Ухвала суду № 33458766, 21.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Кузнецов Р.О.

Доповідач Янчук Т.О.

Категорія 26

У х в а л а

Іменем України

21 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Лісового О.О.

суддів: Кіянової С.В.,Янчук Т.О.

при секретарі Трибраті О.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 10 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївка Донецької області , державного підприємства « Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 10 квітня 2013 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі М,Макіївка Донецької області на користь ОСОБА_1 . на відшкодування моральної шкоди стягнуто 4 500гривень. З державного підприємства « Донецька вугільна енергетична компанія» на користь позивача стягнуто 7500 грн., стягнуто з державного підприємства « Донецька вугільна енергетична компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 95,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають доказам по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 11.06.2003 року по 25.04.2006 рік працював на «Шахта ім.Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» підземним гірноробочим. Під час виконання трудових обов"язків отримав травму, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 30.01.2004 року. Висновком МСЕК від 12.10.2004 року йому вперше в зв'язку із зазначеною виробничою травмою встановлена стійка втрата працездатності 15%. Висновком МСЕК від 22.03.2006 року позивачу було встановлено стійку втрату працездатності 40%, із них 25% вперше у зв'язку з виробничою травмою від 29.10.2005 року , 15% повторно - у зв'язку з травмою від 26.01.2004 року.. Суд стягнув на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на відшкодування моральної шкоди 4 500 гривень. З державного підприємства ««Донецька вугільна енергетична компанія» на користь позивача стягнуто 7 500 грн., при цьому вважав, що саме відповідачі повинні відшкодувати позивачу заподіяну моральну шкоду, виходячи з періодів встановлення вперше втрати працездатності.

В судовому засіданні представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник державного підприємства ««Донецька вугільна енергетична компанія» в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, доводи представників відповідачів , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємстві по видобутку вугілля, в зв'язку із шкідливими та небезпечними умовами праці отримав професійні травми. Висновком МСЕК від 12.10.2004 року йому вперше в зв'язку із виробничою травмою , встановлена стійка втрата працездатності 15 %. Висновком МСЕК від 22.03.2006 року позивачу було встановлено стійку втрату працездатності 40 %, із них 25 % вперше у зв'язку з виробничою травмою від 29.10.2005 року , 15% повторно ..

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з часу встановлення вперше йому МСЕК стійкої втрати працездатності, діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов"язок Фонду та підприємства сплатити моральну шкоду потерпілому .

Доводи апеляційної скарги Фонду щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права неспроможні. Положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та змін до Закону, передбачали обов"язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності 12.10.2004 року в зв'язку із виробничою травмою , що випливає з довідки МСЕК, таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", так і Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та внесення змін до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

Норми Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов"язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в державному підприємстві " Донецька вугільна енергетична компанія» відповідачем не спростовані.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Підприємством не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Визначений судом розмір моральної шкоди відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір моральної шкоди визначений судом на підставі здобутих по справі доказів, доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду не спростовують, підстав для її задоволення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ,313-315 ЦПК України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: