Головуючий у 1-ій інстанції Топузова Н.М.
Суддя-доповідач Попова С.А.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.,
суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,
при секретарі Бєльченко Б.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до Приватного підприємства «Тамак», ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2012 року ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 30.01.2006р. між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є позивач, та ПП «Тамак» був укладений кредитний договір № 1, за умовами якого, позичальник отримав кредит у розмірі 200000грн. з процентною ставкою за строковою заборгованістю 19% річних, за простроченою заборгованістю 24% річних, з кінцевим терміном повернення 29.01.2007р. Між банком і ПП «Тамак» 08.04.2008р. укладено додаткову угоду № 4к до кредитного договору, за якою, підприємству надано кредит у розмірі 729000грн. з процентною ставкою за строковою заборгованістю 17,5%, за простроченою заборгованістю 22,5%, з кінцевим строком повернення кредиту 28.12.2009р. На забезпечення зобов'язань за кредитним договором 30.01.2006р. між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 1/1, предметом якого є належний на праві власності іпотекодавцю будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1393га за адресою цього ж домоволодіння - вартість предмета іпотеки за згодою сторін складає 1240347грн. В результаті невиконання ПП «Тамак» своїх кредитних зобов'язань виникла заборгованість, що станом на 02.10.2012р. складає 1273592,21грн. Вимога-претензія банку в позасудовому порядку погасити борг не виконана, тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ПП «Тамак» перед ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1 від 30 січня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_3 на праві власності - нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, площею 0,1393га, шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання з розподілом судових витрат.
Ухвалою цього ж суду від 13 травня 2013 року заява представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про скасування заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову банку відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка підтримала доводи скарги, заперечення проти скарги представника банку - ОСОБА_5, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивачки ОСОБА_3 і її другого представника ОСОБА_6, представника ПП "Тамак", перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, 30.01.2006р. між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ПП «Тамак» укладено кредитний договір № 1, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 200000грн. зі строком повернення 29.01.2007р., сплатою відсотків за користування кредитом за строковою заборгованістю 19%, відсотків за безпідставне користування кредитом за простроченою заборгованістю 24%. За укладеною між сторонами додатковою угодою № 4к від 08.04.2008р., розмір наданого позичальнику кредиту збільшений до 729000грн., строк повернення кредиту подовжений до 28.12.2009 року, змінено в сторону зменшення процентні ставки за користування кредитом в розмірі 17,5%, за безпідставне користування кредитом за простроченою заборгованістю 22,5%.
Згідно іпотечного договору № 1/1 від 13.01.2006р., укладеного між банком та ОСОБА_3, іпотекодавець передала в іпотеку банку належний на праві власності об'єкт нерухомого майна: АДРЕСА_1, загальною площею 190,6кв.м.; іпотека поширюється на належну іпотекодавцю земельну ділянку, або її частину, площа якої складає 1200кв.м., на якій розташовано предмет іпотеки і яка необхідна для його використання за цільовим призначенням. Вартість предмета іпотеки за згодою сторін складає 415601грн. За додатковою угодою № 1 від 29.01.2007р. до іпотечного договору № 1/1 від 30.01.2006р. у п. 2.3 іпотечного договору внесено зміни щодо повернення іпотекодержателю основної суми боргу 200000грн. в строк до 28.01.2009р. Договором про внесення змін № 2 від 08.04.2008р. до іпотечного договору № 1/1 від 30.01.2006р. у п. 2.3. внесено зміни щодо повернення іпотекодержателю основної суми боргу 729000грн. в строк до 28.12.2009р.
Спрямоване на адресу місця проживання ОСОБА_3 повідомленням банку № 6062 від 04.09.2009р. про борг ПП "Тамак" станом на 03.09.2009р. в загальній сумі 747739,69грн., з яким відповідачка ознайомлена під розписку (а.с. 50), а також повторне попередження від 17.02.2010р. (а.с. 51), не призвело до задоволення вимоги з дострокового погашення боргу.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведення боргу у позичальника ПП "Тамак" перед банком за кредитним договором, що забезпечений іпотекою. Тому у випадку незадоволення позичальником та іпотекодавцем вимог банку в позасудовому порядку достроково погасити заборгованість в розмірі, що перевищує вартість предмета іпотеки, банк набув права вимагати в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог кредитора.
З такими висновками суду не можна не погодитись.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 589 ЦК України при невиконанні зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки.
Частиною першою ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з п.п. 4.4, 4.5 вказаного іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з умовами цього договору.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
З вказаних норм законодавства України і умов іпотечного договору випливає, що:
- майновий поручитель у розумінні Закону України "Про іпотеку" та боржник відповідають перед кредитором (іпотекодержателем) як солідарні боржники, при цьому майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання перед кредитором (іпотекодержателем) виключно в межах вартості предмета іпотеки;
- кредитор (іпотекодержатель) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, у тому числі - від майнового поручителя, так і від будь-кого з них окремо, при цьому щодо майнового поручителя кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Банк в порядку ст. 35 Закону "Про іпотеку" і умов іпотечного договору (п. 4.3) повідомив іпотекодавця про зміст порушених зобов'язань, впред'явив вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Цей захід не призвів до задоволення вимоги банку.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що ПП "Тамак", керівником якого є батько відповідачки, як пояснювала представник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, не повідомляло відповідачку про те, що не погасило суму кредиту, як на підставу звільнення її від майнової відповідальності, - є необґрунтованими, оскільки зобов"язання іпотекодавця виникають перед банком з договору іпотеки і змін до нього, якими передбачено поінформування майнового поручителя про стан виконання позичальником кредитних зобов"язань, що і зробив ПАТ "ПУМБ", повідомивши відповідачку про стан заборгованості листами від 04.09.2009р. і 17.02.2010р. (а.с. 50, 51).
Згідно з п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
З урахуванням наведених норм закону і роз"яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, доведення судовим розглядом загального розміру заборгованості в сумі 1273592,21грн., невиконання боржником і майновим поручителем вимог банку щодо дострокового повернення суми боргу, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій - вжив спосіб, що відповідав способам захисту прав, наданих іпотекодержателю ст. 41 Закону України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору.
В апеляційній скарзі представник відповідачки посилається на сплив 29.01.2010р. строку позовної давності до додаткової вимоги - стягнення на заставлене майно, з огляду на кінцевий термін повернення кредиту 29.01.2007р.
Але ж такі посилання не ґрунтуються на обставинах справи, умовах кредитного договору із ПП "Тамак", що мав додаткові кредитні угоди із позичальником від 27.08.2008р. і від 02.03.2009р., та подальші у квітні, травні, червні (а.с. 20, 22, 27, 28, 30) з пролонгуванням строку основного зобов"язання до 28.12.2009р. А також укладений банком із ОСОБА_3 іпотечний договір зазнав узгоджених між сторонами подальших змін від 08.04.2008р. (а.с. 37зв.), що містять інформацію про лонгування строку виконання основного зобов'язання до 28.12.2009р.
З огляду на положення ст.ст. 257, 266 ЦК України строк позовної давності до додаткової вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки спливає 28.12.2012р.
Даний позову банку поданий до спливу цього строку - 29.10.2012р. Тому доводи скарги в цій частині є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків суду.
В апеляційній скарзі представник відповідачки зазначає, що іпотекодавцю не було відомо про подовження строку повернення кредиту додатковою угодою до 28.01.2009р. і до 28.12.2009р.
Проте, належними і допустимими доказами, всупереч положенням ст.ст. 10, 60 ЦПК України, стороною відповідача не доведено підписання іпотечного договору і змін до нього від 08.04.2008р. (а.с. 37зв.) не ОСОБА_3
Крім того, відповідачка, отримавши 11.09.2009р. під розписку повідомлення банку № 6062 від 04.09.2009р. про борг позичальника в сумі 747739,69грн. і попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 50), де у змісті відзначено кінцеву дату погашення кредиту 28.12.2009р., - не вказувала будь-яких застережень щодо пролонгованого строку дії основного зобов"язання і не порушувала з вересня 2009 року до сьогодення питання про недійсність укладеної з нею додаткової угоди до іпотечного договору від 08.04.2008р.
За таких обставин, недоведення невідповідності вимогам закону додаткового іпотечного договору, його недійсності з підстав не підписання, відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо додаткової вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як повідомила представник відповідачки в суді апеляційної інстанції, її довірителька проживає у АДРЕСА_2. Саме за цією адресою і спрямовувалась кореспонденція суду, повертаючись з відміткою про її отримання ОСОБА_7, як до ухвалення заочного рішення, так і в межах вирішення питання про перегляд заочного рішення (а.с. 84, 119), що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 76 ЦПК України. Тому доводи скарги про неповідомлення відповідачки про розгляд справи не є обґрунтованими.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, з`ясувавши в достатньому обсязі обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального закону. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга представника представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді Л.Д.Баркова
Т.Б.Ткаченко
С.А.Попова
Судове рішення № 33457281, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут) було прийнято 10.07.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 0539/1990/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: