Рішення № 33461340, 11.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Ступін І.М. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Мальованого Ю.М., Канурної О.Д.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою позивачів на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 пред'явили у суд позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 27 листопада 2006 року, яка сталася з вини відповідача.

Позивачі з урахуванням уточнення позовних вимог просили стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 12243 грн. 19 коп., а також на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з оплатою послуг експерта, у сумі 350 грн.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року поновлено ОСОБА_1, ОСОБА_2 строк звернення до суду; позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, позивачі звернулися до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянти зазначають, що зробивши висновок про вину ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, суд не зазначив доказів на підтвердження таких мотивів. Суд на порушення вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України не врахував постанови судів по справам про адміністративні порушення відносно ОСОБА_2 та відповідача. Судом дана неправильна правова оцінка висновку автотехнічної експертизи та необґрунтовано відмовлено у стягненні витрат на проведення експертизи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 просили відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржене рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом установлено, що 27 листопада 2006 року на виїзді з с. Костянтинівка в напрямку м. Вугледар сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2102 реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1 та яким керував на відповідній правовій підставі ОСОБА_2, та автомобіля ВАЗ-2108 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3

Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Вугледарського міського суду Донецької області від 26 січня 2007 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2008 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Даною постановою встановлено, що вина ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді 27 листопада 2006 року підтверджується матеріалами справи.

Згідно з поясненнями відповідача, постанова суду ним не оскаржена.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч. 4 ст. 61 ЦПК України).

Проте суд першої інстанції, з'ясовуючи механізм дорожньо-транспортної пригоди та зробивши висновок про відсутність вини ОСОБА_3 у ДТП, залишив поза увагою зазначені обставини справи та вимоги закону.

Відтак висновок суду про відсутність вини ОСОБА_3 у ДТП не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 до винесення судом першої інстанції зробив заяву про застосування позовної давності.

Ураховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 27 листопада 2006 року, про порушення свого права (завдання шкоди пошкодженням транспортного засобу) позивачі довідалися того ж дня, з позовом про відшкодування матеріальної шкоди звернулись до суду 25 травня 2011 року, тобто з пропуском позовної давності, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі.

Колегія суддів не визнає поважними причини пропущення позовної давності, зазначені позивачами у заяві про поновлення строку (ас. 3), а саме: звернення ОСОБА_2 до суду з вимогою про захист порушеного права у серпні 2009 року та залишення позовної заяви без розгляду.

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, згідно з ч. 1 ст. 265 ЦК України. Інших поважних причин, які перешкоджали позивачам звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не зазначили.

З урахуванням наведеного апеляційний суд скасовує оскаржене рішення і відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді