Рішення № 33467819, 13.09.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2349/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 53 Штих К.М. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Демченко В. А. суддів Подорога В. М. , Бородійчук В. Г. при секретарі Воропай О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.Стоун-Агро» - Бовшика Миколи Юрійовича на заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Н.Стоун-Агро» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших платежів, пов'язаних з трудовими правовідносинами, -

в с т а н о в и л а :

29 квітня 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Н.Стоун-Агро» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 5 489,96 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 16 січня 2013 року по 29 квітня 2013 року в сумі 16 736,72 грн., а всього 22 226,68 грн..

При розгляді даної справи, позивач подала до суду заяву про збільшення та уточнення позовних вимог та просила суд стягнути з ТОВ «Н.Стоун-Агро» на її користь заборговану заробітну плату в сумі 5 489,96 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 16 січня 2013 року по 31 травня 2013 року в сумі 21 886,48 грн., всього 27 376,44 грн., завдану моральну шкоду в сумі 8 000 грн. та витрачені нею кошти на правову допомогу в розмірі 1 200 грн..

Заочним рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року позов ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Н.Стоун-Агро» на користь ОСОБА_7 заборгованість по заробітній платі в розмірі 5 489,96 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 16 січня 2013 року по 31 травня 2013 в розмірі 21 886,48 грн., завдану моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 1 020 грн., що разом складає 31 396,44 грн..

Стягнуто з ТОВ «Н.Стоун-Агро» на користь держави судовий збір в розмірі 313,96 грн..

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Н.Стоун-Агро» - Бовшик М.Ю. просить скасувати заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року, як ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права, ухваливши нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Так, розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме підлягають вимоги до задоволення про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 5489,96 грн. ( п'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень 96 копійок), середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 16 січня 2013 року по 31 травня 2013 року 21886,48 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят шість гривень 48 копійок), завданої моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок), понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 1020,00 грн. (одна тисяча двадцять гривень 00 копійок), що разом складає 31396,44 грн. (тридцять одна тисяча триста дев'яносто шість гривень 44 копійки).

Проте, погодитись з таким висновком суду у повному обсязі неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови N 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналогічний висновок висловлено і Верховним Судом України від 01.07.2013 року у "Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року", що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 зазначеного Кодексу. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 березня 2013 р. у справі N 6-15цс13).

Розрахунок середнього заробітку, який підлягає стягненню за час затримки розрахунку, судом першої інстанції проведено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

За матеріалами справи колегією суддів встановлено, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 26 січня 2012 року по 12 січня 2013 року, відповідно до наказів про прийняття та звільнення (а.с.163-164).

Станом на 16 січня 2013 року (перший робочий день на підприємстві після вихідних), на час звільнення, відповідачем не було проведено повний розрахунок з позивачкою та не виплачено розрахункові кошти, і тільки під час апеляційного розгляду справи апелянтом надано докази про розрахунок із позивачем станом на 15 травня 2013 року в сумі 3843.32 гривні (а.с.228), а тому позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає до задоволення , але за період з 16 січня 2013 року по 15 травня 2013 року.

Так розмір середньоденної заробітної плати складає 158 грн. 96 коп., оскільки заробітна плата за листопад 2012 року 3 435, 00 грн. ( а.с. 213) + заробітна плата за грудень 2012 року 2 605 грн. ( а. с. 216) / 38 робочі дні). Одже середній заробіток за час затримки з 16 січня 2013 року по 15 травня 2013 року становить 19 234, 88 грн. ( 158,96 грн x 121 календарний день = 19 234 , 88 грн).

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає до зміни в частині стягнення середнього заробітку за час затримки.

При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідно до наданих відповідачем бухгалтерських документів, а саме розрахунків, відомостей про виплату заробітної плати, компенсаційних виплат та лікарняних, станом на 15 травня 2013 року заборгованості перед позивачкою не існувало, а тому рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості в сумі 5489.96 гривень підлягає до скасування.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу, які заявлені позивачкою.

За частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, з матеріалів справи встановлено, що правову допомогу позивачці надавала адвокат ОСОБА_8 на підставі ордеру та угоди про надання правової допомоги (а.с.18-19).

А відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №5 від 31 травня 2013 року, встановлено, що адвокат ОСОБА_8 отримала від позивачки ОСОБА_7 1200 гривень за надання правової допомоги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За положеннями ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 Постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 5 Постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи, що позивачем доведено наявність протиправного діяння заподіювача шкоди, вина заподіювача шкоди, наявність шкоди та причинний зв'язок між протиправними діяннями та шкодою. Моральна шкода полягає у настанні негативних наслідків, що спричинили погіршення стану здоров'я позивача, що підтверджується наданими виписками з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого від 14 травня 2013 року та медичною карткою амбулаторного хворого, які були досліджені в судовому засіданні районного суду( а. с. 28 - 31).

А тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, що відповідає засадам розумності та справедливості, і рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на встановлені обставини, матеріали справи, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7, а саме до скасування в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, заборгованості по заробітній платі, стягненні судового збору, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає до залишення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, ст. 304, ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.Стоун-Агро» - Бовшика Миколи Юрійовича задовольнити частково.

Заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Н.Стоун-Агро» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших платежів, пов'язаних з трудовими правовідносинами - скасувати частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, заборгованості по заробітній платі, стягненні судового збору, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

- позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково ;

- стягнути з ТОВ «Н.Стоун-Агро» на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 16 січня 2013 року по 15 травня 2013 в розмірі 19 234 грн 88 коп.;

- стягнути з ТОВ «Н.Стоун-Агро» на користь держави судовий збір в розмірі 232.23 гривні;

- в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :