунальними послугами, 19 серпня 2008 року - 1500 гривень ніби-то на оплату послуг державної виконавчої служби, 24 вересня 2008 року - 1000 гривень ніби-то на витрати, пов'язані з оформленням документів, наприкінці вересня 2008 року, більш точніша дата не встановлена, - 3700 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 17930 гривням 94 копійкам, ніби-то на придбання будинку для мешканців зазначеної квартири, 30 вересня 2008 року - 2000 гривень ніби-то на оформлення довіреностей та на офіційне відключення опалення, в серпні 2012 року, більш точніша дата не встановлена, - 6590 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 52673 гривням 87 копійкам, ніби-то на подальше нотаріальне оформлення купівлі-продажу, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що вищавказане житлове приміщення не приватизоване і відноситься до житлового фонду Лисичанської міської ради, що унеможливлює відповідний продаж, запевнивши владнати негаразди з документами по квартирі, з корисливих мотивів, заволодів зазначеними грошима, спричинивши значну матеріальну шкоду, оскільки вказана сума у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

на початку вересня 2010 року, більш точніші дата та час не встановлено, запропонувавши потерпілому ОСОБА_3 від його імені розрахуватися з ОСОБА_5 в сумі 10000 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 78866 гривням 99 копійкам, отриманих ним від останнього під приводом придбання квартири АДРЕСА_2 за 8000 доларів США з наданням дозволу на проведення ремонтних робіт, пов'язаних із заміною вікон та вхідних дверей у зазначеній квартирі, у сумі 2000 доларів США, в рахунок оформлення на користь потерпілого ОСОБА_3 права власності на зазначене житлове приміщення, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що вищевказана квартира належить громадянину ОСОБА_6, від якого не надходило відповідних пропозицій, що перешкоджає нотаріальному оформленню угоди купівлі-продажу, запевнивши владнати негаразди з документами по квартирі, з корисливих мотивів, повторно, заволодів зазначеними грошима, спричинивши потерпілому ОСОБА_3, який в повному обсязі виплатив грошові кошти ОСОБА_5, значну матеріальну шкоду, оскільки вказана сума у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян,

на початку грудня 2012 року, більш точніші дата та час не встановлено, отримавши від потерпілого ОСОБА_3, під приводом придбання останньому земельної ділянки по АДРЕСА_5, 2000 доларів США, що, згідно офіційного курсу Національного Банку України, еквівалентно 15986 гривням, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що земельна ділянка належить громадянину ОСОБА_7, від якого не надходило відповідних пропозицій, що перешкоджає нотаріальному оформленню угоди купівлі-продажу, а також, отримавши від потерпілого ОСОБА_3 у борг, за власним проханням, 6300 гривень, запевнивши повернути вказані грошові кошти до 01 лютого 2013 року, також, заздалегідь маючи намір не виконувати вказане зобов'язання, з корисливих мотивів, повторно, заволодів зазначеними грошима, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у загальній сумі 22286 гривень.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайства), що спричинило значної шкоди, повторно, доведено і дії останнього органами досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфіковані за ст.190 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно (а.с.210), працює в якості слюсара-ремонтника цеху 1-Б ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» і позитивно характеризується за місцем роботи (а.с.212-213).

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає часткове визнання вини, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, а також, враховуючи вищенаведене і данні про особу обвинуваченого ОСОБА_4, обставини, що пом'якшують покарання, і, разом з тим, беручи до уваги думку потерпілого ОСОБА_3, який наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.190 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 скоїв умисний, корисливий злочин, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, при цьому, щодо пред'явленого звинувачення - провину не визнав і не розкаявся у скоєному, крім того, беручи до уваги загальну суму спричиненої матеріальної шкоди, у зв'язку з чим, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише за умови застосування покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Питання щодо обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 учасниками зазначеного кримінального провадження - не ставилося.

Витрати на залучення експертів - відсутні.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 - про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у сумі 190992 гривні 20 копійок, (а.с.168-171), підлягають задоволенню в повному обсязі - у сумі 190992 гривні 20 копійок, оскільки зазначена сума спричиненої злочином потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, підтверджується матеріалами кримінального провадження, і, відповідно, на підставі ст.1166 ЦК України, підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_3

Речові докази по справі:

2 компакт диски з аудіозаписом розмов, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12013030240000370 (а.с.54-57),

підлягають збереженню в матеріалах кримінального провадження №12013030240000370,

Керуючись ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, та призначити йому покарання - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - не обирати.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з дня фактичного затримання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_3 - матеріальну шкоду у сумі 190992 (сто дев'яносто тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 20 копійок.

Речові докази по справі:

2 компакт диски з аудіозаписом розмов, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12013030240000370,

- зберігати в матеріалах кримінального провадження №12013030240000370,

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: