Ухвала суду № 33467806, 11.09.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2377/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Гончаренко Т.В. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Подорога В. М. суддів Бородійчук В. Г. , Демченко В. А. при секретаріВоропай О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 липня 2013 року у справі за позовом публічного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтувавши свої позовні вимоги вказувало на те, що 20 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №CSXRRC05710012, за яким банк надав йому кредит у розмірі 11110,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 червня 2010 року.

Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_6 кредитні кошти на оговорених умовах, для виконання зобов'язань, відкрив позичальнику рахунок 29097058371350 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

ОСОБА_6 умови кредитного договору не виконав, чим порушив зобов'язання за кредитним договором, тому станом на 14 березня 2013 року утворилася заборгованість на загальну суму 46230,38 грн.

Просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 46230,38 грн. та судові витрати.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 липня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця с.Андрієво-Іванівка, Миколаївського району, Одеської області, зареєстрованого та жителя в АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570; МФО 305299, р/р № 29092829003111 (для погашення заборгованості), борг за кредитним договором №CSXRRC05710012 від 20.06.2007 року станом на 14.03.2013 року в сумі 38401,79 грн.

Вирішено питання щодо судового збору

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язальні відносини між сторонами ґрунтуються на кредитному договорі №CSXRRC05710012 від 20.06.2007 року, укладеному між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_6, за яким банк надав кредит у розмірі 11110,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.06.2010 року.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

В порушення зазначених умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконував і сплату кредиту після його отримання проводив частково, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 14.03.2013 року має заборгованість 46230,38 грн., що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 8423,57 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 14 800,98грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 3999,60 грн.; пені за несвоєчасне виконання умов договору в сумі 16328,59 грн.; штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн.; штрафу (процентна складова) в сумі 2177,64 грн.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення, строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст..ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Також судом першої інстанції встановлено, що при укладенні 20.06.2007 року договору, відповідач погодився із запропонованими позивачем умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (СТАНДАРТ). Вищезазначену згоду позивач особисто засвідчив своїм підписом. Договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за договором в тривалістю 5 років (п.5.5 Умов надання кредиту фізичним особам ("Розстрочка"), що діяв на час підписання заяви), що не заборонено ст.259 ЦК України.

Кредитним договором передбачено, що банк надає позичальнику строковий кредит на строк 36 місяців з 20.06.2007 року по 20.06.2010 року включно. Таким чином, відповідно до вимог ст.253, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з 20.06.2010 року і закінчується, згідно ст. 254 ЦК України, 20.06.2015 року.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст.627 ЦК України, згідно до статті б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділової обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідач зобов'язання по кредитному договору не виконує, станом на 14 березня 2013 року допустив заборгованість по кредитному договору в сумі 46230,38 грн.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З ч.3 ст.549 ЦК України вбачається, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір може встановлюватися договором. При цьому з ч. 3 ст.551 ЦПК України вбачається, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тому судом першої інстанції правомірно вказано, що заборгованість за кредитом становить 8423,57 грн., а пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором становить 16328,59 грн., що значно перевищує суму боргу за кредитом, тому керуючись ст.551 ч.3 ЦК України, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції зменшив розмір нарахованої пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь банку до 8500,00 грн., таким чином зменшивши загальну суму боргу за кредитним договором №CSXRRC05710012 від 20.06.2007 року до 38401.79 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів вважає правомірними висновку суду першої інстанції.

Статтями 1049,1054 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах установлених договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно роз'яснень, які містять у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Апеляційним судом було запропоновано відповідачеві проведення почеркознавчої експертизи, від якої той відмовився.

Відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України відповідач не довів того, що не отримував споживчого кредиту, а його заперечення позовним вимогам спростовуються рухом коштів по рахунку № 29097058371350 за 2007-2008 роки, які свідчать про часткове погашення ним заборгованості, а також наявністю його персональних паспортних даних та даними меморіальних ордерів.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що не дає підстав для його скасування чи змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :