Ухвала суду № 33464799, 04.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. справа № 1170/2а-1762/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

представників сторін:

позивача : - Бабаченко А.Г., дов. від 10.01.13 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Держаної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-1762/12

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління"

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Держаної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління» (далі - ТДВ «СКУ», Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі - Світловодська ОДПІ) № 0001262300 від 07.12.2011 р., яким за основним платежем збільшено загальну суму грошового зобов'язання на суму 18 636 грн., та 4 659 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позов обґрунтовано безпідставністю та необґрунтованістю винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки жодного доказу нікчемності вчинених позивачем правочинів відповідачем не наведено.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012р. у справі № 1170/2а-1762/12 (суддя Флоренко О. Ю.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано недоведеністю правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Рішення суду обґрунтоване тим, що акт зустрічної звірки не є підставою для винесення податкового повідомлення-рішення. Крім того, відповідачем не надано доказів фіктивності контрагентів позивача та жодних інших доказів, що підтверджували б нікчемність здійснюваних ТДВ "СКУ " правочинів.

Не погодившись з постановою суду, Світловодською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-1762/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судом не досліджено всіх обставин справи, зокрема, не приділено уваги висновкам розслідування фіктивності контрагента позивача ПП ВКФ «Украгропродукт», за результатом якого встановлені всі ознаки фіктивності зазначеного підприємства, а саме: відсутність за юридичною адресою, відсутність можливості встановити службових осіб підприємства, відсутність виробничих потужностей, нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів тощо.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники заявника апеляційної скарги. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги.

Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надані заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням Світловодською ОДПІ зустрічної звірки ТДВ «СКУ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП ВКФ «Украгропродукт» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2010 р. по 31.05.2011 р. (акт № 334/2300/13749739 від 25.11.2011 р., а. с.54-67), встановлене під час цієї перевірки порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України, зміст цих порушень, зміст прийнятого на підставі вказаного акту зустрічної звірки спірного податкового повідомлення-рішення (а. с.68) та результати процедури адміністративного оскарження відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання дотримання податковим органом порядку проведення зустрічної звірки та правомірності віднесення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ПП ВКФ «Украгропродукт» в ціні товару на суму 18 636 грн. (у т. ч. за жовтень 2010 грн. - 6850 грн. та за листопад 2010 р. - 11786 грн.), придбаного за нікчемними правочинами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Світловодською ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 був затверджений «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі -Порядок).

У відповідності до п.п.2, 3, 4, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232 ( далі - Порядок) зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

При цьому, чинним податковим законодавством не передбачена можливість щодо самостійного визначення податковим органом сум грошових зобов'язань платника податків за наслідками проведення у нього зустрічної звірки.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи цілком обґрунтовано встановлено, що зустрічна звірка у позивача проведена на підставі наказу відповідача від 21.11.2011 р. № 619 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Світловодське Кар'єроуправління»» (а. с.113) та направлення на перевірку від 21.11.2011 р. № 002461, що свідчить про невідповідність наказу та направленню проведеному виду перевірки.

Також у доданому до матеріалів справи розрахунку штрафних санкцій з ПДВ зазначено, що він є додатком до акта планової виїзної перевірки позивача №334/2300/13749739 від 25.09.2011 р. (а. с.69), а не до акта зустрічної звірки позивача від 25.11.2011 р. № 334/2300/13749739.

Крім того, всупереч п.73.5 ст.73 ПК України та п.7 Порядку результати зустрічної звірки оформлені відповідачем актом зустрічної звірки, а не відповідною довідкою.

Таким чином, відповідачем допущені чисельні порушення при проведенні зустрічної звірки позивача з ПП ВКФ «Украгропродукт», та оформленні результатів даної звірки, в т. ч. і стосовно винесення спірного податкового повідомлення-рішення, прийняття якого в силу приписів п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України можливе лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідач, не заперечуючи проти вищенаведених порушень порядку проведення зустрічної звірки позивача, посилається лише на нікчемність правочинів, вчинених Товариством з ПП ВКФ «Украгропродукт» (договори купівлі-продажу, а. с.14, 15), що обґрунтовує даними перевірки ПП ВКФ «Украгропродукт» щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року (акт Світловодської ОДПІ від 21.07.2011 р. №119/1600/24715910, а. с.203-227).

Даною перевіркою встановлено, крім іншого, що загальна чисельність працюючих у ПП ВКФ «Украгропродукт» за 4 квартал 2010 року становить 0 осіб, відсутність основних засобів у ПП ВКФ «Украгропродукт» (транспортних засобів, власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійснені фінансово-господарської діяльності), фактичне місцезнаходження ПП ВКФ «Украгропродукт» не встановлено, на підставі чого податковим органом зроблено висновок, що вказане підприємство має ознаки фіктивності.

Виконання договорів з ПП ВКФ «Украгропродукт» підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи: договори, накладні, податкові накладні, акт звірки взаєморозрахунків (а. с.14-29).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також положеннями абз.1 п.138.2. ст.138 ПК України, що набрав чинності 01.01.2011р., витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Доводи ж скаржника про встановлену відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагента позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог судом першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ від 07 грудня 2011 р. № 0001262300, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 18636 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4659 грн.

Таким чином, на думку судової колегії доводи апеляційної скарги є надуманими, не підтвердженими належними доказами, тому вони не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-1762/12 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-1762/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко