Постанова № 33472030, 11.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 вересня 2013 року 10:11 справа №826/10689/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІК-Монтаж") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІК-Монтаж" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Артель В.М." та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 18 травня 2013 року №1436/22.8-15/34965004; 2) визнати протиправним дії відповідача щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ "ІК-Монтаж" у 2012 році з ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "К.А.Н. Строй", нікчемними; 3) зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки ТОВ "ІК-Монтаж", оформленої актом від 18 травня 2013 року №1436/22.8-15/34965004.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10689/13-а, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 19 серпня 2013 року.

В судове засідання 19 серпня 2013 року позивач свого представника не направив, попередньо подавши клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності представника; відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 серпня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІК-Монтаж", за результатами якої складено акт від 18 травня 2013 року №1436/22.8-15/34965004 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж" (код ЄДРПОУ 34965004) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель В.М." (код ЄДРПОУ 34956843) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" (код ЄДРПОУ 37848367) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012." (далі по тексту - Акт перевірки).

Позивач вважає протиправними дії відповідача оскільки в Акті перевірки викладені необґрунтовані, безпідставні та помилкові висновки щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "ІК-Монтаж", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "К.А.Н. Строй", а органи державної податкової служби не наділені повноваженнями встановлювати нікчемність правочинів, укладених між платниками податків.

Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що перевірка позивача проведена згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі постанови слідчого Слідчого відділу ДПІ у Деснянському районі м. Києва Яковлєва С.О. від 29 березня 2013 року; копію наказу від 29 квітня 2013 року №354 вручено директору ТОВ "ІК-Монтаж" та ознайомлено з направленням від 29 квітня 2013 року №1457/22-80.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлює, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби, за наявності підстав для її проведення та за умови вручення під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки до початку проведення такої перевірки.

Разом із тим, відповідач, на якого в числу вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування, не надав суду копій постанови слідчого відділу ДПІ у Деснянському районі м. Києва Яковлєва С.О. від 29 березня 2013 року, наказу про призначення перевірки ТОВ "ІК-Монтаж" та доказів вручення такого наказу до початку проведення перевірки.

Таким чином, відповідачем не доведено існування в межах спірних правовідносин підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки та, що така перевірка проведена у відповідності до встановленої процедури; тому дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІК-Монтаж" вчинені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб що передбачені Податковим кодексом України, тобто протиправними; відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У той же час суд не погоджується з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ "ІК-Монтаж" з ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "К.А.Н. Строй", нікчемними, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, дії органу державної податкової служби щодо зазначення висновків в актах перевірки, а також висновки, зазначені в актах перевірки не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку.

Будь-які висновки, викладені в Акті перевірки, зокрема щодо нікчемності укладених правочинів, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, а тому, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

При цьому ознайомившись із Актом перевірки, суд дійшов висновку про передчасність та безпідставність його висновків.

Так, як вбачається зі змісту Акта перевірки (стор. 11, 12, 13), відповідач вважає, що в результаті порушення постачальниками своїх податкових зобов'язань та приписів законодавства, угоди укладені між ТОВ "ІК-Монтаж", ТОВ "Артель В.М." та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", мають протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними правочинами, і, що такі угоди носять фіктивний характер; так само відповідач зазначає про нікчемність правочинів, укладених позивачем із генпідрядником - ТОВ "К.А.Н. Строй". На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про порушення частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215 та статті 216 Цивільного кодексу України та про відсутність об'єктів оподаткування при виконанні будівельних робіт, які підпадають під визначення статей 22, 185, 188, 198 та 201 Податкового кодексу України.

В основу таких суджень відповідача покладено постанову слідчого Слідчого відділу ДПІ у Деснянському районі м. Києва Яковлєва С.О. від 29 березня 2013 року та матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №32012110030000004 за фактом фіктивного підприємництва контрагентів позивача - ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" (непричетність засновників до фінансово-господарської діяльності, відсутність за юридичною адресою).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Наведені норми вказують, що питання недійсності правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, тобто фіктивних, та правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тобто нікчемних, вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між ТОВ "ІК-Монтаж", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "К.А.Н. Строй", матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок чи актах про неможливість проведення зустрічної звірки.

Крім того, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та контрагентами-покупцями, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; на переконання суду, використані відповідачем постанова слідчого та матеріали досудового розслідування не можуть підтверджувати відсутність реального здійснення операцій ТОВ "ІК-Монтаж" за перевірений період чи свідчити про неправомірне формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд зауважує, що на підтвердження реальності господарських операцій по виконанню будівельних робіт з ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "К.А.Н. Строй" за грудень 2012 року та задекларованих податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість позивач надав до суду копії договорів субпідряду на виконання монтажних робіт по монтажу інженерних мереж, що укладені з ТОВ "Артель В.М." та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" (субпідрядники); копії договірної ціни, довідок про вартість робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт; копії виписок банку по оплаті придбаних робіт; копії договору будівельного підряду, укладеного між позивачем (підрядник) та ТОВ "К.А.Н. Строй" (генпідрядник), та додаткових угод до нього; копії довідок про вартість будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт, що складені та підписані ТОВ "ІК-Монтаж" і ТОВ "К.А.Н. Строй". Дослідивши надані документи суд встановив, що придбані у ТОВ "Артель В.М." та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" будівельно-монтажні роботи, замовлялись позивачем з метою виконання зобов'язань перед генпідрядником - ТОВ "К.А.Н. Строй"; у свою чергу відповідач не надав доказів, які б підтверджували зворотне.

За таких підстав, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що висновки Акта перевірки про нікчемність та фіктивність правочинів, укладених між ТОВ "ІК-Монтаж", ТОВ "Артель В.М.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "К.А.Н. Строй", про порушення ТОВ "ІК-Монтаж" частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215 та статті 216 Цивільного кодексу України та про відсутність об'єктів оподаткування при виконанні будівельних робіт, які підпадають під визначення статей 22, 185, 188, 198 та 201 Податкового кодексу України, є помилковими, не підтверджуються нормативно та документально, та виходять за межі повноважень відповідача.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої системи інформацію, викладену в Акті перевірки, суд керується наступним.

Відповідно до пункту 2.15 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266, інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно з пунктом 2.21 Методичних рекомендацій визначено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що інформацію про висновки Акта перевірки відповідач вніс до інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", а висновки Акта перевірки у свою чергу стали підставою для змін щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "ІК-Монтаж" за перевірений період, а саме: відповідач зменшив суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на 243 496,00 грн.

Наведене, на думку суду, фактично свідчить, що відповідач на підставі необґрунтованих та непідтверджених висновків Акта перевірки, змінив дані, задекларовані ТОВ "ІК-Монтаж" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з січня по грудень 2012 року, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам Податкового кодексу України.

З урахуванням того, що висновки Акта перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість та враховуючи помилковість таких висновків суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зобов'язана вилучити з інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", інформацію, внесену на підставі Акта перевірки, та про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року №К/9991/74156/12.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ІК-Монтаж" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж", за результатами якої складено акт від 18 травня 2013 року №1436/22.8-15/34965004 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж" (код ЄДРПОУ 34965004) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель В.М." (код ЄДРПОУ 34956843) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" (код ЄДРПОУ 37848367) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.".

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", інформацію, внесену на підставі акта від 18 травня 2013 року №1436/22.8-15/34965004 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж" (код ЄДРПОУ 34965004) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель В.М." (код ЄДРПОУ 34956843) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" (код ЄДРПОУ 37848367) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.".

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,20 грн. (сімнадцять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко