Постанова № 33467927, 09.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р. Справа № 804/6838/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Бобиль В.В. Димарьова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккад" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккад» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.01.2013 року №0000032302, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 28483,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккад» щодо взаємовідносин з ТОВ «Металтехпром» за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2012 року №5180/22-2/24232459. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000032302 від 17.01.2013 року де 18989,00 грн. - основний платіж, 9494,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000032302 від 17.01.2013 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккад» щодо взаємовідносин з ТОВ «Металтехпром» за вересень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 18989,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 27.12.2012 року №5180/22-2/24232459 на підставі якого винесені податкове повідомлення-рішення №0000032302 від 17.01.2013 року де 18989,00 грн. - основний платіж, 9494,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку, за результатами якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Металтехпром» (Експедитор) укладено договір надання експедиторських послуг з ТОВ «Аккад» (Перевізник) №0501/2012 від 05.01.2012 року. Відповідно умов договору експедитор зобов'язаний здійснювати від свого імені та за свій рахунок юридичні та інші дії, пов'язані з просуванням транспортних послуг Перевізника, шляхом пошуку замовників на перевезення вантажів автомобільним транспортом Перевізника. За надані експедиторські послуги згідно умов договору Перевізник зобовязується сплатити експедітору винагороду у розміріф 4% без врахування ПДВ від суми, що складає вартість усіх укладених при сприянні Експедитора договорів (угод), в кожному конкретному звітному періоді. Додатковою угодою від 01.07.2012 року відсоток вартості винагороди збільшено до 7%.

На виконання умов договору ТОВ «Аккад» отримано від ТОВ «Металтехпром» експедиторських послуг на загальну суму 59 356,60 грн., в тому числі ПДВ 9 892,77 грн., що підтверджується податковою накладною №2 від 30.09.2012 року та актом виконаних робіт №2 від 30.09.2012 року.

Згідно акту виконаних робіт №2 від 30.09.2012р., експедиторські послуги були надані за період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р., вартість послуг складається з розрахунку 7 % від вартості перевезення.

ТОВ «Аккад» (Замовник) укладено договір про інформаційно-посередницьке обслуговування з ТОВ «Металтехпром» (Виконавець) №1101/2012 від 11.01.2012 року. Відповідно умов договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання із забезпечення інформаційного, консультаційно-довідкового, посередницького обслуговування з питань організації продажу товару.

На виконання умов договору ТОВ «Аккад» отримано від ТОВ «Металтехпром» інформаційних послуг на загальну суму 54574,48 грн., в тому числі ПДВ 9095,75 грн., що підтверджується податковою накладною №3 від 30.09.2012 року та актом виконаних робіт від 30.09.2012 року.

Згідно акту виконаних робіт від 30.09.2012р., було виконано комплекс робіт по організації відвантаження цементно-стружкових плит (далі-ЦСП) ГОСТ 26816-86 за період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р., вартість послуг складається з розрахунку 9 % від суми відвантаження.

Як вбачається з вищевказаних договорів, з боку ТОВ «Аккад» договір підписав заступником директора ОСОБА_5, з боку ТОВ «Металтехпром» директором -ОСОБА_6.

Згідно довідки наданої відповідачем, ОСОБА_6 є засновником та директором як ТОВ «Аккад», так і ТОВ «Метелатехпром». Обидва товариства ТОВ «Аккад» та ТОВ «Метелатехпром» знаходяться за однією юридичною адресою вул.Гусенка 50 у м.Дніпропетровську.

Суд не бере до уваги надані позивачем замовлення на продаж цементно-стружечних плит та заявки на перевезення вантажу, які на думку позивача підтверджують надання послуг, оскільки, зазначені заявки хоча і підписані директором ОСОБА_6 (ТОВ «Металтехпром») на ім'я ОСОБА_5, мають розглядатися та прийматися до бухгалтерського обліку для виплати винагороди за договоором саме директором ТОВ "Аккад", тобто також директором ОСОБА_6, а тому суд не вбачає наявність подій - надання зазначених послуг в одній особі: послугонадавачем та послугоотримувачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, в судовому засіданні позивачем не доведено надання експедиторских та інформаційно-посередницьких послуг, а тому суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 липня 2013 року

Суддя О.В. Єфанова