Ухвала суду № 33464780, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 0870/256/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

представників сторін:

позивача : - Самар Т.Г., дов. від 29.07.11 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. у справі № 0870/256/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК" (далі - ТОВ "БСК", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі -ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя):

- від 11.08.2011 р. № 0001712305/11755/10/23-506 з визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11 088,75 грн.;

- від 11.08.2011 р. № 0001722305/11755/10/23-506 з визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8871,25 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем в результаті перевірки позивача донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток та податкове зобов'язання з ПДВ на суму 537 357,50 грн. за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Виявлене порушення обґрунтовується постановою Оболонського районного суду м.Києва від 06.10.2009 р. по справі № 1-731/2009, яка не є обвинувальним вироком, тому відповідач повинен довести належними та допустимими доказами, що реальною метою правочинів, укладених між ТОВ «БСК» та ПП «ІНТЕРМАСТЕР», було надання фінансових послуг, а не придбання товарів для їх використання в господарській діяльності. ТОВ «БСК» стверджує, що господарсько-правові відносини, які виникли з ПП «ІНТЕРМАСТЕР»», мали на меті саме придбання матеріалів, необхідних для виконання підрядних робіт. ТОВ «БСК» не знало та не мало можливості знати, що ПП «ІНТЕРМАСТЕР» зареєстроване на ОСОБА_3, який знаходячись в м.Києві біля станції метро «Оболонь», погодився зареєструвати на свої документи підприємство. Предметом дослідження у кримінальній справі № 1-731/2009 не була наявність протиправного умислу посадових осіб Товариства при укладенні ними угод, що мали місце під час підприємницької діяльності ПП «ІНТЕРМАСТЕР» саме з ТОВ «БСК», а також даною постановою не встановлені факти, що угода між ТОВ «БСК» та ПП «ІНТЕРМАСТЕР» направлена на здійснення фіктивної діяльності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. у справі № 0870/256/12 (суддя Артоуз О. О.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано відсутністю доказів того, що угоди, укладені позивачем з ПП «Інтермастер», не направлені на реальне настання передбачених ними наслідків, наявністю документів, які свідчать про фактичну поставку товарів від постачальників, доказів подальшого використання килимового покриття.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. у справі № 0870/256/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не дослідив висновків акту перевірки, вказує на безтоварність проведених позивачем з постачальниками господарських операцій.

ТОВ "БСК" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи, що Запорізький окружний адміністративний суд правильно встановив всі обставини справи та ухвалив 15 травня 2012 р. постанову по справі № 0870/256/12 з додержанням норм матеріального та процесуального права, про що позивачем зазначено в письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники заявника апеляційної скарги. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя документальної невиїзної перевірки ТОВ "БСК" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтермастер» за період з 01.09.2008 р. по 31.12.2008 р. (акт перевірки № 249/23-509/32518400 від 26 липня 2011 р., а.с.22-37), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок спірних податкових повідомлень-рішень відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання у контрагента ПП «Інтермастер» килимового покриття згідно нікчемних правочинів, і про неправомірність в зв'язку з цим віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних вказаного товару.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як свідчать матеріали справи, у період, що перевірявся, ТОВ «БСК» мало господарські відносини з придбання у ПП «Інтермастер» килимового покриття.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність господарської операції по постачанню килимового покриття на загальну суму 35 485 грн., у т. ч. ПДВ 7097 грн., а саме: видатковою і податковими накладними, прибутковою накладною та розрахунком за поставлений товар у безготівковій формі (а. с.79, 81, 82, 102).

Також акт перевірки не містить доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Використання у власній господарській діяльності отриманого Товариством товару підтверджується подальшим укладенням позивачем договору підряду № 150 від 19.03.2008р., укладеного з ЗФ ТОВ «ПЛАТАН ГЕЙМ» на виконання будівельних (ремонтних) робіт, при проведенні яких використовувалось придбане у контрагента ПП «Інтермастер» килимове покриття (а. с.83-101), про що також зазначено відповідачем в акті перевірки.

Позиція скаржника ґрунтується на тому, що:

- ТОВ «БСК» не надано документів на підтвердження транспортування килимового покриття від ПП «Інтермастер», які є підставою для їх оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, тому відсутній факт передачі товару від ПП «Інтермастер» до ТОВ «БСК»;

- відносно директора ПП «Інтермастер» ОСОБА_3 існує постанова Оболонського районного суду м.Києва від 06.10.2009 р. по кримінальній справі № 1-731/2009, якою встановлено, що ОСОБА_3, не має ніякого відношення до діяльності ПП «Інтермастер», ніяких документів, в т. ч. накладних не підписував. Щодо обставин, за яких ОСОБА_3 був внесений до статутних документів ПП «Інтермастер», як директор, встановлено, що в жовтні 2006 року, в першій половині доби ОСОБА_3, знаходячись у м.Києві, біля станції метро «Оболонь», зустрівся з невстановленою слідством особою на ім'я «ОСОБА_4». В ході розмови невстановлена слідством особа запропонувала ОСОБА_3 перереєструвати на своє ім'я в органах державної влади за грошову винагороду, суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу, повідомивши при цьому, що ОСОБА_3 до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не буде мати відношення. ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію, в цей же день на прохання невстановленої досудовим слідством особи на їм'я «ОСОБА_4», передав останньому свій паспорт громадянина України та довідку про присвоєння йому ідентифікаційного номеру (а. с. 165).

Проте, як зазначено вище, подальше використання Товариством у власній господарській діяльності придбаного у ПП «Інтермастер» килимового покриття не заперечується відповідачем, а отже свідчить про фактичне отримання вказаного товару.

Стосовно встановлених по кримінальній справі № 1-731/2009 обставин, то колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині постанови Оболонського районного суду м.Києва від 06.10.2009 р. кримінальної справи не досліджено правових відносин між ТОВ «БСК» та ПП «Інтермастер», а тому в силу приписів ч.4 ст.72 КАС України вказана постанова не носить характер преюдиційного характеру по даній справі.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочину, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Як зазначено вище, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вищевказані правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності усного договору, використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Щодо посилань скаржника на відсутність звітування контрагентом позивача до податкових органів (остання податкова звітність з податку на додану вартість надана ПП «Інтермастер» за липень 2008 р.), то жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог судом першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11.08.2011 р. № 0001712305/11755/10/23-506, яким Товариству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8871 грн. за основним платежем та 2217,75 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.45) та № 0001722305/11755/10/23-506, яким Товариству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7097 грн. за основним платежем та 1774,25 грн. за нарахованими штрафними (фінансові) санкціями (а. с.46).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. у справі № 0870/256/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. у справі № 0870/256/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко