Рішення № 33462727, 10.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9809/13 Головуючий в 1 інстанції - Захарчук С.С.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Мившук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Акціонерний комерційний банк Київ»на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2013 року в справі за позовом ПАТ «АКБ Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, який неодноразово уточнював та доповнював та в остаточних позовних вимогах просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 87 від 07 липня 2006 року в сумі 2 224 525 доларів США 37 центів, яка складається з поточної заборгованості за кредитом 1 309 040 дол. США 33 центи., заборгованості за простроченими відсотками 687 542 дол. США 71 цент, 15 062 дол. США 93 центи поточна заборгованість за відсотками, та 212 879 дол. США 40 центів пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Відповідач звернувся до суду з зустрічними вимогами, про визнання правочину недійсним, з посиланням на те, що було відсутнє його волевиявлення на отримання кредиту під 14% річних, правочин не був укладений в письмовій формі, щодо цих умов кредитування.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2013 року в задоволенні основного та зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, представник банку подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову банку про стягнення заборгованості, та відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним.

Скаргу обґрунтовував тим, що висновок суду про не укладення кредитного договору є хибним, не відповідає вимогам Закону, та встановленим судом обставинам, так як сторони досягнули згоди, щодо всіх істотних умов договору. Суд не врахував, що відповідач не заперечував отримання кредиту, а також наявність заборгованості. Суду були надані письмові докази на підтвердження того, що відповідач виконував умови договору, щодо повернення кредиту , виходячи з розрахунку 14%, а також писав на адресу позивача листа з проханням зменшити відсотки з 14 до 8 %, а тому доводи останнього, щодо відсутності його волевиявлення на отримання кредиту під 14 % є недоведеними.

В судовому засіданні апеляційного суду м. Києва представники банку доводи скарги підтримали.

Представник відповідача проти доводів скарги заперечував.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що відповідачу були надані в кредит кошти в сумі 395000доларів США 00 центів на строк з 07 липня 2006 року до 06 липня 2016 року зі сплатою 14% річних для фінансування будівництва квартири АДРЕСА_1. В подальшому шляхом укладення додаткових договорів від 31 травня 2007 року, від 05 липня 2007 року та від 25 жовтня 2007 року публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» було збільшено суму наданого відповідачу кредиту до 1309040доларів США 33 центи. Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів не заперечувався його представниками в судовому засіданні і крім того він підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с.20, 21, 153-160, 246-249, том 2, а.с.37-48, 84-87.

Кредитні кошти повернуті не були, а тому станом на 30 січня 2013 року виникла заборгованість в сумі 2 224 525 (два мільйони двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять) дол. США 37 центів, з яких:

1 309 040 (один мільйон триста дев'ять тисяч сорок) дол. США 33 центи - поточна заборгованість за кредитом;

687 542 (шістсот вісімдесят сім тисяч п'ятсот сорок два) дол. США 71 цент заборгованість по простроченим відсоткам;

15 062 (п'ятнадцять тисяч шістдесят два) дол. США 93 центи - поточна заборгованість по відсоткам;

212 879 (двісті дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) дол. США 40 центів - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Відмовляючи в задоволенні позову банку, суд першої інстанції, виходив з того, що кредитний договір на підставі , якого позивач звернувся до суду з позовом є неукладеним.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, так як вказаний висновок не відповідає вимогам закону та встановленим обставинам.

Відповідно до п.п. 1,6 висновку експертів від 27 грудня 2012 року, перша, четверта та друга, третя сторінки договору про надання кредиту від 07 липня 2006 року з графіком погашення кредиту виготовлені неодночасно, тобто мала місце заміна цих сторінок. Встановити, чи виконані підписи відповідачем на другій та третій сторінці договору не виявилось можливим.

Посилаючись на вказаний висновок суд встановив, що сторони не уклали договір та не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору .

Колегія суддів з цим погодитись не може, тому, що відповідач не оспорював факт отримання кредиту. Неможливість експертами встановити належність підпису відповідачу на двох сторінках договору, не свідчить про те, що останній не підписував кредитний договір та не погоджувався на його умови під час його укладення.

Відповідачем суду не був наданий його екземпляр договору, відповідно до якого б, останній отримав кредит на інших умовах, ніж ті, що зазначені в договорі.

Відповідач , заперечуючи проти позову, зазначав, що він не надавав згоду банку на виплату відсотків в розмірі 14%.

Проте з тексту договору вбачається, що розмір відсотків за користування кредитом зазначений на першій сторінці договору і експерти підтвердили, що на вказаній сторінці підпис належить відповідачу. Також, суд не врахував заяви відповідача від 06 січня 2010 року та від 12 травня 2011 року, в яких той просив банк переглянути в сторону зменшення відсоткову ставку 14% .(т.1 а.с. 140-143, 204,205)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд безпідставно не звернув увагу, що факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується висновком експертів № 6594/12-33 - 6597/12-33, в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник» в нижній правій частині на першій сторінці, проти прізвища «ОСОБА_1 в договорі 87 від 07.07.2006 року та підпис, що міститься нижче графи «Позичальник» проти прізвища: «ОСОБА_1 в графіку погашення кредиту згідно з вищевказаним договором виконані відповідачем.

Не надав також суд належної оцінки і заявам на отримання кредиту від 04 та 07 липня, 09 серпня 2006 року, 29 травня, 03 липня та 24 жовтня 2007 року, які також підписані відповідачем. Суд безпідставно не звернув увагу на укладення відповідачем договору іпотеки в забезпечення виконання умов кредитного договору, не врахував, що відповідач укладав чотири додаткові договори, про збільшення суми кредиту, підпис на яких та факт отримання грошей за цими угодами не оспорював. Наявність вказаних обставин та вищезазначені письмові докази спростовують висновок суду першої інстанції про недосягнення сторонами домовленостей за всіма істотними умовами договору про надання кредиту.

Так, як договір кредиту є реальним договором і за ним були передані гроші, висновок суду про його не укладення не відповідає ні вимогам закону, ні наявним в справі доказам.

Враховуючи, що відповідачем не був наданий суду свій розрахунок заборгованості , та враховуючи, що розмір відсотків за користування кредитом 14 % , був погоджений між сторонами, так як він зазначений на першій сторінці договору, яка підписана відповідачем, колегія вважає за можливе задовольнити позовні вимоги банку, за складеним ним розрахунком.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що ні відповідач , ні його представники не навели конкретні доводи, окрім непогодження відсотків, щодо неправильності проведеного розрахунку заборгованості, не надали суду квитанцій про оплату кредиту, які не були враховані, або не зазначили будь-яких інших конкретних доводів, які б могли бути враховані при визначенні розміру заборгованості.

З вказаного розрахунку вбачається, що пеня позивачем нарахована за період з 29 січня 2012 року до 30 січня 2013 року, за один рік за порушення строків виплати відсотків по кредиту, відповідно до п. 5.1 кредитного договору.

Доводи відповідача про те, що положення договору про право банку нараховувати пеню, містяться на 3 сторінці договору, щодо яких експертам не вдалося встановити належність на них підпису відповідачу, а також, що вказані сторінки виготовлені не одночасно з графіком погашення, колегія суддів не приймає, тому, що вказані обставини не свідчать про те, що відповідач підписав інший кредитний договір в якому умови про штрафні санкції були відсутні.

Посилання суду на те, що право на дострокове погашення кредиту також було передбачено на 2 та 3 сторінках договору, не свідчить про те, що у позивача не виникло право на дострокове стягнення кредиту.

Як було встановлено судом і не заперечувалось сторонами, останній платіж по кредиту був здійснений 13 травня 2011 року , що свідчить про те, що порушення графіку погашення заборгованості мало місце, а тому право на дострокове стягнення всієї суми боргу у позивача виникло на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія вважає , що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 30 січня 2013 року в сумі 2 224 525 доларів США 37 центів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені судові витрати в сумі 1820 грн.(квитанції на а.с.1,2, т.1)

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним рішення не оскаржене, а тому виходячи з положень ст. 303 ЦПК України не переглядалось апеляційним судом .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «АКБ Київ» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову АКБ «Київ» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мукачево, Закарпатської обл., місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, п/р 373970004980 в ПАТ «АКБ «КИЇВ», МФО 322498, ЄДРПОУ 14371869) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 224 525 (два мільйони двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять) дол. США 37 центів, з яких:

1 309 040 (один мільйон триста дев'ять тисяч сорок) дол. США 33 центи - поточна заборгованість за кредитом;

687 542 (шістсот вісімдесят сім тисяч п'ятсот сорок два) дол. США 71 цент заборгованість за простроченими відсотками;

15 062 (п'ятнадцять тисяч шістдесят два) дол. США 93 центи - поточна заборгованість по відсоткам;

212 879 (двісті дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) дол. США 40 центів - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» судові витрати у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

В решті рішення залишити без змін .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: