Рішення № 33462752, 12.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-796//10923 Головуючий у 1 інстанції - Гуменюк А.І.

2013 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- ГаращенкаД.Р.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» Куриляк НаталіїГероніївни та позивача ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну дати та формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м Києва від 22 лютого 2013 року позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну дати та формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 129-ОС від 21 серпня 2012 року про звільнення із 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (код ЄДРПОУ 37859096, м. Київ, вулиця Вікентія Хвойки, 21, офіс 214) на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю « Український лізинговий фонд» Куриляк Наталія Героніїва подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 лютого 2013 року скасувати в частині визнання незаконним та скасування наказу начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 129-ОС від 21 серпня 2012 року про звільнення із 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

Зазначала, що висновок суду першої інстанції про незаконність вказаного наказу з підстав підписання його неповноважною особою є помилковим, оскільки питання пов»язані з діяльністю трудового колективу відносяться до компетенції директора, а п. 14.5.8. Статуту ТОВ « Український лізинговий фонд» передбачена можливість видання директором довіреності від імені товариства відповідно до протоколу № 30/07-22 від 30.07.2012 року, яким директору надано право видавати керівникам структурних підрозділів товариства довіреності , в тому числі, з наданням права підпису кадрових документів. Скориставшись цим правом, 20.08.2012 року директор видав довіреність з правом підпису всіх документів, в тому числі і кадрових документів, начальнику служби внутрішнього аудиту та контролю Бабко О.В.

Не погодився з рішенням суду в частині відмови в позові і позивач ОСОБА_4, просив його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в порушенні вимог процесуального права судом першої інстанції не було задоволено його клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які безпосередньо приймали участь в його незаконному звільненні. Відмовляючи в задоволенні його позову, суд першої інстанції не врахував, що звільняючи його за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку зі скороченням штату працівників, відповідач не запропонував йому наявні вакантні посади та що в період його звільнення відповідач здійснював прийняття на роботу інших працівників. Суд повністю проігнорував інформацію про створення посад в численних регіональних підрозділах відповідача, на які приймались особи з окладом більшим, ніж пропонувалось позивачу. Неповне з»ясування обставин справи та ненадання оцінки наявним доказам призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « Український лізинговий фонд» Куриляк Наталія Героніївна повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_4 заперечувала посилаючись на їх безпідставність.

Позивач ОСОБА_4 також підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника відповідача заперечував посилаючись на те, що вони є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « Український лізинговий фонд» Куриляк НаталіїГероніївни підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 9 від 30 листопада 2011 року, з 01 грудня 2011 року, у зв'язку з розвитком Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» та з метою більш чіткого вирішення питань організації праці, було створено, як самостійні структурні підрозділи: юридичне управління з підпорядкуванням директору; управління ризиками та служба внутрішнього аудиту і контролю.

Згідно з наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 10 від 30 листопада 2011 року, у зв'язку зі створенням нових структурних підрозділів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», з 01 грудня 2011 року до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» введено посаду начальника юридичного управління у кількості 1 штатної одиниці з посадовим окладом 19 675 грн.

Крім того, відповідно до наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 15 від 30 грудня 2011 року, начальнику юридичного управління, встановлювався оклад у розмірі 19 685 грн. із 01 січня 2012 року (а.с. 69).

Згідно наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 7-ОС від 01 грудня 2011 року, ОСОБА_4 був прийнятий на посаду начальника юридичного управління з 01 грудня 2011 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом .

Відповідно до ст. 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», єдиним його учасником є юридична особа Пасторік Інвестмент Лімітед.

За змістом підпункту 13.1.8. пункту 13 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», до виключної компетенції зборів учасників товариства належить затвердження правил, процедур та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства.

Крім того, згідно підпункту 13.6. пункту 13 Статуту, питання, віднесені до виключної компетенції зборів учасників товариства не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу і директору товариства.

Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» від 07 червня 2012 року, за участю єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» юридичної особи Пасторік Інвестмент Лімітед та запрошеного директора Бабка О.В., було прийнято рішення про виведення із організаційної структури Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» із 14 серпня 2012 року структурного підрозділу - юридичного управління та проведення всіх дій згідно чинного законодавства України щодо скорочення штату юридичного управління .

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 49 від 07 червня 2012 року «Про внесення змін до штатного розпису», на виконання рішення засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», зазначеного у протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 07/06-22 від 07 червня 2012 року, з 14 серпня 2012 року скорочено та виведено зі штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» посаду начальника юридичного управління у кількості 1 штатної одиниці з посадовим окладом 19 685 грн. на місяць (а.с. 73).

За новим штатним розписом посаду начальника юридичного управління не передбачено, тобто, посада позивача була скорочена.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 129-ОС від 21 серпня 2012 рок, ОСОБА_4 було звільнено з посади начальника юридичного управління з 21 серпня 2012 року у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України. Підставою звільнення є: наказ № 49 від 07 червня 2012 року (а.с. 11).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд 1-ї інстанції посилався на те, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог закону.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції є законними та обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст..49-2 Кодексу Законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважене право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 50 від 07 червня 2012 року «Про попередження про звільнення», ОСОБА_4 підлягав попередженню про його звільнення із 13 серпня 2012 року за пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку начальника юридичного управління та до його відома доводилося, що на момент підписання цього наказу, вакантні посади у штатному розписі відповідача відсутні

Як вбачається із досліджених доказів, позивач був ознайомлений із попередженням про майбутнє звільнення та про відсутність вакансій у штатному розписі відповідача 07 червня 2012 року (а.с. 10).

Відповідно до вимог ч.З ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом звертається за допомогою до держаної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно повідомлення від 12 червня 2012 року, позивачеві була запропонована вакантна посада менеджера (управителя) зі збуту відділу продаж центрального офісу з посадовим окладом 4 275 грн., від переведення на яку позивач відмовився (а.с. 9).

В період з 13 серпня 2012 року по 20 серпня 2012 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності (а.с. 12) та був звільнений 21 серпня 2012 року по виходу на роботу після лікування.

22 серпня 2012 року відповідачем був поданий звіт про фактичне вивільнення працівників до Оболонського районного центру зайнятості, згідно якого було повідомлено про звільнення із 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» .

За змістом пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, за змістом частин 1 та 8 статті 43 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної організації, членом якої є працівник.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» відбулося скорочення штату працівників. Позивач персонально був повідомлений про наступне вивільнення із дотриманням строків, передбачених діючим законодавством. При звільненні позивачеві була запропонована наявна у відповідача вакансія, від зайняття якої позивач відмовився. Звільнення позивача відбулося без узгодження із виборним органом первинної профспілкової організації, оскільки у відповідача вона відсутня, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що звільнення ОСОБА_4 за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку зі скороченням штату працівників, відбулося з дотриманням вимог ст.ст. 40,43, 49-2 КЗпП України та обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог про зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що при звільненні йому не були запропоновані всі вакантні посади, які були наявні у відповідача та що його позбавили права на переважне залишення на роботі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на період виникнення спірних правовідносин, до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» були введені посади, відповідно, менеджер (управитель) зі збуту у відділ продаж центрального офісу, від зайняття якої позивач відмовився, радник директора, бухгалтер. За інформацією представника відповідача, дві останні вакансії позивачеві не пропонувалися, оскільки він не відповідав кваліфікаційним вимогам для їх зайняття, що не заперечувалося самим позивачем. Крім того, у матеріалах справи містяться копії наказів відповідача щодо введення до штатного розпису посад з меншим посадовим окладом, ніж посада, яка пропонувалася позивачеві і від зайняття якої він відмовився.

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апеляційної скарги позивача про те, що він мав переважне право залишення на роботі, оскільки таке право враховується у випадку звільнення за скороченням штату в межах однорідних професій і посад. Позивач же був звільнений за скороченням штату з посади начальника юридичного управління, яка була одна в штатному розпису відповідача.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги позивача про те, що проведення остаточного розрахунку при його звільненні було здійснено відповідачем з порушенням діючого законодавства, оскільки, відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. При звільненні позивача, йому в день звільнення 21 серпня 2012 року були виплачені всі належні суми, а кошти, які позивач отримав 28 серпня 2012 року, тобто, після звільнення, були перераховані Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з тим, що позивач в період із 13 серпня 2012 року і по 20 серпня 2012 року, включно, знаходився на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до вимог ст.. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки звільнення позивача було проведено відповідачем з дотриманням вимог закону і права позивача порушені не були, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні з відповідача на його користь моральної шкоди.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об»єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та прийшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про про зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 129-ОС від 21 серпня 2012 року про звільнення із 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України, оскільки такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні доказам.

Так, задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції посилався на те, що в порушення умов Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» та рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» від ЗО липня 2012 року, при видачі довіреності на ім'я Бабка Олега Васильовича, директор видав її від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», а не від свого імені, як його було уповноважено рішенням загальних зборів учасників. Крім того, у довіреності відсутнє посилання на вказане рішення загальних зборів учасників, а є лише посилання на умови Статуту, яким безпосередньо видача такої довіреності не передбачена. Вважає, що наказ про звільнення позивача виданий неуповноваженою особою, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

З досліджених судом доказів вбачається, що наказ ТОВ « Український лізинговий фонд» про звільнення ОСОБА_4 підписаний начальником служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» Бабко О.В., якого рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» від 19 березня 2012 року, було призначено виконуючим обов'язки директора товариства з правом першого підпису на всіх банківських документах, з правом підпису будь- яких документів та/або договорів від імені товариства, з правом представляти товариство тощо з 19 березня 2012 року. Крім того, на підставі поданої Бабко О.В. заяви, останнього було призначено на посаду директора товариства в період із 21 квітня 2012 року і по 01 липня 2012 року (а.с. 117- 119).

Згідно з наказом в.о. директора Бабка О.В. № 43-ОС від 20 квітня 2012 року, останній переведений з посади начальника служби внутрішнього аудиту і контролю на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» з 23 квітня 2012 року строком до 01 липня 2012 року, та з 01 липня 2012 року переведений на раніше займану посаду начальника служби внутрішнього аудиту і контролю (а.с. 100).

Згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» від 30 липня 2012 року, з метою оптимізації поточної діяльності товариства, директору товариства надано право видавати керівникам структурних підрозділів товариства довіреності з наданням права підпису фінансово-господарських, кадрових та будь-яких інших документів, необхідних для проведення господарської діяльності від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» .

Як вбачається із матеріалів справи, згідно довіреності від 20 серпня 2012 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» в особі директора Флорчака Кшиштофа Яна, який діє на підставі Статуту, цією довіреністю він уповноважив начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» Бабка Олега Васильовича здійснювати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» наступні дії: представляти інтереси довірителя у взаємовідносинах довірителя (Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд») і його співробітників, які виникають із норм трудового законодавства. Для виконання цієї довіреності повіреному надається право підписувати будь-які документи, пов'язані з трудовими правовідносинами, що існують у довірителя, в тому числі, але не виключно, накази по особовому складу, накази з загальної діяльності, трудові книжки, тощо. (а.с. 154).

На підставі вказаної довіреності 21.08.2012 року уповноважена особа начальник служби внутрішнього аудиту і контролю ТОВ « Український лізинговий фонд» Бабко О.В. підписав наказ № 129-ОС про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління у зв»язку з скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, а тому висновок суду першої інстанції про незаконність вказаного наказу у зв»язку з його підписанням неповноважною особою, є помилковим. .

Не відповідає вимогам закону і рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу № 129-ОС про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління у зв»язку з скороченням штату працівників, оскільки накази по прийом та звільнення з роботи видає роботодавець, а суд вирішує питання щодо законності наказу про звільнення працівника.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» є обґрунтованими, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 лютого 2013 року в частині визнання незаконним та скасування наказу начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 129-ОС від 21 серпня 2012 року про звільнення із 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про визнання незаконним та скасування наказу № 129-ОС від 21 серпня 2012 року про звільнення із 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « Український лізинговий фонд» Куриляк НаталіїГероніївни задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 лютого 2013 року в частині визнання незаконним та скасування наказу начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 129-ОС від 21 серпня 2012 року про звільнення із 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про визнання незаконним та скасування наказу № 129-ОС від 21 серпня 2012 року про звільнення з 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 з посади начальника юридичного управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» відмовити..

В іншій частині рішення суду залишити без зміни

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: