Рішення № 33462769, 12.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22 -10991 Головуючий у 1 - й інстанції: Галась І.А.

2013 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання договору, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року в розмірі 6 634 057,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в задоволенні зустрічних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в сумі 3219 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 634 057,53 грн. змінити та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 407 926,20 грн. Також, просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року в частині відмови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в задоволенні зустрічних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Вказує на те, що відповідачем через канцелярію Деснянського районного суду м. Києва було подано заяву про застосування строків позовної давності відносно позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та нарахованої банком пені. Проте, судом 1-ї інстанції під час розгляду даної справи та ухваленні оскаржуваного рішення вказану заяву було проігноровано і строк позовної давності не застосовано, а тому порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що з урахуванням строків позовної давності заборгованість ОСОБА_3 перед банком має становити всього 3 407 926,20 грн. Суд 1-ї інстанції також допустив порушення в частині стягнення грошових коштів за кредитним договором, обов'язок щодо повернення яких настає в майбутньому, оскільки в силу кредитного договору ОСОБА_3 наділений правом та обов'язком повертати кредитні кошти до 06.08.2027 р. Крім того, зазначає, що позовні вимоги щодо повернення основної заборгованості за кредитним договором є взаємопов'язаними з вимогами про розірвання кредитного договору, однак суд 1-ї інстанції не взяв до уваги даного факту, та в порушенні норм матеріального права безпідставно відмовив в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору.

В судовому засіданні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Бойко Юрій Миколайович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилалась на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №15-07Ид/39,відповідно до умов якого, ОСОБА_3 було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 270 400 доларів США зі сплатою 11,4 % річних і погашенням згідно умов вказаного договору. Кредит був отриманий для придбання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, та земельної ділянки площею 0,1196 га. Строк дії договору до 06 серпня 2027 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №15-07Ид/39, 07 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 зобов'язується перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 серпня 2007 року.

07 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору, передає в заставу іпотекодержателю земельну ділянку площею 0,1196 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

07 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору, передає в заставу іпотекодержателю будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1196 га.

Цього ж дня, 07.08.2007 р. ОСОБА_3 було отримано кредит в сумі 270 400 доларів США, що підтверджується заявою на отримання кредиту та видатковим касовим ордером.

22 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 серпня 2007 року, яким п.3.2, 3.6, 3.7, 4.3, 4.7 та 7.8 кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 серпня 2007 року викладено в новій редакції.

20 липня 2009 року Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» на адресу ОСОБА_3 було надіслано лист-попередження з проханням погасити заборгованість перед банком і надалі дотримуватися графіку погашення платежів.

07 липня 2012 року Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», на адресу ОСОБА_3 було надіслано повідомлення про усунення порушень умов кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 серпня 2007 року.

Оскільки ОСОБА_3 свої обов'язки за кредитним договором належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 серпня 2007 року на загальну суму 9 961 977 грн. 74 коп. в тому числі: заборгованість за основним боргом в сумі 266 643,58 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 131 282,13 грн.; заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 141 486,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 130 898,16 грн.; заборгованість по нарахованій щомісячній комісії 109 696,95 грн.; заборгованість по нені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в сумі 6 590 100 грн.23 коп.

Під час розгляду вказаної справи Деснянським районним судом м. Києва ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 серпня 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та стягуючи солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року в розмірі 6 634 057,53 грн. суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги в даній частині підтверджені належними та допустимими доказами, а тому наявні всі правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до ст.213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Перелік вимог до змісту рішення суду наведені у ст.215 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором не відповідає вказаним вимогам закону, оскільки суд 1-ї інстанції у порушення вимог ст.ст.214,215 ЦПК України не навів розрахунку визначеної ним заборгованості, яку стягнув солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, частково задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та не вказав мотивів з яких він прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року в розмірі 6 634 057,53 грн. та не вказав причини не застосування до позовних вимог про стягнення пені стоків позовної давності на підставі поданої відповідачем заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року в розмірі 6634057,53 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Пунктом 2 додаткового договору від 22 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 серпня 2007 року, відповідно до умов якого, зокрема, позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси до 06.08.20207 р. Щомісячно, в термін з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за місяцем користування кредитними ресурсами, здійснювати погашення заборгованості по кредитним ресурсам у складі щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 2 900,83 долари США. В складі ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами.

Позичальник щомісяця, в строк з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за місяцем користування кредитними ресурсами, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 2594,49 грн.

Проте, ОСОБА_3 свої обов'язки за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості по кредитному договору.

Згідно вимог ст.554 Цивільного Кодексу України, в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Станом на 10 грудня 2012 року заборгованості за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року становить: за основним боргом в сумі 266 643,58 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 131 282,13 грн.; по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 141 486,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 130 898,16 грн.; заборгованість по нарахованій щомісячній комісії в сумі 109 696,95 грн.

Вказану заборгованість на вимогу банку відповідач не погашає, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року за основним боргом в сумі 266 643,58 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 131 282,13 грн.; по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 141 486,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 130 898,16 грн.; заборгованість по нарахованій щомісячній комісії в сумі 109 696,95 грн.

Поряд з цим, згідно з ч.2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» просить стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу за період з 11.09.2008 р. по 19.11.2012 р. в розмірі 1 057 787,56 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі за період з 04.01.2008 р. по 09.07.2012 р. в розмірі 5 143 634,19 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії за період з 04.01.2008 р. по 30.09.2011 р. в розмірі 388 678,48 грн. З матеріалів справи не вбачається, що банком здійснювалося подальше нарахування пені.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2013 року ОСОБА_3 до Деснянського районного суду м. Києва було подано заяву про застосування строків позовної давності, зокрема, і до вимог про стягнення пені.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по пені необхідно застосувати строк позовної давності встановлений ч.2 ст.258 ЦК України.

Враховуючи положення ст.11 ЦПК України та те, що позивач звернувся до суду 22 січня 2013 року, то колегія суддів вважає, що солідарному стягненню з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає заборгованість по пені на загальну суму 1 597 703,35 грн., в тому числі: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу за період з 30.01.2012 р. по 19.11.2012 р. в розмірі 384 840,45 грн. та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі за період з 30.01.2012 р. по 09.07.2012 р. в розмірі 1 212 862,90 грн.

Доводи апелянта про те, що до позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, заборгованості по сплаті відсотків підлягає застосуванню трирічний строк позовної давності, колегія суддів необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з умов кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту сторони визначили до 06 серпня 2027 року. Оскільки строк позовної давності до основної вимоги не сплив, то і відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності встановленого ст.257 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що вимоги банку про стягнення всієї заборгованості по кредитному договору є передчасними, оскільки термін дії кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року встановлено до 06 серпня 2027 року, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Пунктом 3.4 кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року встановлено перелік підстав за наявності яких банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки, зокрема, у разі несвоєчасного або в неповному обсязі здійснення зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів і комісійної винагороди.

Оскільки ОСОБА_3 порушено умови кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року в частині своєчасного повернення сум кредиту, то Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» мало всі правові підстави вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року в розмірі 6634057,53 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року за основним боргом в сумі 266 643,58 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 131 282,13 грн.; по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 141 486,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 130 898,16 грн.; заборгованість по нарахованій щомісячній комісії в сумі 109 696,95 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу за період з 30.01.2012 р. по 19.11.2012 р. в розмірі 384 840,45 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі за період з 30.01.2012 р. по 09.07.2012 р. в розмірі 1 212 862,90 грн., всього на загальну суму 4 969 580,59 грн.

Відмовляючи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в задоволенні зустрічних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року суд 1-ї інстанції посилався на те, що наведені в зустрічній позовній заяві обставини не є підставою для розірвання кредитного договор.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду 1-ї інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

У силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту оспорюваного кредитного договору, у ньому передбачено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи на момент отримання коштів сторони визначили для себе правила подальшої поведінки.

За правилами встановленими ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст..652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний

за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не

випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або

уклали б його на інших умовах.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а частинами 1, 4 ст.60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів щодо істотного порушення Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» умов кредитного договору №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року, як і не надано будь-яких доказів того, що обставин укладення спірного кредитного договору змінилися настільки, що,

якби позивач міг їх передбачити, то він не уклав б кредитний договір або

уклав би його на інших умовах.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги щодо повернення основної заборгованості за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року є взаємопов'язаними з вимогами про розірвання даного кредитного договору колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судом обґрунтовано стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3219 грн. оскільки вони підтверджені належними доказами.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року в розмірі 6 634 057,53 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) заборгованість за кредитним договором №15-07Ид/39 від 07 червня 2007 року на загальну суму 4 969 580,59 грн., в тому числі: за основним боргом в сумі 266 643,58 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 131 282,13 грн.; по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 141 486,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 130 898,16 грн.; заборгованість по нарахованій щомісячній комісії в сумі 109 696,95 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу за період з 30.01.2012 р. по 19.11.2012 р. в розмірі 384 840,45 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по нарахованим відсоткам за період з 30.01.2012 р. по 09.07.2012 р. в розмірі 1 212 862,90 грн.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: