Ухвала суду № 33465691, 22.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/28541/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Рибченка А. О., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардаріка-Київ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гардаріка-Київ" (далі - ТОВ "Гардаріка-Київ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у задоволенні позову ТОВ "Гардаріка-Київ" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Гардаріка-Київ" задоволено. Скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Гардаріка-Київ" задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Києво-Святошинському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Гардаріка-Київ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані» за період з 29.11.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 11.11.2010 року № 18/35-022/35518974.

Актом перевірки встановлено порушення з боку товариства пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР та пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР.

На підставі акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2010 року №0000123500/0, яким позивачеві донараховано податок на прибуток підприємства у розмірі 132415,50 грн., із яких основний платіж -88277, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 44138,50 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2010 року №0000133500/0, яким позивачеві донараховано плату на додану вартість у розмірі 105931,50 грн., із яких 70621, 00 грн. - основний платіж, 35310,50 грн. штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2008 року між позивачем та ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані» укладено договір №01/05/08 про надання експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному та внутрішніх автомобільному сполученнях. ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані» були складені податкові накладні та акти виконаних робіт за період з 01.05.2008 року по 31.10.2008 року. Згідно з вказаними документами валові витрати товариства на придбання товарів (робіт, послуг), а саме транспортні перевезення від ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані» відображені в декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2008 року, становлять 353107, 00 грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що надання експедиційних послуг не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Порядок заповнення податкової накладної визначений пп.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту ( п.7.2.6, п.7.2 ст 7 Закону). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( пп. 7.4.5, п.7.4 ст 7).

Відповідно до Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені вимоги до податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пункт 2.13 Положення встановлює, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами та працівниками правомірних вимог бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всі документи, які отримані від ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані» відповідали вимогам законодавства щодо реквізитів та форми, позивач прийняв їх, оскільки чинне законодавство України не зобов'язує його перевіряти достовірність відображеної інформації в первинних документах контрагентів.

Крім того, на момент укладення правочину між позивачем та ТОВ»Євро Трейд Сервіс Компані», в тому числі і в момент проведення між сторонами господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та як платник податку, а тому у позивача не було підставі не вірити правильності та законності складених та підписаних посадовими особами товариства податковим накладним та іншим документам.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що податковим органом безпідставно здійснено донарахування позивачу податкового зобов'язання на додану вартість з підстав заниження останнім суми податкового зобов'язання, оскільки позивач ТОВ «Гардаріка-Київ» правомірно відніс до податкового кредиту суму 70621, 00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Гардаріка-Київ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. О. Рибченко О. І. Степашко